колумністи
Календар подій
Трагедія / Адамівська трагедія: розправа на Базарній площі
Адамівська трагедія: розправа на Базарній площі
Два роки тому в самому центрі селища Теренсай Адамівського району розлючений натовп по-звірячому побив двох земляків. Одного з них, 42-річного Амангельди Кіякбаєва, вранці знайшли мертвим. Навколо тіла розтікалися криваві калюжі, око витекло, череп проломлений. Слідство тривало більше року, і нещодавно суд дійшов висновку – чоловіка безжально лінчували, залишивши двох його дітей-інвалідів без годувальника.
Теренсайцям би сумувати - відомої людини не стало, але ні - після смерті Кіякбаєва селище зітхнуло з полегшенням. Але досі місцеві жителі слова зайвого не пропустять історію дворічної давності. Чого бояться люди?
Ми кришуємо - ти платиш
У післяперебудовний час роботу в Теренсаї вдень з вогнем не можна було знайти. Ось Мурат Касьонов разом із дружиною і відкрив на початку 2000-х невеликий магазинчик прямо у центрі селища, біля Базарної площі. Не сказати, щоб на допомогу літав за кордоном і міняв іномарки, але на хліб для двох діточок і чобітки для дружини вистачало.
Одного разу в дітище Касенових з'явилося кілька земляків, по-панськи зажадавши накрити їм стіл і поставити пляшку біленькою. Все це, природно, господарі повинні були зробити власним коштом. З непроханими гостями прийшов і той самий Кіякбаєв, який пізніше загинув від рук розлютованого натовпу.
– Це був справжній сільський рекет. Брату поставили умови: ми, мовляв, тебе дахуємо, а ти нам відстібаєш енну суму, – розповідає брат підприємця Аскар Касьонов. – Демонструючи свою безкарність, Кіякбаєв та його товариші тиранили село. Якщо хтось непогоджувався з їхніми вимогами, у Теренсаї дізнавалися про чергове побиття. Багатьом загрожували, що поб'ють родичів, спалять майно. Але брат був непохитний, за що, мабуть, і поплатився.
Місцеві жителі подейкують, що здирники у селищі діяли під крилом якогось угруповання. Її члени, котрі були майже в кожному селі району, називали себе «мормонами». Біля керма, на думку адамівців, довгий час стояв Канат Кулахметов, офіційно добропорядний фермер і колишній голова районної громади «Казах тиле». У травні цього року йому та ще двом співучасникам винесли вирок за крадіжку худоби у приватників та сільгосппідприємців. Наші читачі напевно пам'ятають статтю Володимира Нікітіна «Майдан по-адамівськи», де й описувалися тонкощі викрадень та організовані братами Кулахметовими мітинги в Адамівському та Світлінському районах, які тоді наробили багато галасу. Злочинці виводили худобу з двору дощенту. Цілком можливо, що безмежники-«мормони» займалися не лише крадіжками, а й рекетом. Не кажучи про психологічний пресинг селян, які досі бояться виходити із журналістами на зв'язок, почувши про вбивство Кіякбаєва.
Помста по всіх напрямках?
До 2013 року, коли сталося вбивство, старший Касьонов мав невелике кафе «Намет». А молодший, Аскар, удень працював на залізниці монтером колії та водієм за сумісництвом, а ввечері орав на полях свого КФГ.
– Роки були посушливі, неврожайні. Ми ледве зводили кінці з кінцями, але підходили ці хлопці та вимагали гроші, – ділиться Аскар. - Я їм завжди казав: перш ніж підстригти вівцю, їй треба дати обрости. Брату відбутися жартами вже не вдавалося. 2012-го навіть сутичка трапилася - Мурата побили, племіннику зламали руку. Але тоді брат навіщось пішов на примирення у суді з цимКіякбаєвим.
За версією обвинувачених, у ніч проти 27 травня 2013 року Кіякбаєв та його товариш Базилбеков призначили власнику «Шатру» зустріч на Базарній площі. Касьонов, перебуваючи в кафе, злякано спитав у відвідувачів: мовляв, прийдуть мене на лічильник ставити, підтримайте у розмові? Народ вирушив до призначеного місця. Почалася сварка - Мурат знову відмовився платити данину. Лайка переросла в сутичку, натовп давай їх рознімати, а потім і кулаки в справу пішли. Усю свою злість, що збиралася роками, теренсайці зганяли на кривдниках. Коли всі розійшлися, стало відомо, що Кіякбаєва вбито.
Передбачуваний злочинець знайшовся майже відразу - у відділення поліції з'явився з повинною Сергій Роднов (ми згадували про нього на початку статті, він також зараз засуджений, але не за вбивство, а за побиття). Протягом усього слідства та в суді він залишався непохитним, визнаючи свою провину у вбивстві. Це зафіксовано і в протоколах допиту, і у висновку психіатричної експертизи. На комісії Роднов згадував свою образу, що затаїлася - нині потерпілі одного разу побили його матір і батька. Можливо, ніж у грудині Кіякбаєва став якоюсь розплатою за покалічених батьків? Швидше за все, так і засудили б його за статтею «вбивство», якби власник «Намету» був поступливішим перед місцевим угрупуванням.
- Наскільки мені відомо, братові зателефонував «мормон» і зажадав 300 тисяч рублів, щоби провину у вбивстві не перекинули на нього з Роднова, - розповідає Аскар.
- Але ці деталі слідство воліло не перевіряти. Втім, як і доводи обвинувачених у тому, що Роднов убив безпорадного Кіякбаєва під час підбурювання, - каже один із захисників підсудного Наїль Хабібуллін. – Якби ці суттєві деталі взяли до уваги, кримінальну справу розглядав би не адамівський, а обласний суд. Авже там напевно звернули б увагу на підозрілі докази слідства.
Свідки у каятті
Озвучений вирок багатьох теренсайців шокував. Навіть прокурори, здавалося, здивувалися. Враховуючи допомогу Мурата Касьонова, яку надає дитячий садок, церкви, мечеті, держобвинувачі просили для підсудного сім років позбавлення волі. Учасникам побиття – за роком. Але суд був непохитний. Першому доведеться відмотати за вбивство десять із половиною років, другому інкримінували побиття, за яке дали два роки колонії-поселення.
Але й після вироку історія продовжувала обростати новими подробицями. Перед Касеновим «покаявся» анонімний Іванов. Як розповів Аскар, ним виявився свідок подій тієї фатальної ночі в Теренсаї, який без прикриття давав абсолютно протилежні свідчення від свого обличчя.
- Начебто на підтвердження цього, один із засуджених – Громико випадково виявив у восьмому томі кримінальної справи розкритий конверт, – розповідає Аскар Касьонов. – А там – документи, за якими видно, хто насправді цей засекречений Іванов. Одна й та сама особа фігурує у двох різних якостях: як свідок, що заперечує причетність брата до вбивства, і як Іванов, який підтверджує, що він скоїв злочин.
Ми стверджувати правдивість цих відомостей не беремося, але сподіваємося, що цю роботу виконають ті, хто має. Тим більше що всі засуджені вже письмово звернулися до вищих обласних структур з проханням перевіряти ще раз докази слідства.
Поки Мурат відбуватиме покарання, двоє дорослих синів без батька підтримають матір – їм легше. Аскара має чотирьох дітей, троє з них – неповнолітні. Дружина ніколи не працювала, виховувала нащадків. Чоловік був єдиною опорою та годувальником сім'ї.
- І яне знаю що робити. Я з жахом занепокоєний за них, - переживає Аскар. – Потрапивши у трясовину на п'ятому десятку років, часом мені хочеться плакати від того свавілля, яке твориться в Адамівському районі. На жаль, захистити нас нема кому.