Ринотрахеїт або герпесвірусна інфекція - захворювання кішок, викликане ДНК-вірусом, що вражає, в основному, верхні дихальні шляхи тварини. Даний вірус, що провокує герпес у кішок, здатний виживати у вологому зовнішньому середовищі близько 18 годин, а в сухому менше - близько 12 годин.
Якщо вірус дуже нестабільний поза організмом тварини, то, навпаки, в самому організмі його він може тривалий час перебувати в стані спокою і нічим себе не проявляти навіть кілька років, а потім зовсім несподівано прокинутися. Причиною виходу зі стану спокою герпесвіруса можуть стати інші хвороби кішки або ослаблення імунітету. Ринотрахеїт – захворювання видоспецифічне та герпес від кішки не переноситься на людину та інших представників тваринного світу.
Найчастіше джерелом зараження здорової кішки стають особини, уражені герпесвірусом. Вірус герпесу у кішок потрапляє у зовнішнє середовище через носоглоткові та фекальні виділення хворої тварини. При безпосередньому контакті з такою кішкою відбувається зараження здорової особини. Також вірус може бути принесеним у будинок «на взутті» господарів або іншими зовнішніми паразитами.
Герпес у кішки в організмі локалізується на слизових оболонках глотки, носа, рота, вражаючи покривні шари тканин і верхні дихальні шляхи. Потрапляючи у вічі, герпесвірус викликає сильні коньюктивити. Якщо лабораторні дослідження провести вчасно, то виявити його у виділеннях хворої тварини можна через добу після її зараження. Час інкубаційного періоду захворювання від 2-х до 10-ти днів.
Хвора тварина внаслідок закладеності носа дихає ротом. У ротовій порожнині утворюються виразки. У разі відмови від пиття організму кішки загрожуєзневоднення. При своєчасному виявленні та правильному лікуванні герпес у котів проходить через 5-8 днів після початку процедур.
Найменше ризикують захворіти на ринотрахеїт дорослі здорові кішки та коти, яких містять у хороших умовах і годують якісною їжею. До основної групи ризику відносяться: маленькі кошенята і молоді особини до 1 року, тварини, чиє здоров'я вже ослаблене іншими захворюваннями або стресом, тварини, які живуть великою групою (схильні до ризику перехресного зараження), кішки, що вживають неякісний корм.
Найвищим піком захворюваності є холодна пора року (середина осені, зима, рання весна). Так само заразитися вірусом можуть кішки, які часто відвідують виставки.
Симптоматика захворювання може виглядати по-різному у тварин із сильним та слабким імунітетом. У здорових дорослих кішок захворювання може протікати лише з невеликими проявами риніту та легким чханням, тобто у прихованій формі, . Якщо вірус вчасно не виявлений, то через 5-7 діб захворювання набуває хронічної форми.
При зараженні вірусом кошенят або тварин з ослабленим імунітетом перебіг хвороби проходить у гострій формі. Спочатку починається чхання та прозорі виділення з носа. Через 2-3 дні стає помітно, що кішка майже весь час лежить, їсть з великим небажанням або зовсім відмовляється від їжі, не реагує на поклик власника. Стає помітно розвиток коньюктивіту, запалюються і набрякають внутрішні повіки. Потім у кішки починається кашель з характерним відхаркуванням мокротиння, запалюється ковтка. Спостерігається підвищення температури.
Дорослим кішкам щеплення вакцинації необхідні щороку, а кошенятам з 8 тижнів життя, а потім ще через 3 тижні. Через 2 тижні після щеплення у тварини виробляється необхідний імунітет,що зберігається протягом року.
Найбільш страшною ця інфекція є для кошенят, у яких може виникнути пневмонія або інша вторинна інфекція, які послаблюють організм ще більше.
Для виявлення причин захворювання домашнього вихованця необхідно обов'язково звернутися до ветлікарні. Герпесвірус діагностується шляхом взяття мазка з носоглотки хворої тварини та результатами проведених аналізів. За зовнішніми симптомами встановити точний діагноз неможливо, тому що вони можуть збігатися із зовнішніми проявами інших захворювань. Застосовувати медикаменти, виписані лікарем, «дідівські» способи лікування народними засобами ніяких позитивних результатів не дадуть.
Щоб запобігти потраплянню та розвитку в організмі хворої кішки вторинних інфекцій застосовуються антибіотики. При відмові тварини від їжі та пиття їй вводять поживні речовини та сольові розчини внутрішньовенно. Розчини антисептиків та антибіотиків застосовуються для промивання уражених очей, носа, ротової порожнини.
Після одужання кішки в неї не виробляється стійкий імунітет проти вірусу герпесу. Тому варто подбати про профілактику захворювання шляхом регулярної вакцинації.
Для зниження ризику зараження герпесвірусом (ринотрахеїтом) тварин необхідно утримувати в чистому, опалювальному приміщенні, не допускати контакту з хворими кішками, бути пильними при відвідуванні виставок та інших місць великого скупчення тварин, годувати кішку якісним кормом.