Ковзаняреві, що має в запасі досить довільних фігур з усіх розглянутих нами відділів, належить ще завдання вибрати і згрупувати їх в одну програму трьох-, чотирьох-або п'ятихвилинного катання так, щоб вона являла собою щось цілісне, по можливості, характерне для виконавця, і щоб у ній рельєфніше виступила його індивідуальність, як фігуриста.
Друге правило — ніколи не включати в програму такі постаті, які виконуються не зовсім впевнено: якою б не була складність такої постаті, невдача в ній зіпсує все враження, яке буде незрівнянно гірше, ніж від фігур легших, але бездоганно зроблених.
Далі, питання про вибір матеріалу для програми вже частково вирішується вимогою правил змагань: фігури повинні бути важкі та різноманітні; але цього мало, необхідно зважати і на художню сторону справи. Тому, вибираючи фігури, слід звернути увагу, щоб вони були у виконанні красиві, плавні і неодмінно динамічні.
Всі найефектніші та найважчі речі, які знає фігурист, обов'язково включаються до програми та складають основу її; сюди відносяться важкі стрибки, фігури з корабликом, піруети всіх пологів і т. д. Решта катання має бути заповнена фігурами хоч і легшими, але цікавими і, по можливості, з усіх відділів, описаних у цій частині, причому, однак, необхідно уникати фігур, пов'язаних із уповільненням чи зупинкою ходу; треба пам'ятати, що жвавість катання - головна запорука успіху; тому найбільше місце слід відвести всіляким комбінаціям, в яких живі короткі кроки і переходи чергувалися б з крутими, але плавними і красивими дугами, а ці негайно ходу перетворювалися б на нові переходи,перепліталися б змійками і швидкими циркулями, змінювалися сміливим стрибком, піруетом і знову мчали безперервним візерунком, не повторюючись без запинок і без зайвих нерішучих кроків, постійно в такт музики.
У таких комбінаціях має віддати перевагу фігури не надто складні, щоб глядачі могли розпізнати їх, і, по можливості, симетричні, тобто виконувані однаково з правої та лівої ноги.
Хороші також виконані з темпераментом танці по колу, наприклад вальси та марші, але ними не слід зловживати, щоб уникнути одноманітності.
Взагалі треба остерігатися повторення не тільки тих самих, але навіть дуже схожих переходів і фігур.
Вибираючи фігури, слід мати на увазі і можливе їх угруповання; адже виконання їх має бути зв'язковим і безупинним, отже, з однієї фігури завжди повинен бути зручний перехід в іншу, а це не для всіх фігур можливо: значить, такі фігури краще не ставити поруч, але взяти інший порядок їх або вставити для переходу яке- небудь цікаве з'єднання, наприклад змійку, американський перехід, вексир тощо, але не прості голландські кроки чи трійки.
Так, наприклад, для переходу від танцю по колу з великим ходом до піруетів беруть не надто довгу спіраль з красивою постановкою тіла; від піруету до комбінацій з великим ходом шукають переходу за допомогою змійок або танців; для фігури з розбігом у середині або наприкінці програми необхідно спочатку відійти подалі назад чи убік, отже треба вигадати таку фігуру з рухом уперед, яка, не втрачаючи інтересу, дозволила б відійти.
Крім того, дуже важливим є розподіл фігур протягом належного для катання часу; абсолютно невдалою довелося б визнати програму, в якій усі важкі та цікаві постаті були б поставлені одна за одною.інший на початку, а решта була б зайнята лише легкими та менш видними; це виглядало б так, ніби виконавець, як то кажуть, «здав»; краще було б поставити всі важкі постаті в кінці, але й тут негаразд: перша частина буде погана і залишить невигідне враження, яке вже важко загладити, а, крім того, до кінця сили вже не ті, і робити підряд усі найважчі постаті вже ризиковано — дивишся, щось і зірветься; а тому найкраще розподіляти важкі та легкі, повні ефекту, і слабші фігури так, щоб вони чергувалися; тоді й сили краще збережуться. В інтересах найкращої загальної картини як початок програми, так і висновок повинні бути обов'язково визначними, особливо останнє: глядачі залишаються під безпосереднім враженням його; найкраща ж фігура міститься, якщо не в кінець, то в другу половину; наприклад, дзига служить традиційним висновком першокласної програми.
Зупинка ходу в середині катання допустима тільки в одному випадку: якщо на швидкому русі фігурист раптово і моментально зупиняється в якійсь гарній позі, наприклад, стрибнувши на шкарпетку ковзана або піднявшись на шкарпетки зі схрещеними ногами після різкого циркуля назад назовні, залишається кілька хвилин зовсім нерухомим і відразу знову перетворюється на енергійні сміливі постаті з великим ходом і сильним нахилом тіла. Втім, найкращий ефект справляє така фігура перед кінцем, щоб після неї відразу було і висновок, наприклад, у вигляді низького піруета.
При виконанні так складеної програми треба звертати увагу не тільки на зв'язність та гармонію окремих фігур, що значною мірою обумовлюється постійною наявністю великого залишкового ходу, але й на впевненість усіх рухів та переходів за умови красивотриматися, мати сильний хід і добре пуантувати кожну фігуру, надаючи цим достатньо життя всьому катанню.
Сукупність останніх трьох умов становить головне у довільному катанні; вміння спокійно, правильно і красиво виконувати всі рухи та переходи на великому ходу – це така перевага, перед якою відступає на другий план складність самої програми. У всякому разі не може бути двох думок про те, що краще: дуже важка програма, некрасиво, мляво і невпевнено виконана, або ж легша, але повна життя, вільного руху та невимушеної грації. Можливо, за буквою правил змагання обидві будуть оцінені однаково, але серце глядача завжди на боці останньої. Ідеальним фігуристом був би той, хто поєднав би у своїй програмі найвищу складність та різноманітність фігур із живим, красивим та впевненим катанням.
При виконанні програми не можна не брати до уваги ще одну важливу обставину: це розміщення фігур на відведеній для катання площі. Надзвичайно несприятливе враження справляє катання з обох боків цієї площі; тому треба так розподіляти катання, щоб усі фігури виконувались на виду, до країв площі можна віддалятися хіба тільки для розбігу.
Для досягнення гарного виконання програми потрібне старанне тренування: від неї найбільшою мірою залежить успіх. Кататися на повну силу безперервно протягом п'яти або навіть трьох хвилин зовсім не легко, і без ґрунтовної підготовки не всякий організм витримає це; а втративши подих, вже не до піруетів.
Деякі ковзаняри намагаються урізноманітнити свою програму зміною музики під час катання. Якщо оркестр добре ловить момент зміни, цим можна дещо виграти; інакше порушується цілісність враження.