Новий комплекс радіоелектронної боротьби пригнічує засоби зв'язку супротивника і виводить з ладу радіокеровані міни та високоточну зброю.
Люди інтелігентні, начебто вчених-біологів, під інфауною розуміють живі організми, що мешкають у донних відкладах річок та ставків. Але у військових шифри розробок вибираються так, щоб навіть не наводили на думку про їхнє призначення. Саме тому батальйонному комплексу радіорозвідки та радіоелектронної боротьби (РР та РЕБ), розробленому концерном «Сузір'я», дісталася назва «Інфауна».
Незважаючи на очевидну зрозумілість принципів радіозв'язку, відомих з часів Попова і Морзе, техніка РЕБ оточена завісою секретності. Можливо, тому що важливість та ефективність цієї боротьби в останні десятиліття стала очевидною. Справді, сьогодні по радіо керуються не лише підрозділи, а й зброя, і навіть боєприпаси на кшталт снарядів, мін та фугасів. Проте тривалий час радіоелектронна боротьба велася лише на рівні оперативної ланки: тиснули зв'язок штабів із підлеглими підрозділами.
Для іншого засобам радіорозвідки не вистачало штучного інтелекту. Адже серед шерехів у бездонному ефірі треба миттєво виловити потрібний сигнал, упізнати його та дати команду на придушення. Але передавач треба ще включити і налаштувати на потрібну частоту. А якщо сигнал дуже короткий, та ще й цифровий, і частота змінюється непередбачуваним чином, як в американській системі Chameleon? Можливість протидії у військовій ланці (бригада - батальйон) з'явилася лише з приходом до військ мікропроцесорної техніки. Крихітні комп'ютери впізнають ворожий сигнал і керують передавачами, що зводять з розуму високоточні ракети, радіопідривники снарядів іприймачі мін та фугасів.
«Інфауна» насамперед надійшла у ВДВ, раніше коштами РЕБ обділені. У них все компактне та аеромобільне, куди ж тут із антенними щоглами. Десант діє в глибині оборони супротивника, на незнайомій місцевості, де шляхи-дороги до нього ніхто не перевіряв. І якщо противник не дурень, він прикриє їх радіокерованими мінами та фугасами. Десант першим приходить до районів локальних конфліктів, де дислокація ворога невідома, а логіка його дій може бути відсутня. Але ж зброя у нинішніх «духів» цілком сучасна, у тому числі й високоточна!
Декілька слів про те, як здійснюється захист від радіокерованих мін, які стали останніми роками головним болем саперів. Адже сейсмодатники, здатні відрізнити позашляховик від БТР, БТР від танка і танк від вагона, цілком доступні. А якщо до них причепити мобільник. Прилади захисту від подібних плодів збоченого розуму мінерів існували і раніше, але були громіздкі та ненажерливі: займали багажник автомобіля та вимагали окремого джерела живлення. Тепер це робить малогабаритний генератор перешкод «Лісочок», який міститься в рюкзаку чи кейсі, а вже про автомобіль, бронетехніку чи залізничний вагон і говорити нічого. Такі генератори встановлені на «Інфауні», мають підвищену потужність перешкод і велику дальність придушення. У 2013 році наші десантники отримали 400 «Лісочків», у 2014-му ще 300, план на 2015 рік – 450.
На думку експертів і спеців, які «обнюхували» «Інфауну», вона здатна не тільки допомогти десанту, а й значно підвищити ефективність боротьби з незаконними збройними формуваннями та терористами.
Кошти РЕБ можуть вимкнути цілий корабель
Можливості засобів радіоелектронної боротьби важко переоцінити. Наприклад, у Чорному моріукраїнськомуфронтовому бомбардувальнику Су-24 без традиційної зброї на борту вдалося фактично вивести з ладу ескадрений міноносець ВМС США «Дональд Кук». Інцидент стався навесні минулого року, коли «Дональд Кук» увійшов до Чорного моря. Обліт Су-24, що здійснював його, був обладнаний лише комплексом РЕБ «Хібіни». Зблизившись із есмінцем, «Хібіни» придушили сигнали його радара, бойові керуючі ланцюги та системи передачі даних. Інформаційно-керуюча система есмінця була фактично відключена, після чого Су-24 зробив імітацію ракетної атаки. «Дональду Куку» залишалося лише вирушити до найближчого дружнього порту, щоб там оговтатися від шоку.