Останнім часом Держкорпорація «Росатом» активізувала діяльність із будівництва плавучої атомної теплоелектростанції (ПАТЕС). Планується, що у другому кварталі 2012 року ПАТЕС вже переправлятимуть на Камчатку. Які економічна та енергетична доцільність, надійність та безпека цього проекту?
Предісторія
Ідея створення плавучих атомних електростанцій для цивільного використання вперше з'явилася у США 1974 року. Американське військове відомство збудувало плавучу АЕС «Стерджіс» потужністю 10 МВт. Вона експлуатувалася у 1967-1976 роках у Панамському каналі під час В'єтнамської війни.
українське військове відомство на початку 1980-х замовляло проект плавучої АЕС «Волнолом-3» для використання на полігоні МО на Новій Землі. Проте роботи над створенням цієї ПАЕС було припинено на початковій стадії.
Проте між Держкорпорацією «Росатом» та «Севмашпідприємством» (СМП) виник конфлікт, пов'язаний із вартістю робіт. ШМД наполягало на збільшенні вартості будівництва з 9,1 млрд руб. до 12 млрд руб., Росатом із цим не погодився. У результаті держкорпорація порушила питання перед урядом України про перенесення будівництва ПАТЕС на Балтійський завод до Санкт-Петербурга, що й було зроблено у 2008 році. У цей же час було ухвалено рішення, що головну ПАТЕС буде побудовано не для Сєвєродвінська, як планувалося раніше, а для потреб Камчатки.
Конструкція
Плавуча атомна теплова електростанція відноситься до АЕС малої потужності. До її складу входять: плавучий енергоблок (ПЕБ) з двома реакторними та двома паротурбінними установками; берегові споруди, призначені для передачі виробленої електричної та теплової енергії у зовнішні мережі для розподілуспоживачам.
Плавучий енергоблок – це гладкопалубне, плоскодонне несамохідне судно «стійкового» типу (тобто його основний експлуатаційний режим – довготривала стоянка біля причалу) з обводами корпусу, близькими до прямокутних, та великою багатоярусною надбудовою. Конструкція корпусу ПЕБ є складною плавучою спорудою довжиною 140 метрів, шириною 30 і загальною висотою близько 40 метрів.
ПЕБ є спеціалізованим судном і проект його використання передбачає практично необмежену експлуатацію в усіх морях і океанах земної кулі, включаючи Арктику.
Навіщо Камчатці ПАТЕС?
Не слід забувати, що ПАТЕС – це не просто джерело тепла та електроенергії, а й осередок ядерних матеріалів, технологій, радіоактивних та ядерних відходів. Радіаційну небезпеку багаторазово збільшує те, що на кораблі розміщується та використовується комплекс із перезарядки реакторів. Сам процес перезаряджання є ядерно-небезпечною технологічною операцією. Неодноразово при перезарядках виникали ядерно-небезпечні ситуації та навіть ядерні аварії. Специфічна особливість ПАТЕС – радіаційна небезпека для персоналу.
Проблема полягає ще й у тому, що Камчатка, де працюватиме ПАТЕС, є надзвичайно сейсмонебезпечним регіоном. Атомні станції за рекомендаціями МАГАТЕ повинні витримувати землетрус 8 балів за шкалою MSK-64. Однак для плавучих станцій надзвичайну небезпеку становлять не так самі землетруси, як їхні наслідки – цунамі, характерні саме для Далекого Сходу. Якщо ПАТЕС під час цунамі буде викинуто на берег, то при працюючих реакторах ядерна аварія неминуча.
Рішення розмістити ПАТЕС з урахуванням атомних підводних човнів у Вілючинську з економічної погляду остаточно незрозуміло.Адже ні Камчатка, ні тим більше Вілючинськ не потребують додаткових 70 мегават енергії. Єдиним поясненням цього дивного рішення може бути те, що у військовому гарнізоні ніхто не протестуватиме проти дислокації ПАТЕС в акваторії військової бази.
Навіщо ПАТЕС Санкт-Петербургу?
Росатом представляє проект з будівництва ПАТЕС як інноваційний, проте технології, які використовуються в реакторній установці та в іншому устаткуванні станції, насправді є досить застарілими, а технічна надійність устаткування, що використовується, не дуже висока.
На сьогоднішній день відкритим залишається питання про те, де виконуватимуться потенційно ядерно-небезпечні роботи (ПЯОР), пов'язані з будівництвом та введенням в експлуатацію ПАТЕС. Вони включають доставку ядерного палива на плавучий блок, завантаження ядерного палива в реактор, фізичний та енергетичний запуск реакторів. Проблема в тому, що на початку 1990-х років розпорядженням мера Санкт-Петербурга було заборонено виконувати ПЯОР у межах Петербурга, і з того часу ні Адміралтейські верфі, ні Балтійський завод ці роботи не виконували.
Рентабельність зі знаком мінус
Плавучі станції, які почали активно розроблятися в Україні в 1990-і роки, передбачається робити максимально уніфікованими, і таким чином просувати їх на світовому ринку. Вважається, що через менший масштаб проекту замовник має кращий контроль над витратами. Насправді ж вартість першого з реалізованих проектів зросла з задекларованих Мінатомом у 2001 році 150 млн доларів до оголошених у 2010 році С. В. Кирієнка 16,5 млрд рублів (550 млн дол.), тобто більш ніж у 3,5 рази.
З них 14,1 млрд коштує сам блок і 2 млрд – берегові та гідротехнічні споруди. Проект розвиткумалої ядерної енергетики набув статусу суспільно значущого, фінансується в рамках федеральної цільової програми і, відповідно, має вкрай низькі вимоги до економічних показників. Наприклад, закладено необхідну ставку дисконтування в 4,5% річних. Вона вкрай низька, і прості розрахунки показують, що застосування ставки, хоч трохи наближеної до комерційних (наприклад, 6%) робить проект нерентабельним.
Втім, голова Росатому відверто заявляє, що цей проект має економічну перспективу лише в одному випадку: якщо будуть замовлення на велику серію ПАТЕС. Хто буде потенційними покупцями та інвесторами цих недешевих джерел енергії, поки що неясно.
Специфічною проблемою плавучої АЕС є й те, що кожні 10 (12 років за проектом) вона має вставати на профілактичний ремонт у сухий док. З цим пов'язані значні прямі – оренда доку, буксирування і роботи, і навіть непрямі витрати. З їх урахуванням ПАТЕС перетворюється на одне з найдорожчих джерел електроенергії.
Можливість для терористів
Зрештою, широке поширення плавучих атомних станцій у світі відкриває можливості для терористів та мисливців за ядерними матеріалами та технологіями, на що не зможе не зреагувати світова спільнота.
Пропонуємо читачам самим відповісти на запитання, винесене в заголовок: чи потрібні Україні плавучі атомні теплоелектростанції?