3. ПАРТІЇ СОЦІАЛІСТИЧНОГО ІНТЕРНАЦІОНАЛУ ПРО ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

3.1 Сутність та методологія соціал-реформізму

3.2 Проекти перетворення відносин власності

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Ідеологічні доктрини становлять теоретичну базу здійснюваних у суспільстві великомасштабних політичних та економічних реформ (зміна політичного курсу, реалізація державних економічних та політичних програм, нові напрями у розвитку суспільства тощо).

1. Ідеологія та її функції в суспільстві

Наявність різних ідеологій у суспільстві та боротьба між ними – це найдавніше явище, яке пронизує всесвітню історію. Проте перші роботи, що досліджують це явище з'явилися лише на початку XIX ст. Вважається, що першим дослідником ідеології є французький філософ і економістДестют-де-Трасі(«Елементи ідеології», 1-4 т., 1801-1815 рр.).

Найбільший вплив на суспільство ідеологія набула в XX ст., що пов'язано з розвитком засобів масової інформації. Нерідко це призводило до гіперідеологізації політики, породжувало кризи і навіть війни (нацизм, «марксизм-ленінізм», расизм та ін.) Через цю обставину багато соціологів у середині XX ст. спробували довести, що суспільство може обходитися без ідеології, оскільки є у час різні методи пізнання навколишнього світу.

Опанувавши ними, кожна людина може виробити власну систему поглядів на навколишню дійсність («теорія деідеологізації» – Белл, Арон, Поппер та ін.).

Однак ці висновки не знайшли практичного підтвердження. Ідеології існували і, якщо руйнувалися одні ідеології, їхнє місце посідали інші. На початку1970-х рр. висновки «теорії деідеологізації» визнані такими, що не відповідають дійсності. Було сформульовано «теорію реідеологізації», яка по-новому пояснює роль ідеології в суспільстві.

Крім того, у політиці виборці мають справу з гігантськими партіями, які пригнічують виборців так само, як корпорації у сфері економіки. Існуючі виборчі технології змушують громадянина орієнтуватися на програму певної партії, а отже, запозичувати її ідеологію. Інакше громадянин опиняється поза політикою.

У силу зазначених вище обставин ідеологія виконує у суспільстві важливі функції:

- Вказує принципові шляхи вирішення проблем, що стоять перед суспільством;

- мобілізує людей та політичну систему на досягнення певної мети;

Виконуючи ці функції, ідеологія з одного боку роз'єднує людей, з другого, – інтегрує суспільство. Однак ідеологія в сучасному суспільстві має бути гуманною, раціональною, критичною, толерантною, екологічною (реалізація цілей ідеології не повинна погіршувати стан природного середовища), тобто мають існувати певні конституційні обмеження, в рамках яких ідеологія може впливати на суспільство та громадян.

Основною метою розвитку політичної демократії є подолання відчуження людей владою. Досягти цього можна лише залучаючи громадян до реального управління державними та громадськими справами. У сучасних умовах це можливе лише через розвиток місцевого самоврядування. У програмах соціал-демократичних партій передбачається перерозподіл повноважень між центральними та муніципальними органами влади на користь останніх, у тому числі податків. Розвиток економічної демократії має сприяти подоланнювідчуження людей від власності та результатів своєї праці. Це можливо через створення такої економічної системи, яка б затверджувала контроль суспільства над економікою та використання її багатства на користь всього суспільства. Для цього необхідно, щоб держава відігравала активну роль в економіці.

Потрібно також залучення працівників до участі в управлінні підприємством та розподілу прибутку. Розвитку економічної демократії також сприяє обмеження приватної власності, але приватна власність при цьому не відкидається, розширення системи прогресивного оподаткування, створення умов для збільшення кількості акціонерів. Великий прошарок акціонерів є основою економічної та політичної стабільності.

3. ПАРТІЇ СОЦІАЛІСТИЧНОГО ІНТЕРНАЦІОНАЛУ ПРО ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Сучасна соціал-демократія – це соціал-демократичні, соціалістичні та лейбористські партії, що входять до Соціалістичного інтернаціоналу (заснований у 1951 р.). Ці партії сформувалися внаслідок розколу соціал-демократичного руху, що склався у багатьох країнах Європи в останній третині XIX ст. Розкол остаточно оформився під впливом Жовтневої революції в Україні, революційних виступів робітничого класу в Німеччині, Угорщині та інших країнах, підсумків першої світової війни. У результаті розколу поряд із соціал-демократією, яка виступила за перетворення суспільства виключно шляхом реформ, виникли комуністичні партії, які сповідували революційний марксизм. Обидві течії одразу вступили між собою в гостру політичну та ідеологічну боротьбу, яка різко пішла на спад лише в другій половині 80-х років внаслідок корінних змін головним чином в СРСР, а також в інших колишніхсоціалістичних країнах. В даний час соціал-демократія користується великим впливом не тільки в її "цитаделі" - Західній Європі, але і в Японії, Австралії, Новій Зеландії, Канаді, а також у десятках країн, що розвиваються. У багатьох країнах соціал-демократи або перебувають при владі, або мають значний досвід правління, що сприяло поліпшенню умов праці та побуту, загальному підвищенню життя трудящих. Є підстави вважати, що господарська та політична діяльність соціал-демократів стала одним із найважливіших факторів глибокої демократичної трансформації капіталізму після Другої світової війни, що відбулася еволюційно, за допомогою реформ.

3.1 Сутність та методологія соціал-реформізму

3.2 Проекти перетворення відносин власності

У 50-60-ті роки лідери соціал-демократії фактично повністю відмовилися від вимоги усуспільнення основних засобів виробництва, що висувалося в міжвоєнний період, і стали на шлях компромісу щодо приватної власності. Причому проблеми власності були оголошені в більшості партій Соцінтерну несуттєвими і такими, що втратили свою актуальність.

На закінчення зазначимо, що у сучасних умовах триває активний процес взаємодії різних політичних ідей, взаємне збагачення цінностями та традиціями кожної ідеології. Тому такого чіткого поділу між ідеологіями, яке мало місце в XIX або на початку XX ст., нині немає. Значення винятковості ідеологічного чинника всім політичних партій зменшується. Кожна партія прагне представити таку програму розвитку суспільства та його пріоритетів, які виражали б інтереси всіх основних верств населення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Баткін Л.М. Італійськевідродження у пошуках індивідуальності. М., "Наука", 1989.

Ділігенський Г.Г. Соціально-політична психологія. М., "Нова школа", 1996.

Макіавеллі Н. Вибрані твори. М., 1982.

Мельник В.А. Політологія Мінськ, "Вища школа", 1997.