Ім'я цього астероїда говорить саме за себе – так звали давньоєгипетського бога мороку та руйнування, але все ж таки є шанс, що він не зможе виконати своє фатальне призначення. Вчені на 99,7% впевнені, що кам'яна брила пролетить повз Землю на відстані 30–33 тисячі кілометрів. За астрономічними мірками це щось на зразок стрибка блохи, не більше, ніж переліт з Нью-Йорка до Мельбурна і назад, і набагато менше, ніж діаметри орбіт багатьох геостаціонарних супутників зв'язку. Після настання сутінків населення Європи, Африки та Західної Азії кілька годин зможе спостерігати небесний об'єкт, схожий на зірочку середньої величини, що перетинає область небосхилу, де знаходиться сузір'я Раку. Апофіс буде першим астероїдом за всю історію людства, який нам вдасться виразно розглянути неозброєним поглядом. А потім він зникне – просто розтане у чорних космічних просторах. Може бути зникне, а може вріжеться в Землю, і на цьому історія нашої цивілізації перерветься назавжди.
Результати радіолокаційного та оптичного стеження за Апофісом, коли вкотре пролітав повз нашу планету, дали можливість обчислити ймовірність його потрапляння в «замочну свердловину». У чисельному вираженні цей шанс становить 1:45 000! «Непросте завдання – реально оцінити небезпеку за дуже малої ймовірності події, – каже Майкл де Кей із Центру обміну інформацією та оцінки небезпек при університеті Карнегі–Меллон. – Одні вважають, що якщо небезпека малоймовірна, то про неї не варто й думати, а інші, маючи на увазі серйозність можливої катастрофи, вважають, що неприпустимою є навіть найменша ймовірність подібної події».
Колишньому астронавту Расті Швейкарту є що розповісти про предмети, що літають у відкритому космосі, колись, вибравшись зі свого корабляпід час польоту Apollo 9 1969 року, він і сам був таким предметом. У 2001 році Швейкарт став одним із співзасновників фонду В612 і зараз використовує його для тиску на NASA, вимагаючи від агентства хоч якихось дій щодо Апофіса, причому якнайшвидше. «Якщо ми прогавимо видатний нам шанс, – каже він, – це буде злочинна недбалість».
За попередніми прикидками, місце падіння Апофісу припадає на смугу 50 км завширшки, що пролягає через Україну, Тихий океан, Центральну Америку і йде далі в Атлантику. Міста Манагуа (Нікарагуа), Сан-Хосе (Коста-Ріка) та Каракас (Венесуела) розташовані точно на цій смузі, так що їм загрожує пряме потрапляння та повне руйнування. Втім, найімовірніше місце падіння – це точка в океані за кілька тисяч кілометрів від західного узбережжя Америки. Якщо Апофіс впаде в океан, тут утворюється вирва глибиною 2,7 км і приблизно 8 км в діаметрі, від якої на всі боки побіжать хвилі цунамі. В результаті, скажімо, узбережжя Флориди потрапить під удар двадцятиметрових хвиль, які протягом години бомбардуватимуть материк.
Втім, поки що рано думати про евакуацію. Після 2029 року у нас вже не буде можливості уникнути зіткнення, але задовго до фатальної хвилини ми можемо трохи збити Апофіс з курсу – настільки, щоб він не потрапив у «замочну свердловину». Згідно з розрахунками, проведеними в NASA, для цього стане в пригоді проста «болванка» вагою в одну тонну, так званий кінетичний ударник, який повинен потрапити в астероїд на швидкості 8000 км/год. Подібну місію вже виконував космічний зонд NASA Deep Impact (до речі, його назва пов'язана з ще одним голлівудським блокбастером 1998 року). У 2005 році цей апарат з волі його творців врізався в ядро комети Tempel 1, і таким.чином було отримано інформацію про будову поверхні цього космічного тіла. Можливо й інше рішення, коли космічний апарат з іонним рушієм, що грає роль «гравітаційного тягача», зависне над Апофісом, і його – хай і незначна – сила тяжіння трохи зрушить астероїд з фатального курсу.
У 2005 році Швейкарт закликав керівництво NASA до планування рятувальної експедиції, яка має встановити на Апофісі радіопередавач. Дані, які регулярно отримуються від цього приладу, дозволили б підтвердити прогнози розвитку ситуації. За сприятливого прогнозу (якщо астероїд у 2029 році пролітає повз «замкову свердловину») земні жителі змогли б зітхнути з полегшенням. У разі ж невтішного прогнозу в нас залишалося б достатньо часу, щоб підготувати і відправити в космос експедицію, здатну відвести від Землі небезпеку, що загрожує їй. Для виконання такого проекту, за оцінками Швейкарта, могло б знадобитися приблизно 12 років, але всі рятувальні роботи бажано завершити до 2026 року – лише тоді можна сподіватися, що трьох років вистачить на прояв позитивних результатів від ледь помітного за космічними масштабами впливу з боку нашого. рятувального корабля.
У 1998 році конгрес США доручив NASA зайнятися пошуком, обліком та відстеженням у навколоземному просторі всіх астероїдів діаметром не менше 1 км. Складений в результаті «Звіт про космічну безпеку» містить опис 75% з 1100 існуючих об'єктів. (У процесі цих пошуків Апофіс, що не добирає до необхідного розміру 750 м, потрапив на очі дослідникам просто завдяки щасливому випадку.) Жоден з включених у «звіт» гігантів, на щастя, не становить для Землі небезпеки. «Але в парі сотень, які ми залишили,поки так і не змогли виявити, будь-хто може опинитися на підході до нашої планети», – каже колишній астронавт Том Джонс, консультант NASA з пошуку астероїдів. У світлі ситуації аерокосмічне агентство передбачає розширити критерій пошуку до діаметра 140 м, тобто захоплювати в свою мережу і небесні тіла розміром вдвічі менше Апофіса, здатні проте завдати нашій планеті відчутних збитків. Таких астероїдів виявлено вже понад 4000, а, за попередніми оцінками NASA, їх має бути не менше 100 000.
Втім, паніка швидко вщухла. У комп'ютер ввели результати тих спостережень, які раніше вислизали від уваги дослідників, і система оголосила заспокійливе повідомлення: в 2029 році Апофіс пролетить повз Землю, але промахнеться на зовсім небагато. Все б добре, але залишилася одна неприємна дрібниця – та сама «замкова свердловина». Крихітні розміри цієї гравітаційної пастки (всього 600 м в діаметрі) - це одночасно і плюс, і мінус. З одного боку, не так вже й важко буде відштовхнути Апофіс від такої нікчемної мети. Якщо вірити розрахункам, то змінюючи швидкість астероїда всього на 16 см на годину, тобто на 3,8 м на день, за три роки ми змістимо його орбіту на кілька кілометрів. Начебто б нісенітниця, але цілком достатньо, щоб обійти стороною «замкову свердловину». Такі дії цілком під силу вже описаному «гравітаційному тягачу» або «кінетичній болванці». З іншого боку, коли ми маємо справу з такою крихітною мішенню, не можна точно передбачити, в який бік Апофіс відхилиться від «замкової свердловини». На сьогодні прогнози, якою буде орбіта до 2029 року, мають масштаб точності (у космічній балістиці його називають «еліпсом помилок») приблизно 3000 км. У міру накопичення нових даних цей еліпс має поступово зменшуватись. Для того щоб хоч зЯкоюсь впевненістю говорити, що Апофіс летить повз, необхідно скоротити «еліпс» до розмірів близько 1 км. Не маючи необхідної інформації, рятувальна експедиція може відвести астероїд убік, а може й ненавмисно загнати його в саму свердловину.
Але чи реально досягти необхідної точності прогнозування? Це завдання передбачає як установку на астероїд прийомопередавача, а й математичну модель незрівнянно складнішу, ніж, яка використовується зараз. У новому алгоритмі обчислення орбіти повинні бути присутніми і такі, здавалося б, несуттєві фактори, як сонячне випромінювання, члени, що додаються для обліку релятивістських ефектів, і гравітаційний вплив з боку інших астероїдів, що опинилися поблизу. У нинішній моделі всі ці поправки поки що не враховані.
І нарешті, при розрахунку цієї орбіти на нас чекає ще один сюрприз – ефект Ярковського. Це додаткова невелика, але стійко діюча сила – її прояв спостерігається у випадках, коли з одного боку астероїд випромінює більше тепла, ніж із іншого. У міру того, як астероїд повертається від Сонця, він починає випромінювати в навколишній простір накопичене в поверхневих шарах тепло. Виникає слабка, але все-таки помітна реактивна сила, що діє у напрямку, протилежному тепловому потоку. Наприклад, вдвічі більший астероїд під назвою 6489 Голівка під впливом цієї сили за останні 15 років на 16 км відійшов від розрахункової орбіти. Ніхто не знає, як цей ефект позначиться протягом найближчих 23 років на траєкторії Апофісу. На даний момент ми не маємо уявлення ні про швидкість його обертання, ні про напрямок осі, навколо якої він міг би обертатися. Ми не знаємо навіть його обрисів – адже це інформація абсолютно необхідна для того, щоброзрахувати ефект Ярковського
Початкові розрахунки показували, що Апофіс може впасти на Землю у 2029 чи 2036 роках, але згодом вони не підтвердилися. Однак, проходячи повз нашу планету, космічне чудовисько змінюватиме орбіту і повертатиметься до неї ще не раз.
українським вченим уже вдалося зробити перші кроки на шляху спасіння Землі. Вони запропонували новий спосіб захисту планети від астероїдів – збивати їх із траєкторії за допомогою ударів іншими астроїдами. Для втілення цієї ідеї в реальність в Україні було створено спеціальну лабораторію математичного моделювання способів і методів захисту від астероїдної та кометної небезпеки. У роботі лабораторії беруть участь українські та зарубіжні вчені. Фінансування проекту проводиться за рахунок виграного гранту, сума якого складає 150 мільйонів рублів.
Керівник проекту Девід Ейсмонт висловив припущення, що за допомогою гравітаційного маневру необхідно розігнати невеликий астероїд і збити з його допомогою Апофіс, змінивши його траєкторію. За допомогою гравітаційного маневру та тяжіння планети можна значно збільшити швидкість космічного тіла. До речі, такий спосіб використовується для відправлення космічних апаратів на максимально далекі відстані в Сонячній системі без великих витрат палива.
Таким чином, було зроблено певні розрахунки, згідно з якими для того, щоб забезпечити у Землі гравітаційний маневр астероїда-снаряду з масою 1,4 тисячі тонн та діаметром 15 метрів, необхідні невеликий двигун та близько 1,2 тонни палива.
Вчені мають намір запустити на ракеті "Союз" апарат-маяк і посадити його на небезпечний астероїд. Проект цього маяка в даний час знаходиться на стадії розробки. Йдеться про двакосмічних апаратах – «Каїса» та «Капкан» (перший – для розвідки, другий – ударний, з ядерними боєголовками). На роль снаряда вчені визначили астероїд 2011 року UK10.
У США також ведуться масштабні розробки у цій галузі. Заслуговує на увагу американська програма HAIV, суть якої полягає у створенні ядерних перехоплювачів астероїдів. Ця програма спрямована на створення захисних технологій для забезпечення безпеки планети від наслідків зіткнення з астероїдом. Сам собою HAIV – це космічний апарат, покликаний проникнути всередину астероїда і вибухнути там. Тобто відбудеться або повне руйнування об'єкта, або його вдасться зрушити з траєкторії руху.
Ще один цікавий проект розробила американська компанія SEI. Суть проекту полягає у відправленні на астероїд невеликих роботів. Зариваючись у поверхню астероїда і викидаючи породу в космос, ці роботи повинні змінити траєкторію.
Ще одна американська компанія висунула пропозицію запустити в космос інфрачервоний телескоп для пошуку та відстеження потенційно небезпечних астероїдів.
p align="justify"> Серед міжнародних розробок необхідно відзначити технологію фарбування небесних тіл, покликану захистити Землю від потенційних загроз. Суть технології полягає у зменшенні відбивної здатності астероїдів. Щоб вплинути на рух космічного об'єкта, його поверхню за допомогою спеціального космічного безпілотника необхідно нанести спеціальну фарбу.
Крім цього, нині вже існує близько 40 різних способів боротьби з потенційно небезпечними небесними об'єктами. Зокрема можна назвати лобовий удар великої потужності, підрив ядерного заряду.
Засуджують увагу й деякі проекти, які перебувають у розробці. Так, доНаприклад, Євросоюз має намір виділити близько чотирьох мільйонів євро на реалізацію проекту NEO-Shield, який передбачає будівництво щита від астероїдів. Проте подібне будівництво коштуватиме дуже дорого – його вартість оцінюється приблизно у 300 мільйонів євро.