Важливим критерієм СНІДу є імунодепресія, що розвинулася за відсутності інших причин і зберігається більше 1 міс герпетична інфекція, що вражає слизову оболонку порожнини рота і глотки, а також шкіру. Найчастіше спостерігається простий герпес, рідше - лишай, що оперізує. Простий герпес, розпочавшись із висипань на обличчі (наприклад, лабіальна форма), може стати дисемінованим. Оперезуючий лишай може розвинутися у вигляді herpes zoster oticus, що характеризується герпетичними висипаннями у зовнішньому слуховому проході, різкими болями на ураженій половині обличчя, ураженням VII та VIII пар черепних нервів (рідше – V, X та XI).

У хворих на СНІД відзначається так звана волохата лейкоплакія з типовою локалізацією по краю язика, на слизовій оболонці щік у вигляді потовщеної слизової оболонки білого кольору з нерівною зморщеною поверхнею. Захворювання викликається вірусами Епштейна папіломавірусами.

Цитомегаловірусна інфекція призводить до розвитку у хворих на СНІД езофагіту, коліту, гастриту, ентериту. Поряд із шлунково-кишковим трактом цитомегаловірус вражає очі (хоріоретиніт), центральну нервову систему (енцефаліт), легені (пневмонії).

Різноманітні гострі та хронічні гнійні захворювання ЛОР-органів зумовлені активізацією піогенної інфекції на тлі значного зниження імунітету. Характерними особливостями даної патології є відсутність вираженого ефекту від лікування, перехід синуситу або отиту в хронічну стадію з частими загостреннями. Нерідко у хворих на СНІД розвиваються фурункули та карбункули, що локалізуються в ділянці голови та шиї. Перебіг запального процесу зазвичай тривалий, лікування малоефективне.

Пухлинні процеси виявляються у V5 хворих на СНІД. Найчастіше виявляютьсаркому Капоші – злоякісну пухлину кровоносних судин. На шкірі голови та шиї з'являються червоні або гіперпігментовані плями, які надалі спочатку трансформуються в папули та бляшки, а потім зливаються та утворюють інфільтрати. Новоутворення частіше локалізується в області вушних раковин та завушних складок, у порожнині рота на твердому та м'якому небі, слизовій оболонці щік, мигдаликах, у гортані, що спричиняє осиплість. При локалізації вузлів саркоми Капоші на слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту найчастішим симптомом є кровотечі.

Рідше у хворих на СНІД розвивається екстранодальна неходжкінська лімфома — злоякісна пухлина, що вражає лімфатичні вузли, а в подальшому печінку і селезінку. Захворювання проявляється збільшенням лімфатичних вузлів, найчастіше з первинною локалізацією на шиї. Пухлинний процес може розвинутися в горлянці, гортані, на небі, в порожнині носа і верхньощелепній пазусі.

Методи лабораторної діагностики ВІЛ-інфекції заснованіна визначенні специфічних антитіл до ВІЛ у біологічнихрідинах організму.

Лікування. В даний час лікування СНІДу тільки паліативне та симптоматичне, що дозволяє лише полегшити страждання та продовжити життя хворого. Основу становлять специфічні противірусні (у тому числі антиретро-вірусні) препарати: ретровір (зидовудін), відекс, ацикловір (зовіракс), а-інтерферон та ін. Застосовують також різноманітні засоби для лікування опортуністичних інфекцій, захворювань крові, пухлин тощо. п. Лікування хворих зі СНІДом дозволяє продовжити їхнє життя після початку клінічної маніфестації в середньому до 2 років. Тим паче важливе найбільш раннє доклінічне виявлення та лікування захворювання. Без лікування середня тривалість життя хворих після клінічноїманіфестації складає 6 міс.

Слід зазначити, що у зв'язку з високою частотою та різноманіттям клінічних проявів СНІДу від лікарів потрібна висока пильність, щоб своєчасно діагностувати захворювання, що є одним з бар'єрів на шляху його поширення.

Склерома верхніх дихальних шляхів.

Склерома — ендемічне захворювання, поширене в основному на Західній Україні, в Західній Білоукраїнсії та прилеглих до них областях, в Україні зустрічається рідко. Склерома відноситься до хронічних захворювань, при яких уражається переважно слизова оболонка верхніх дихальних шляхів. Захворювання зазвичай розвивається у молодому віці. Збудником склероми вважають паличку Фріша-Волковича. Патоморфологічним субстратом цього захворювання є інфільтрат, що складається з фіброзної сполучної тканини з великою кількістю плазматичних клітин та судин. Серед цих клітин - специфічні для склероми клітини Микулича, палички Фріша-Волковича, включені у вакуолі клітин Микулича. Крім того, в інфільтраті виявляють гіаліновікулі—фуксикофільні (українселівські) тільця.

Клінічна картина.На протязі склероми розрізняють три стадії: 1) вузликово-інфільтративну; 2) дифузно-інфільтративну, або специфічну; 3) рубцеву, або регресивну. У деяких випадках спостерігається так звана атрофічна форма, що характеризується атрофією слизової оболонки. Однією з ознак склеромних інфільтратів є відсутність їх виразок. Інкубаційний період захворювання дуже тривалий. Початок хвороби характеризується атрофією слизової оболонки, де засихає густа в'язка слиз як кірок. На тлі такої картини видно окремі інфільтрати.

При склеромі частішевсього уражається слизова оболонка носа, тому скарги хворих на перших стадіях процесу зводяться до відчуття сухості в носі та його закладання. Однак через деякий час з'являється утруднене дихання через ніс, потім виникають розлади мови та ковтання, іноді розвивається деформація зовнішнього носа. При риноскопії інфільтрати мають вигляд плоских або бугристих піднесень блідо-рожевого кольору, безболісних при дотрагіванні. Внаслідок утворення таких інфільтратів звужуються просвіт порожнини носа, вхід у ніс, хоани, просвіт носоглотки, гортані, трахея в області біфуркації та бронхи у розгалужень. Іншими словами, склеромні інфільтрати виникають головним чином у місцях фізіологічних звужень. У пізніших стадіях дома інфільтратів утворюється щільна рубцева тканина, яка стягує навколишні тканини, що викликає звуження різних ділянок дихального тракту. Виникнення інфільтратів в області глотки в кінцевому підсумку призводить до деформації м'якого піднебіння внаслідок рубцювання, причому рубцевою тканиною воно підтягується назад і догори. При такому рубцювання в ряді випадків можливе майже повне зарощення носоглотки.

Розвиток склеромного процесу у гортані характеризується утворенням у підголосовому просторі блідо-рожевих бугристих інфільтратів, симетрично розташованих з обох боків. Значно рідше склеромні інфільтрати розташовуються на голосових та вестибулярних складках, гортанній поверхні надгортанника, його язична поверхня уражається вкрай рідко.

У сфері голосових складок спостерігається гомогенна інфільтрація з обмеженням рухливості складок. При рубцювання симетричних інфільтратів у підголосовому просторі утворюються зрощення, що мають вигляд діафрагм. Одним з основних симптомів склероми, що розвивається вобласті трахеї та бронхів, є кашель з важко відхаркуваним мокротинням. У міру збільшення числа інфільтратів, їх зростання та утворення рубцевої тканини виникає утруднення дихання. При атрофічній формі склером з'являються кірки, сухість і запах, що нагадує запах гнилих фруктів.

Діагностика У типових випадках за наявності відповідних анамнестичних даних встановити діагноз неважко. Як правило, ендоскопічна картина дуже характерна. Певну допомогу в діагностиці надає контрастне рентгенологічне дослідження гортані, трахеї та бронхів з йодоліполом, а також трахеобронхоскопія. Необхідно виконувати серологічні реакції Вассер-мана та зв'язування комплементу (зі склеромним антигеном). Певне місце у діагностиці займає гістологічне дослідження віддаленого інфільтрату, у тканині якого виявляють палички Фріша-Волковича та клітини Микулича. На слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів поряд з інфільтратами виявляють рубцеву тканину. Склеромний процес слід відрізняти від туберкульозного та сифілітичного.

Характерними ознаками склероми є відсутністьвиразок інфільтратів і тривалий перебіг.

Лікування. Можливе консервативне та хірургічне лікування. Консервативне - стрептоміцин по 500 000 ОД внутрішньом'язово 2 рази на добу та 1 раз на добу в трахею шляхом вливання гортанним шприцом (всього 60-80 г) та інші антибіотики (тетрациклін). Іноді виражений ефект дає рентгенотерапія (сумарна доза 30-40 Р).

Хірургічне лікування - симптоматичне, полягає у висіченні інфільтратів, рубців та видаленні їх шляхом електрокоагуляції, лазерного впливу, кріодеструкції рідким азотом і т.д. При невеликих стенозах іноді виробляють бужування гортані.

Прогноз. УПочаткової стадії захворювання прогноз сприятливий, на більш пізніх стадіях серйозний, особливо в поразку трахеї і бронхів.

Лікарська експертиза у ЛОРах

Професійну експертизу осіб, які працюють за умов впливу шкідливих факторів, необхідно проводити регулярно з метою своєчасного виявлення початкових ознак професійних захворювань.

здійснюють лікарсько-трудова експертна комісія (ВТЕК) та лікарсько-консультативна комісія (ВКК). У завдання ВТЕК входить визначення ступеня працездатності, завдання МКК — експертиза тимчасової непрацездатності.

В даний час розрізняють тимчасову і постійну непрацездатність. Перша характеризується погіршенням здоров'я, яке має оборотний характер. Постійна, чи стійка, непрацездатність характеризується незворотними порушеннями часто як функції органу, а й його анатомічної структури. Тимчасова непрацездатність найчастіше пов'язана із гострими запальними захворюваннями ЛОР-органів або загостренням хронічних, травмами, інтоксикаціями та ін.

Експертизу непрацездатності починає лікар, який видає лікарняний лист; продовження його здійснює ВКК, а надалі за необхідності ВТЕК вирішує питання про ступінь стійкої непрацездатності, керуючись результатами медичного обстеження особи, спрямованої на експертизу. Ці дані вносять у спеціальну карту, форму якої затверджено Міністерством охорони здоров'я РФ. При експертизі враховують функціональні порушення органів та ступінь їх компенсації. Слід суворо індивідуально підходити до професії особи, яка проходить експертизу, у зв'язку з чим на ПТЕК нерідко спрямовують додаткову картку — так званий санітарний маршрут. У цій карті цеховий чи санітарний лікар даєдокладну санітарну характеристику ділянки роботи тієї особи, яка направлена ​​на експертизу.

Іншим важливим методом роботи ВТЕК, так само як і ВКК, є визначення зв'язку порушення функції того чи іншого органу з виробництвом. Іншими словами, ВТЕК встановлює професійний характер захворювання, наприклад, ураження звукового аналізатора у ткачів або вібраційної хвороби у шахтарів. У цих випадках вирішується питання щодо визначення чи працездатності взагалі (група інвалідності), чи професійної інвалідності. При стійкій непрацездатності, зазвичай, встановлюють групу інвалідності, причому терміни її залежить від характеру поразки органа. У оториноларингології стійка непрацездатність спостерігається при злоякісних пухлинних ураженнях ЛОР-органів, ураження вестибулярного та звукового аналізаторів та ін.

Військово-медична експертизапередбачає визначення стану здоров'я осіб та придатності їх до служби у різних родах військ. Основним документом, яким керуються військово-лікарські комісії, є наказ міністра оборони РФ.

Судово-медична експертизапередбачає огляд живих осіб, трупів, вивчення речових доказів та інших матеріалів, необхідних для органів слідства та судочинства. У оториноларингологической практиці часом доводиться стикатися з симуляцією, аггравацією і диссимуляцією.Симуляція- свідоме та навмисне уявлення неіснуючої хвороби,аггравація- перебільшення вираженості симптомів існуючого захворювання,дисимуляція- спроба приховати існуюче захворювання або применшити його вираженість.