І шляхи реалізації промислової політики - розділ Економіка, Державне регулювання економіки За темою: 1. Промислова По.
Питання на тему:
1. Промислова політика: сутність, цілі.
2. Структурна політика як складова промислової політики.
3. Проблеми структурної політики в умовах України.
Не применшуючи значення жодної зі сфер народного господарства, слід визнати, що економічна міць будь-якої країни сучасного світу визначається насамперед її промисловим потенціалом. Від нього найбільшою мірою залежать і політична вага країни у світовому співтоваристві, і добробут громадян, що її населяють. Тому однією з функцій державного регулювання є підтримка промислового виробництва, його раціональної структури. Реалізується це через промислову політику. Промислова політика представляє комплекс економічних, політичних та організаційних заходів на різних рівнях національної економічної системи, спрямованої на підтримку та зростання національної промисловості.
Ключовими питаннями промислової політики є обґрунтування вибору пріоритетів для тієї чи іншої державної підтримки, створення механізму відбракування неефективних виробництв, визначення інституційних та інших заходів для здійснення структурних перетворень. При цьому треба враховувати національну специфіку заходів, що здійснюються. Вона зумовлена такими факторами: структурою внутрішнього ринку; характером фінансових відносин держави та приватного бізнесу; стадією життєвого циклу галузей-об'єктів впливу.
Державна промислова політика неоднакова у різних країнах та окремих періодів (кризових, постстабілізаційних, швидкого зростання, лібералізації торгівлі,інтернаціоналізації. Треба враховувати низку моментів як економічного, а й політичного характеру.
Необхідно мати на увазі стадію економічного розвитку країни, потенціал її сукупної конкурентоспроможності та ідеологію економічного зростання. Країни, які пізніше за інших вступили на шлях індустріального розвитку та використовували ідеологію економічного націоналізму (Німеччина, Японія), як правило, проводили більш активну, різнобічну та послідовну промислову політику.
Розходяться думка лейбористів та консерваторів в Англії на необхідність державної промислової політики. Занепад англійської промисловості лейбористи ставлять у провину консерваторам. "Майстерня світу" в XIX столітті, Англія ввозить тепер більше промислової продукції, ніж вивозить.
Інструментом реалізації промислової політики є структурна політика. Деякими дослідниками вона сприймається як самостійна політика. Структурна політика є сукупність заходів, що впливають на збалансованість промислового потенціалу, на галузеві та міжгалузеві пропорції. Вона спрямована на селективну підтримку державою певних галузей та видів виробництв. Політика щодо окремих галузей дістала назву політики націлювання. За визначенням Комісії з міжнародної торгівлі США, це скоординовані державні заходи щодо мобілізації виробничих ресурсів з метою допомоги національним виробникам в обраних галузях стати більш конкурентоспроможними на світовому ринку.
У світовій практиці під час проведення структурної політики використовується певна класифікація галузей. Виділяються депресивні (стагнуючі) галузі, що переживають період структурної кризи і потребують або згортання виробництва, або йогопереміщенні до інших країн із найбільш сприятливою структурою витрат, чи модернізації задля утримання конкурентних позицій. Поряд із цією групою галузей виділяються молоді наукомісткі та швидкозростаючі галузі з перспективами підвищення конкурентоспроможності.
Як критерії націлювання використовуються такі показники, як висока додана вартість на одного зайнятого, великі пов'язані зв'язки та вплив галузі на решту економіки, реакція у відповідь не аналогічну політику в інших країнах.
При здійсненні структурної політики вживаються непрямі та прямі заходи. До непрямих заходів належать податки та податкові пільги, зокрема, у сфері прискореної амортизації, пільгові кредити. У різних країнах прийоми податкової політики для стимулювання приватних капітальних вкладень включають:
- звільнення з оподаткування різних фондів - наукових, резервних, амортизаційних, благодійних, створюваних з допомогою прибутку;
- Інвестиційний податковий кредит, що передбачає повне або часткове звільнення від оподаткування прибутку, що йде на нові інвестиції, у пріоритетні галузі промисловості або для промислового розвитку економіки відсталих районів.
У Великобританії оподатковуваний дохід корпорацій обчислюється шляхом відрахування з валового доходу компаній усіх дозволених законодавством витрат, вироблених у звітному податковому році. Так, всі витрати на наукові дослідження підлягають повному вирахуванню з валового доходу компанії. Підлягають вирахуванню та амортизаційні відрахування на обладнання, промислові будівлі, сільськогосподарські споруди тощо. Списання машин та обладнання здійснюється за ставкою 25% від залишкової вартості. У США з податкової реформи 1986 р. прискорена амортизація застосовується довисокотехнологічного обладнання, ЕОМ та ін. Період амортизації зазначених елементів основного капіталу становить від 4 до 10 років і менше. У Швеції інвестиції в машини та обладнання оподатковуються меншим податком, порівняно з іншими інвестиціями. Завдяки цьому наприкінці 80-х приблизно чверть інвестицій у галузях промислового виробництва припадало на інвестиції в новітню комп'ютерну техніку.
До прямих заходів реалізації структурної політики відносяться державні замовлення на продукцію, послуги та постачання благ, певні заборони уряду на виробництво низки товарів, бюджетні інвестиції, субсидії. Державні субсидії мають різні форми. Це можуть бути дотації, які спрямовуються, зокрема, на покриття збитків підприємств, підтримку монопольних цін; премії, що мають завдання стимулювання приватних капітальних вкладень у зв'язку з розширенням старих або будівництвом нових підприємств.
Основне завдання субсидій – підтримувати національну промисловість. У Великій Британії, наприклад, в окремі роки державні субсидії надавалися суднобудівній, авіаційній, бавовняній, алюмінієвій промисловості. У ФРН великі субсидії видаються гірничорудної та нафтової промисловості; у США субсидуються корпорації гірничорудної промисловості. Структурно ослабленим галузям може надаватися пряма підтримка у формі перенавчання звільнених працівників з використанням державних коштів.
Як показує практика розвинених країн, прямі заходи структурної політики переважно діють щодо деградуючих галузей, непрямі - щодо передових. Держава підтримує наукові дослідження, полегшує швидку зміну обладнання загалом у промисловості. Однак питання про те, яка зі стабільних галузей станелідером, що вирішується в ході конкурентної боротьби.
Серед джерел структурних перетворень певну роль відіграють іноземні інвестиції. Питома вага іноземних інвестицій у загальному обсязі капітальних вкладень на початку 90-х років перебувала на рівні 5% у 46 країнах (зокрема, таких, як Франція, Данія, Італія, Німеччина), 5,1 - 10% - у 24 державах ( серед яких США, Іспанія, Греція, Колумбія) і перевищує 20% у Ботсвані, Сінгапурі, Свазіленді.
Для залучення іноземного капіталу держава також вживає заходів прямого та непрямого впливу. До прямих у першу чергу належить розробка законодавчо-правової бази для діяльності іноземних інвесторів, до непрямих - різні пільги, що діють щодо податків, розподіл прибутку, реінвестування.
Структурна політика як складова промислової політики має важливе значення у реформуванні української економіки. Проблем, які мають вирішуватись структурною політикою, тут безліч. Значна їх частина породжена тим, що українська економіка являла собою економіку промислово-індустріального типу з великою питомою вагою переділових галузей, а також ВПК. Така структура виявилася багато в чому недієздатною за умов ринкового господарства.
Важливим чинником, що призвело до виникнення багатьох проблем структурного характеру, - розпад колишнього економічного простору СРСР. Втративши багато видів виробництва, Україна змушена терміново створювати деякі з них заново чи імпортувати їхню продукцію з інших країн.
Облік цих особливостей вимагає такого підходу до вироблення антикризово-реформаційних заходів, де насамперед має бути поставлене завдання відновлення та розвитку вітчизняного виробництва, продуктивних силкраїни. Саме, у зв'язку з принципово неринковою структурою нашої економіки, що формувалася протягом десятиліть, успіх ринкових перетворень має абсолютно необхідною умовою активну структурну політику держави.
Є й інша думка, за якою перебудову структури економіки за ринковим варіантом доцільно розпочинати тоді, як у економіці дозріває ринкова основа; Держава має допомагати перебудові структури саме з урахуванням реально які у економіці співвідношень попиту й пропозиції.
Зміни характеру споживання мають і непрямі методи регулювання економіки. Необхідно створення найбільш пільгового режиму оподаткування прибутку щодо виробників, що виготовляють засоби виробництва, особливо для галузей, стан яких найбільшою мірою визначає розвиток всього народного господарства (машинобудівний та інфраструктурний комплекси). Найменш пільгового - для виробництва предметів споживання, що належать до класу предметів розкоші та підвищеного комфорту. Неприйнятний сьогодні недиференційований підхід до оподаткування підприємств, різних за своїм народногосподарським значенням. Різне народногосподарське значення виробленої підприємствами продукції має отримати адекватне відображення і в шкалі номінальних відсоткових ставок кредитів, що їм надаються.
У ході реформ в Україні впало значення амортизаційного фонду як джерела інвестицій. При лібералізації ціни всі і всі були заморожені ціни на основний капітал. Лише двічі з 1982 р. одночасно переглядалися ціни на основний капітал. Тому величина амортизації була занижена. Більше того, через вилучення підприємств частини амортизації шляхом податків на прибуток відбувалося “проїдання”основного капіталу, оскільки за заниженою амортизації частина вартості основного капіталу потрапляє у прибуток і через податки йде "набік". До 1/3 обсягу великих капітальних вкладень у доперебудовний час припадало на амортизацію. Нині це у кращому разі 20% того, що мали раніше. Потрібно відновити амортизацію як джерело капітальних вкладень. Щоб запобігти “проїдання”, амортизаційні відрахування треба акумулювати на спеціальних рахунках інвестиційних банках.
Ці та інші заходи дозволять вирішити структурні проблеми у перехідній економіці України.