3.2 Економічне обґрунтування доцільності ухвалення інвестиційного проекту до реалізації
Оцінивши реальні можливості підприємства, а також розрахувавши основні економічні показники, можна зробити висновок, що запропонований інвестиційний проект є доцільним. Адміністрації заводу пропонується детально розглянути та доопрацювати проект, а також прийняти його до реалізації.
Проте, в економічній ситуації, що склалася, інвестори не поспішають вкладати кошти для реалізації подібних проектів. Це пов'язано насамперед із великим ризиком неповернення інвестицій.
Для того, щоб інвестор міг реально оцінити доцільність вкладення коштів у інвестиційний проект, існує робоча методика відбору кращого варіанту вкладень. У її основі лежить попереднє визначення привабливості всіх аналізованих альтернативних варіантів у системі прийнятих порівняння наступних міжнародних показників:
- Внутрішня норма прибутковості проекту;
- Чистий наведений дохід;
- Термін окупності інвестицій.
Кожен альтернативний варіант розглядається щодо можливого інвестування, і ті проекти, які пройшли попередній відбір з якихось міркувань інвестора, включаються до конкурсу для економічної оцінки їхньої привабливості.
Потім по кожному проекту розраховуються необхідні оціночні показники та результати такого розрахунку зводяться до загальної таблиці для аналізу підприємства та прийняття конкретного рішення (попередній розрахунок даних показників по ВАТ ДЕМЗ «Досвід» було здійснено у попередніх підрозділах).
Такий підхід до питання ухвалення управлінського рішення областідоцільності інвестування з урахуванням економічної привабливості проектів у випадках не виключає застосування та інших критеріїв відбору варіантів. Однак при цьому завжди необхідно пам'ятати, що первинним є економічний підхід, оскільки без визначення економічного базису жодних проблем вирішувати не вдасться.
З метою подальшого успішнішого функціонування підприємства, подальшого поліпшення його фінансового стану, інвестиційної привабливості, а також формування власних оборотних коштів пропонується цілий комплекс заходів:
- насамперед необхідно провести повторні переговори з інвесторами з метою вирішення проблеми подальшого фінансування підприємства;
- виробити чітку стратегію щодо покращення інвестиційної привабливості підприємства та надати звіти про результати впроваджених інвестиційних проектів;
- розробити план реконструкції підприємства як модель фінансового оздоровлення;
- організувати ретельніший місцевий контроль за якістю вхідної сировини та матеріалів;
- проводити систематичну роботу щодо залучення кредитів для поповнення оборотних коштів;
- здійснити програму вексельних розрахунків за суміжниками;
- оскільки на підприємстві практично ліквідовано плинність кадрів, доцільно організувати навчання другої професії, а також здійснити програму перекваліфікації спеціалістів;
- оскільки металургійне виробництво є одним із найбільш травмонебезпечних, рекомендується намітити низку заходів, спрямованих на покращення умов праці та підвищення її безпеки.
Залучення іноземного капіталу в матеріальне виробництво набагато вигідніше, ніж отримання кредитів на купівлю необхіднихтоварів, які, як і раніше, витрачаються безсистемно і лише множать державні борги.
Приплив іноземних інвестицій життєво важливий і для досягнення середньострокових цілей – виходу із сучасної суспільно-економічної кризи, подолання спаду виробництва та погіршення якості життя українців. При цьому необхідно мати на увазі, що інтереси українського суспільства, з одного боку, та іноземних інвесторів – з іншого, безпосередньо не збігаються. Україна зацікавлена у відновленні, оновленні свого виробничого потенціалу, насиченні споживчого ринку високоякісними та недорогими товарами, у розвитку та структурній перебудові свого експортного потенціалу, проведенні антиімпортної політики, у привнесенні до нашого суспільства західної управлінської культури. Іноземні інвестори природно зацікавлені у новому плацдармі для отримання прибутку за рахунок великого внутрішнього ринку України, її природних багатств, кваліфікованої та дешевої робочої сили, досягнень вітчизняної науки та техніки та навіть її екологічної безтурботності. Тому перед нашою державою стоїть складне й досить делікатне завдання: залучити в країну іноземний капітал, не позбавляючи його власних стимулів та спрямовуючи його заходами економічного регулювання на досягнення суспільних цілей.
Залучаючи іноземний капітал, не можна допускати дискримінації щодо національних інвесторів. Не слід надавати підприємствам з іноземними інвестиціями податкові пільги, яких не мають українці, які зайняті в тій же сфері діяльності. Як показав досвід, такий захід практично не впливає на інвестиційну активність іноземного капіталу, але призводить до виникнення на місці колишніх вітчизняних виробництв підприємств із формальною іноземною участю,які претендують на пільгове оподаткування.
Потрібно прагнути створити сприятливий інвестиційний клімат як для іноземних інвесторів, але й своїх власних. І не про те, щоб знайти їм кошти на здійснення інвестицій. Українському приватному капіталу також потрібні гарантії від примусових вилучень та свавілля влади, система страхування від некомерційних ризиків та стабільні умови роботи при здійсненні довгострокових капіталовкладень.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Беренс В., Харванек П. Посібник з оцінки ефективності інвестицій. - М.: Інфра-М, 1995.
2. Бланк І. Інвестиційний менеджмент. - Москва - Лондон: Юнайтед Лондон Трейд Лімітед, 1995.
3. Богатін Ю.В., Швандар В.А. Оцінка ефективності бізнесу та інвестицій. - М: Юніті, 1999.
4. Бородюк В. Результативність економічних реформ в Україні. - Економіка України, 1994 №7.
5. Гітман Л.Дж., Джонк М.Д. Основи інвестування. Пров. з англ. - М.: Справа, 1997.
6. Бланк І. Інвестиційний менеджмент. - Москва - Лондон: Юнайтед Лондон Трейд Лімітед, 1995.
7. Дзись Г. Структурна перебудова економіки України. - Економіка України, 1994 №6.
8. Закон України "Про інвестиційну діяльність".
9. Закон України “Про цінні папери та фондову біржу”.
10. Закон України "Про режим іноземного інвестування" (від 19.03.96).
11. Закону України “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” (від 24.12.98 №356-XIV).
12. Інвестиції в Україні. За ред. С.І. Вакаріна (Міжнародний валютний фонд). – К.: Конкорд, 1996.
13. Інвестиції: ресурси, механізми стимулювання. - Збірник наукових праць/НАН України. Інститут економікипромисловості. Редкол.: Іванов Н.І. (відп.ред.) та ін. - Донецьк, 1997. - 244с.
14. Іноземні інвестиції – це благодійність, а бизнес. - Ринок металів 1999 №1. Олександр Риженков, голова правління ВАТ "Донецький металургійний завод".
15. Макконелл К., Брю С. Економікс, т.1. - М: Наука, 1968.
16. Менеджер, 1993 №1.
17. Мертенс А.В. Інвестиції: Курс лекцій з сучасної фінансової теорії. – К.: Київське інвестиційне агентство,1997.
18. Народне господарство Української РСР у 1990 році. Статистичний щорічник. - До.: Техніка, 1991.
19. Народне господарство України у 1991 році. Статистичний щорічник. - До.: Техніка, 1992.
20. Народне господарство України за 1995 рік. Статистичний щорічник. - До.: Техніка, 1996.
21. Організаційна структура підприємств. Коноков Д.Г., Рожков М.А., Смирнов А.О., Яніковська О.М., видання друге. М.: ІСАРП, 1999. 176 с. (Серія "Бізнес-Тезаурус").
22. Про хід економічної реформи у Донецькій області у 1998 році. – Донецьке обласне управління статистики, №16/158, 1999.
23. Пересада А.А. Основи інвестиційної діяльності. - К.: Лібра, 1994.
24. Політична економія. Економічна енциклопедія, т.1. - М: Наука, 1968.
25. Попов Є., Бородаєвський А. Економічні права людини: ринок праці та власність. - МЕМО, 1991 №7.
27. Розпорядження Президента України від 18.08.97 року № 298 “Про невідкладні дії щодо прискорення реформ та виведення економіки України з кризи”.
29. Статистичний щорiчник. Державний комiтет статистики, 1999.
30. Економіка розвинених країн. - М: Вища школа, 1990.