Зміст статті
- Які правила у хокеї з м'ячем
- Правила гри в дитячий хокей із шайбою
- Як кидати шайбу
- Як навчитися робити фінти у хокеї
Тренування футболістів
Великобританія, як відомо, є родоначальником не лише хокею, який згодом став канадським, а й футболу. Саме для зимових тренувань гравців, які готувалися до сезону наприкінці ХIХ століття, і був придуманий вид спорту, який певною мірою поєднав футбол з хокеєм. Крім англомовного бенді його також називають український хокей або хокей з м'ячем. Як і в звичайному хокеї, в бенді грають на льоду, використовуючи ключки, тільки іншої конструкції. Схожа і форма гравців, що включає обов'язкові ковзани, шоломи та захисну амуніцію.
З футболом український хокей пов'язує однакову кількість гравців на полі — 11, включаючи одного воротаря, схожість їхнього амплуа, тривалість матчу — два тайми по 45 хвилин з перервою, а також м'яч, хай і значно менший за розміром та вагою. Поступово, щоправда, британські футболісти почали від бенді відмовлятися, і незабаром цей вид спорту в Англії перестав. Її клуби та збірні давно не беруть участь у жодних офіційних змаганнях і навіть не прагнуть цього. На відміну від таких зовсім не зимових країн, як Монголія та Сомалі.
За завітами Петра
За твердженням істориків, у давнину на території сучасних Скандинавії, Великобританії, Укаїни та Нідерландів теж захоплювалися грою, що нагадувала саме бенді. Існує навіть версія, що одним із шанувальників хокею з м'ячем, як азартної гри на зимовому морозному повітрі, що дуже сприяє зміцненню здоров'я, був український цар Петро. З Нідерландів до Петербурга він нібито привіз не тількипроект зі створення українського флоту та цілу групу майстрів-корабелів, а й хокейну ключку, ковзани та правила гри тих років.
Як відомо, в Укаїни петровських часів та Швеції існували досить складні відносини, які у ХХ столітті перетворилися на гостре суперництво. На щастя, лише у спортивній грі. Так, відповіддю скандинавів на ініціативу українця Москвина стали правила бенді, видані 1907 року в Стокгольмі і які застосовувалися майже 50 років у трьох країнах із чотирьох, де цей вид спорту був найбільш розвинений — у власне Швеції, а також у Норвегії та Фінляндії. Четвертою був СРСР, який уперто продовжував грати за правилами Петра Москвина і до певного моменту ігнорував північних сусідів.
Знаходити компроміс довелося напередодні першого чемпіонату світу, запланованого створеною 1955 року IBF (Міжнародною федерацією хокею з м'ячем). Переговори представників чотирьох провідних у цьому виді спорту європейських держав виявилися не надто довгими, і чемпіонат світу-1957 у Фінляндії, що завершився перемогою збірної СРСР, відбувся вже за уніфікованими правилами. Надалі вони, щоправда, кілька разів доповнювалися, зокрема, у 2003 та 2011 роках, але основні пункти все ж таки зберегли.
Форма у смужку
Звід правил гри, що проходить на відкритому льодовому полі, розміри якого ідентичні футбольному (довжина від 90 до 110, ширина від 50 до 70 метрів), досить солідний. Тому варто згадати тільки про деякі, найбільш показові саме для хокею з м'ячем. Час одного матчу складає два тайми по 45 хвилин + 20-хвилинна перерва між ними. Але у разі морозу понад 35 градусів допускається зміна головним суддею зустрічі її формату: проводиться три тайми по 30 хвилин або навіть чотири, два з яких грають по 25 і ще два — по 20.Суддів у полі, на відміну від футболу та хокею, у бенді лише двоє, плюс ще один за столом, що реєструє голи, заміни та покарання гравців. Від хокеїстів арбітрів відрізняє смугаста форма та чорний шолом.
Видалення гравців, як і в канадському хокеї, відбуваються або на певну кількість хвилин – 5 (біла картка) та 10 (синя), або до кінця гри (червона). Інші покарання та стандартні ситуації майже ідентичні футболу — вільний або штрафний удар-пенальті, що лише пробивається з 12-метрової позначки, кутовий. А ось бити по м'ячу головою, на відміну від футболу, заборонено. Так само, як грати, лежачи, сидячи або стоячи на колінах. Не можна в українському хокеї, за прикладом хокею з шайбою, підігравати чи зупиняти м'яч руками.