Емболією 1 називаєтьсязакупорка кровоносних і лімфатичних судин частинками, занесеними струмом крові або лімфи і зазвичай не зустрічаються в крові. Частки, що переносяться, називаються емболами. Емболи бувають ендо- та екзогенного походження. Найчастіше зустрічаються ендогенні емболи.
1 ( Від грецького слова embolos - клин.)
За матеріалом, з якого складаються ендогенні емболи, розрізняють кілька видів.
1.Емболія від тромбів, що є десь в організмі. Вона зустрічається найчастіше. Її джерелом є свіжоутворені м'які, пухкі тромби. Особливо легко відриваються частинки тромбів, що утворилися на клапанах серця, де умови для перенесення цих частинок у велике та мале коло кровообігу найбільш сприятливі.
Дуже небезпечна емболія судин мозку, що виникає в результаті відриву пристінкових тромбів, що утворилися у великих артеріях.
2.Емболія тканиннавиникає в тих випадках, коли групи клітин заносяться з одного органу в інший струмом крові, наприклад емболія гілок легеневої артерії групами печінкових клітин при еклампсичному ураженні печінки, синцитіальними клітинами посліду, частинками клапанів серця при виразковому їх розпаді.
3.Емболія жирова, для якої матеріалом служать крапельки жиру, що надходять у кровоносну систему з тканини, багатої жиром, наприклад після переломів довгих трубчастих кісток, а також після розмозження жирової клітковини. Жирові емболи заносяться в легені та через артеріо-венозні анастомози та легеневі капіляри у велике коло кровообігу. На цьому ґрунті можлива емболія капілярів мозку, ниркових клубочків та інших судин.
Екзогенні емболіїрозрізняються за своїм походженням.
1.Повітряна емболія, коли судини закупоренібульбашками повітря, що потрапили у вени з навколишньої атмосфери. Особливо легко повітряна емболія виникає при пораненні великих вен (верхня порожниста, яремна, підключична), де внаслідок присмоктування грудної клітини є негативний тиск. Небезпека розвитку повітряної емболії посилюється ще тим, що стінки деяких вен, наприклад великих шийних вен, включені в щільну тканину, що не спадає при пораненні судин. Повітряна емболія великих вен викликає множинну закупорку легеневих артеріальних судин. Велика кількість повітря, що потрапило у вену, може викликати закупорку правого передсердя.
Різновидом повітряної емболії єгазова емболія, яку можна спостерігати у зв'язку з кесонною хворобою.
2.Емболії бактерійнітапаразитарнівиникають внаслідок потрапляння в кровоносну систему конгломератів бактерій або паразитів з будь-якого вогнища інфекції, наприклад, при гнійних тромбофлебітах, запаленнях клапанів серця; паразитарні емболії - при занесенні трихін з кишечника в легеню через лімфатичні судини та грудну лімфатичну протоку.
3.Емболія сторонніми тіламизустрічається під час поранень, коли сторонні тіла потрапляють у кров і струмом крові заносяться в судини великого або малого кола кровообігу. Експериментально таку емболію легко викликати у собаки введенням суспензії лікоподію у вену (рис. 55).
Перенесення емболів можливе у трьох основних напрямках.
1.Емболія в малий круг кровообігу, в розгалуження легеневих артерій. Емболи заносяться сюди з венозної системи великого кола та правого серця. Експериментально їх легко викликати, впорснувши тварині у вену будь-яку порошкоподібну речовину, наприклад завись лікоподію або туші, карміну, кіноварі. Великі частки застряють у гілках легеневої артерії, менші – у капілярах. Деякі частки можуть через капіляри проходити у легеневі вени, у ліве серце і далі у велике коло кровообігу. Для емболії легеневої артерії характерні: блідість обличчя як результат рефлекторного спазму судин, рефлекторний спазм бронхів, а іноді недостатність коронарного кровообігу, що раптово виникає, також рефлекторного походження.
2.Емболія великого кола кровообігубуває від занесення емболу з лівого серця, артеріальної системи великого кола і зрідка - з легеневих вен.
Напрямок емболів залежить від багатьох факторів: величини емболу, характеру кровотоку, розгалужень судин, кута відходження гілок головного стовбура та загальної реактивності організму. Лише зрідка емболи потрапляють у гілки, що відходять від головного ствола під прямим кутом. Тому у великому колі емболи потрапляють у нижні кінцівки частіше, ніж у верхні. Цим пояснюється те, чому, наприклад, емболія лівої півкулі мозку зустрічається частіше, ніж емболія правої півкулі.
3.Емболи у розгалуження ворітної вени печінкизаносяться з численних гілок черевних вен. Експериментально у тварин цю емболію можна викликати введенням суспензії лікоподію в одну з вен. Така емболія буває множинною. Вона зрештою викликає падіння загального артеріального тиску та підвищеннятиску у воротній вені, що через накопичення крові в черевній порожнині веде до розладу функції печінки. Падінню артеріального тиску іноді може передувати короткочасне його підвищення як наслідок подразнення рецепторів системи комірної вени.
Необхідно враховувати можливість виникнення емболій за струмом крові, проти нього -ретроградная эмболия. Вона полягає в тому, що частинки, що потрапили у вену, заносяться не в праве серце, а в напрямку, зворотному току крові, наприклад з нижньої порожнистої вени в вени печінкову, ниркову або в вени нижніх кінцівок. У цьому грає роль питому вагу часток і характер кровотоку. Походження таких емболій слід поставити у зв'язок з підвищенням внутрішньогрудного тиску при різких видихах, наприклад, при сильному кашлі або здавлення грудної клітки. Умови виникнення ретроградної емболії може створювати підвищення кров'яного тиску у правому серці.
Парадоксальна емболіявиникає в тих випадках, коли емболи з вен великого кола, потрапивши в праве серце, проникають, минаючи мале коло кровообігу, прямо в ліве передсердя і далі в лівий шлуночок і велике коло кровообігу. Такий перехід емболів спостерігається внаслідок незакритого овального отвору в міжпередсердній перегородці.
Наслідки емболіїзалежать від місця занесення емболів. Дуже важливо враховувати, до якої саме судини занесений ембол, якою є можливість виникнення рефлекторних впливів, а також стан колатеральних повідомлень даної судини з іншими судинами. Особливо небезпечна емболія коронарних судин серця та судин мозку. Емболія судин при недостатності колатерального кровообігу зазвичай супроводжується омертвінням тканини або утворенням геморагічного інфаркту. Має значення та якість емболу. Одніявища розвиваються від звичайного тканинного емболу, інші – від емболу із злоякісної пухлини, треті – від занесення інфікованого емболу.