Ви можете сказати: обличчя має бути симетричним. Щодо чого симетричним? Праворуч обличчя до лівої сторони? Носа до підборіддя? Хто поставив стандарт, яким обличчя вважається прекрасним? Ви можете сердито обуритися: ну чого причепився?! Якщо мені подобається обличчя - значить воно красиве, якщо ні - значить потворно і все тут!
Але ж сприйняття світу у кожної людини різне, у тому числі сприйняття краси. Одному подобається прямий ніс, висунуте підборіддя та широкі вилиці; іншому симпатичні «курносики» з ямочками на щоках тощо.
Але ми дивлячись на людське обличчя не оцінюємо його деталі окремо. Воно нам подобається чи не подобається цілком. Тобто ми сприймаємо красу комплексно. І виходить: для когось людина приваблива, для когось немає. Хтось вважає вас дуже навіть симпатичним, а хтось відводить в огиді від вас погляд. Ось і виходить, що краси як такої немає зовсім.
Але дозвольте! Ви обуритеся, а як же моделі, які подобаються абсолютно всім? Ось тут ви помиляєтесь. Вони не подобаються всім. Це всіх змусили сприймати нав'язаний ідеал краси. Цепсихологічна обробка наших мозків. Для чого? Та хоч би для того, щоб ви сприймали світ таким, яким потрібно його сприймати. А кому треба? Це питання не вимагає відповіді… ви й самі чудово знаєте кому потрібно НЕ думаюче, НЕ оцінювальне, НЕ допитливе — слухняне населення країни.
Ось так при спробі зрозуміти, чому люди сприймають красу по-різному, ми дійшли несподіваного висновку: нас змушують вважати некрасивих людей красивими, нав'язавши стереотип краси.
Відторгнення людей один від одного за допомогою навіяних зразків (тобто, який має бути ідеал, з яким треба пов'язувати своє життя і долю) є одним з найпідступніших планів скорочення людства замаскований настільки майстерно, що помітити і розгадати його неможливо.
Спробуйте виконати таку вправу. Візьміть фотографію людини, яку ви вважаєте негарною. Усамітніться далеко від усіх, у тому числі і від ворога людства - телевізора. Посидьте в тиші, заспокойте дихання, викиньте всі думки з голови і просто уважно вдивіться в риси людини зображеної на фотографії. Чим довше ви вдивлятиметеся в них (не думаючи абсолютно), тим менше обличчя вам здаватиметься негарним, і через якийсь час ви з подивом виявите, що людина на фотографії дуже вам навіть симпатична. Головне тим часом не згадувати стереотипи краси нав'язані нам ззовні.
Можна виконати вправу прямо протилежне цьому. Візьміть фото моделі з якогось модного глянсового журналу і постарайтеся побачити в рисах обличчя якісь недоліки. Чим більше ви їх знаходитимете, тим непривабливіше вам здаватиметься модель. І, зрештою, ви з огидою відкинете журнал убік. Просто так влаштований людський мозок – ми бачимоте, що хочемо бачити.
І виходить, що краса – поняття відносне. У потворності ми здатні побачити красу, а в красі — потворність. Що ж до привабливості людини в цілому, то вона залежить не тільки від «правильних» рис обличчя, а й ще від багатьох факторів, таких як характер, внутрішній магнетизм, харизма, товариськість і ще багатьох і багатьох пунктиків, які в сукупності і представляють нам повний образ людини.
І якщо, наприклад, сподобалася нам спочатку красуня (красень) при спілкуванні поводитиметься некрасиво до вас, зневажатиме, ображати вас, висловлюватися брудними словами, то через хвилин десять щільного спілкування ваша думка про її (його) «неземну красу» повністю зміниться. Ви почнете помічати у ній недоліки. І ніс трохи довгий і зубки мало рівні і очі занадто глибоко посаджені, стегна занадто повні, а плечі широкі, та й ніжки кривизною віддають. Загалом, ви розлучитеся з цією людиною в повній впевненості, що зустріли, якщо не виродка то некрасуню (некрасуня) вже точно.
І навпаки, неприваблива на вигляд людина раптом завела з вами задушевну бесіду. Він блищить іскрометним гумором, торкається цікавих вам тем, від нього так і хлюпає внутрішнім магнетизмом. Мимоволі ви все більше проникатимете до нього симпатією. І одного разу ви перестанете помічати, що ця людина деякий час тому була для вас негарна. Вам почне здаватися, що ви нарешті зустріли свій ідеал, жінку (чоловіка) своєї мрії.
Ось і виходить, що внутрішня краса людини визначила зовнішню красу. Адже ми бачимо те, що хочемо бачити.