Як правильно вибрати потрібний кріпильний елемент
Одним з кроків для правильного вибору елемента кріплення при монтажі певної конструкції є врахування особливостей основи - матеріалу, в який проводиться закріплення. Особливості монтажу обумовлені специфікою матеріалу, в який проводиться закріплення - тобто.характеристиками матеріалу основи.
Матеріали, які найчастіше використовуються як основа при закріпленні різних конструкцій, можна об'єднати в наступні групи (за спаданням міцності):
vБЕТОН (Важкий; ЛЕГКИЙ)
vБУДІВЕЛЬНИЙ КАМІНЬ (ЩІЛЬНИЙ; ПОРИСТИЙ)
vЦЕГЛА (Повнотіла; Пустотіла)
vМЕТАЛ (СТАЛЬНІ; АЛЮМІНІЄВІ КОНСТРУКЦІЇ; ІНШІ МЕТАЛЕВІ КОНСТРУКЦІЇ)
vДЕРЕВО (ДЕРЕВ'ЯНІ КОНСТРУКЦІЇ)
vПЛАСТМАСУ (ПЛАСТИКОВІ КОНСТРУКЦІЇ)
vКОМПОЗИТНІ ПЛИТИ ТА ПАНЕЛІ (ГІПСОКАРТОННІ КОНСТРУКЦІЇ; ДЕРЕВНО-СТРУЖНІ / ВОЛОКОНІ ПЛИТИ; ФІБРОЦЕМЕНТНІ ПЛИТИ)
СПЕЦІАЛЬНЕ КРІПЛЕННЯ ПІД ВИЗНАЧЕНЕ ПІДСТАВИ
Кріплення для гіпсокартонних конструкцій
Самонарізи по металу
Самонарізи по дереву
Шурупи з дерева і т.п.
СПЕЦІАЛЬНЕ КРІПЛЕННЯ ДЛЯ ВИЗНАЧЕНИХ ЗАКРЕПЛЮВАНИХ ЕЛЕМЕНТІВ
Кріплення для теплоізоляції
Таким чином врахування такої інформації про умови подальшої експлуатації конструкції, що закріплюється, дозволяє виділити відповідні кріпильні елементи.Базовими експлуатаційними характеристиками є навантаження на кріпильний елемент і агресивність середовища.
Навантаження представлена як результат впливуподовжнього навантаження (навантаження на вирив) тапоперечного навантаження (на зріз). Також слід виділитимомент обертання(Момент затяжки),діючий при вкручуванні. Граничні значення цих параметрів показують ті навантаження, при досягненні яких кріпильний елемент руйнується або виявляється не в змозі утримувати з'єднання елемента, що закріплюється з основою. Слід звернути увагу, що граничні навантаження вказуються для певної основи, тому досягнення цих значень може призвести до руйнування матеріалу основи. При закріпленні в порожнисті або недостатньо вивчені матеріали доцільно провести випробування та виходити з величини граничних навантажень, отриманих експериментальним шляхом. Більш докладний аналіз навантажень передбачає виділеннянавантаження на стиск ( ця складова діє у напрямку, протилежному дії навантаження на вирив). Не менш важливий характер діючого навантаження: статична навантаження залишається постійною протягом усього періоду експлуатації закріпленої конструкції, а динамічна змінюється. Дуже важливо вибрати правильнийкоефіцієнт запасу міцності. З його допомогою визначається головний експлуатаційний показник кріпильного елемента для певного матеріалу основи -максимальне припустиме навантаження. Щоб її визначити, потрібно розділити граничне руйнівне навантаження на коефіцієнт запасу міцності. Рекомендовані коефіцієнти запасу міцності для сталевих елементів кріплення повинні бути не менше 4, для пластмасових – не менше 7.
Особливості середовища, в якому використовуватиметься конструкція, визначаєвибір захисного покриття. За винятком кріплення з нержавіючої сталі, всі інші елементи кріплення повинні бути захищені від корозії будь-яким покриттям. Так, для експлуатації в звичайних умовах, в неагресивному середовищі, елемент кріплення покривають цинком з подальшим хроматуванням.Хроматування (пасивування в розчинах хромової кислоти або її солей) забезпечує захист, стійкий до подальших механічних пошкоджень та корозії, так як цинкове покриття, захищаючи сталь, корозує саме. Залежно від вологості повітря в місці закріплення конструкції можна підібрати кріпильний елемент з потрібною товщиною оцинкування відповідно до значень, зазначених у таблиці:
Умови експлуатації
Умови в місці встановлення КЕ
Товщина цинкового покриття
Закрите приміщення в умовах низької вологості, відсутність конденсату та можливості зносу або пошкодження захисного покриття
Закрите приміщення в умовах періодичного впливу вологи та конденсату, з можливим незначним зносом захисного покриття
Сухі приміщення в умовах періодичного впливу вологи, випадкового зносу та пошкоджень покриття
Експлуатація в умовах впливу вологи та конденсату, періодичних зливових та миючих засобів.
Часта дія вологи, миючих засобів, розчинів солей, при великій ймовірності вм'ятин, подряпин та зносу в результаті стирання захисного покриття
Для захисту елемента кріплення від впливу більш агресивного середовища (вода, соляні розчини) використовують покриття кадмієм 7-50 мкм або виготовляють з нержавіючої сталі. Оскільки кадмій є токсичною речовиною, для експлуатації у водному середовищі використовують нержавіючу сталь. Необхідний захист при дії сірчаної кислоти, її солей та інших їдких речовин може забезпечити свинцеве покриття завтовшки 30-1000 мкм. Однак на практиці необхідність таких покриття вкрай рідкісна. Тому найчастіше застосовується цинкове покриття потрібної товщини та кольору (блискучий жовтий, сріблясто – білий, сріблясто – блакитний колір).Окремою групою слід виділити фосфатовані елементи кріплення, що використовуються для закріплення до гіпсокартонних основ. Покриття фосфатною плівкою забезпечує електроізоляційні, захисні властивості, адгезійну здатність, яка забезпечує високу міцність зчеплення лакофарбових речовин із елементом кріплення. Фосфатовані, а потім хроматовані елементи кріплення більш стійкі до корозійних впливів зовнішнього середовища.