українське весілля завжди починалося зі сватання, зараз це не дуже поширене, але все ж таки батьки нареченого та нареченої заздалегідь знайомляться. Є також спеціальні сценарії сватання в ігровій формі, де кожному учаснику урочистості дається певна роль і слова. Після сватання майбутнє подружжя вважається зарученим.
За день до весілля прийнято робити дівич-вечір, коли подруги нареченої збираються в її будинку і проводять останні підготовки до весілля, обговорюють викуп і йдуть у лазню. Хлопчисьника в українській весільній традиції не передбачено.
Весілля святкується у два дні.
Перший день весілля починається з викупу нареченої. Подруги нареченої та родичі проводять випробування для нареченого, і лише потім віддають наречену. Батьки нареченої благословляють пару на шлюб, молодята кланяються батькам у пояс і цілують ікону. Після цього молодята їдуть до загсу.
Після загсу влаштовуються катання містом, селом чи населеним пунктом.
Після такої прогулянки молодята їдуть додому до нареченого, де їх зустрічає свекруха з великим рум'яним короваєм, тримає вона його на розшитому рушнику, а зверху на хлібі розмішається сільничка. Наречений з нареченою повинні по черзі відкусити від короваю, і хто більше відкусить той і буде господарем у хаті. Після цього наречена повинна розпалити домівку, для цього свекор подає скіпку або свічку, від якої наречена розпалить піч і це буде символом початку їхнього сімейного життя та сімейного вогнища.
Потім усі сідають за стіл, співають вітальні пісні та частівки, дарують подарунки, кричать «Гірко!».
У самий розпал весілля наречену крадуть, і наречений повинен йти на її пошуки та відкуповувати свою наречену у викрадачів.
На другий день весілля зазвичай подають юшку. Влаштовують випробування для тещі та свекрухи, проводять «Сміття» для молодих. Це коли всі гості смітять грошима, а наречена має всі гроші зібрати, а наречений їй допомагає.
Жодне українське весілля не обходиться без гармоніста і без балалаєчника, так само прийнято гру на ложках.