Дисертація, - 480 руб., Доставка 1-3 години, з 10-19 (Московський час), крім неділі
Автореферат -безкоштовно, доставка10 хвилин, цілодобово, без вихідних та свят
Новікова, Елеонора Геннадіївна. Мала проза Тетяна Толстой у лінгвопоетичному аспекті: дисертація. кандидата філологічних наук: 10.02.01 / Новікова Елеонора Геннадіївна; [Місце захисту: Том. держ. ун-т]. - Томськ, 2013. - 252 с.: іл. РДБ ОД, 61 14-10/33
Введення в роботу
У сучасних дослідженнях процес читання та рецепції тексту читачем пропонується розглядати як інтерпретативну співпрацю між читачем тексту та інтенцією тексту (У. Еко, Г.І. Богін, Н.С. Болотнова, Н.А. Кузьміна, В.Є. Чернявська та ін. .). При такому розумінні в інтерпретації тексту враховуються значення, що виникають на перетині індивідуального культурного досвіду читача (його особистісного семантичного континууму) і семантичного «тиску» художньої системи тексту (його інтенцій). Одним із способів виявлення інтенцій тексту є метод лінгвопоетичного аналізу.
Лінгвопоетика - науковий напрям вивчення літературно-художнього твору, що активно формується. Останнє десятиліття відзначено посиленою увагою до цієї галузі знання: виходять у світ монографічні дослідження з лінгвопоетики (Н.Г. Бабенко, 2007, 2010; Є.Б. Борисова, 2010; Г.І. Климовська, 2009; А.А. Ліпгарт, 2007;Л.Г.Панова, 2003;Н.А.Фатєєва, 2006, 2010 та ін), захищаються дисертаційні докторські та кандидатські роботи, публікуються наукові статті; лінгвопоетика входить до робочих програм українських вузів, з даної дисципліни відкриваються напрями вмагістратурі.
Знайомство з сучасними дослідженнями з лінгвопоетики дозволяє говорити про те, що лінгвопоетика, яка по праву претендує на статус «стикової дисципліни», покликаної поєднати методологічні та теоретичні напрацювання лінгвістики та літературознавства, відчуває сильний вплив різних напрямів стилістики художнього тексту орієнтуючись на результати, отримані у роботах з літературознавчої поетики.
За словами дослідників (Н.Г. Бабенка, 2007; Г.І. Климовська, 2009), лінгвопоетика та літературознавча поетика як філологічні дисципліни, що мають спільний об'єкт дослідження – літературно-художній твір, розрізняються з предмета дослідження: літературознавча поетика досліджує образну структуру просторово-часову та сюжетно-
композиційну організацію художнього твору, його жанрово-родову специфіку (літературно-образну художню форму);
лінгвістична поетика вивчає особливості мовної організації художнього тексту (мовленнєву художню форму).
Цим обумовлена актуальність даного дисертаційного дослідження, яке здійснено в руслі новітніх лінгвопоетичних досліджень, що розробляють проблеми взаємозв'язку двох художніх форм твору - мовної та літературно-образної - у співвіднесенні їх з концептуальним рівнем тексту (Є.Б. Борисова, 2010 Л. М. Козеняшева, 2006; А. В. Сівкова, 2001, 2003, 2007; Т. Юржечкова, 2000).
Об'єктом цього дослідження є мала проза Т. Толстой, саме оповідання - художні прозові тексти, складові основний корпус белетристичних текстів Т. Толстой.
Предметом дослідження є мовленнєвахудожня форма оповідань Т. Толстой та мовна художня форма створених у них окремих художніх образів.
Як основне джерело лексикографічного матеріалу в роботі використовувався «Словник сучасної української мови» за редакцією О.П. Євгенової (MAC). Кожен випадок звернення до інших тлумачних словників української мови у роботі вказується окремо.
Мета роботи - виявлення специфіки мовної художньої форми малої прози Т. Толстой як структурного рівня літературно-художнього твору, окремого від рівня літературно-образної художньої форми та від концептуального рівня літературно-художнього твору і при цьому перебуває з ними у структурно-семантичного взаємозв'язку
Мета роботи зумовила необхідність вирішення наступних завдань:
^Охарактеризувати особливості лінгвопоетичного підходу до аналізу та інтерпретації художнього тексту, синтезуючи ідеї, відображені в естетичних концепціях мислителів ХІХ-ХХ ст. й у новітніх дослідженнях з естетики, поетики та лінгв опоетиці.
Розмежувати два об'єктивно існуючі структурні рівні художньої форми художнього прозового тексту ХХ-ХХІ ст.: літературно-образну художню форму та мовленнєву художню форму - стосовно малої прози Т. Толстої.
Виявити спосіб структурної взаємодії одиниць цих двох художніх форм через опис структур мовної художньої форми окремих літературно-художніх образів у малій прозі Т. Толстої та визначення ролі одиниць мовної художньої форми в організації структур літературно-подібної художньої форми (тобто структур наступного порядку) .
Описати формально-семантичні структури артем (художньоактуалізованих одиниць мовної художньої форми) у малій прозі
Т. Толстой через виявлення способів ускладнення їхньої структури; виявити ускладнюючі дані структури мовні художні прийоми, і навіть методи і результати їх конвергентного взаємодії.
Виявити особливості міжрівневої структурно-семантичної взаємодії одиниць мовної художньої форми, одиниць літературно-образної художньої форми та одиниць концептуального рівня (художніх концептів) на прикладі артем-полісемантів, образів-метаболів та концептуальних метаболів у малій прозі Т. Толстої.
Описати особливості структурної взаємодії одиниць мовної художньої форми оповідань Т. Толстой у процесі текстового розгортання (з прикладу взаємодії мовного художнього прийому наскрізного лексичного повтору та антитези).
На захист виносяться такі основні положення.
Мовленнєва художня форма малої прози Т. Толстой характеризується гранично високою концентрацією художньо актуалізованих одиниць -артем, - що знаходяться один з одним у складних багатовимірних формально-семантичних зв'язках, що організуються за принципом асоціативно-семантичних мереж і утворюють ризоморфну (багатомірну та динамічну) .
У текстах Т. Толстой спостерігається прагнення максимально збільшити кількість можливих додаткових художніх смислів у межах однієї артеми з метою художньої семантичної компресії (передачі максимальної, навіть надмірної стосовно оповідального плану оповідань, кількості художньо значущої інформації у вигляді мінімальної кількості слів) і семантичної багатозначності.
Розгляд артем через співвіднесення з одиницями літературно-подібноїхудожньої форми твори, у формуванні яких вони беруть участь, сприяє верифікації знайдених локальних додаткових художніх смислів та виявлення асоціативно-семантичних полів, що утворюються цими смислами та співвідносяться з цілою художньою концепцією тексту, що розглядається.
Аналіз мовної художньої форми твори в її зіставленні з літературно-образною художньою формою та вищим, концептуальним рівнем тексту дозволяє виявити ізоморфні структури на всіх трьох рівнях тексту, що сприяє поглибленню наукового уявлення про поетичну систему Т. Толстої та про її унікальну художню техніку.
Зазначена дослідниками естетична амбівалентність художнього світу Т. Толстой та її літературно-художніх образів знаходить свій відбиток лише на рівні мовної художньої форми оповідань у структурних властивостях окремих артем і методи їх формально-семантичного взаємодії просторі конкретних художніх текстів.
Методи та прийоми дослідження визначаються специфікою його предмета, його метою та завданнями. Як основний метод лінгвопоетичного аналізу одиниць мовної художньої форми застосовувався «стилістичний експеримент Л.В. Щерби – A.M. Пєшковського – Л.С. Виготського», процедурне ядро якого складається з двох окремих методичних етапів: 1) зіставлення семантичних обсягів артеми та її стилістично нейтрального еквівалента - окремого слова, взятого в його прямому номінативному значенні і не має тлумачних словників стилістичних послід; 2) лінгвопоетичної інтерпретації відмінності семантичних обсягів цих одиниць з урахуванням локального контексту фрази та глобального контексту всього тексту твору.
Наукова новизна дослідженняобумовлена, насамперед, обраним науковим підходом, згідно з яким літературно-мистецький твір має ієрархічну формальну структуру (власне мовну форму, мовленнєву художню форму та літературно-образну художню форму). Даний підхід дозволив здійснити лінгвопоетичне дослідження структури мовної художньої форми цілісних літературно-художніх образів (персонажів, простору та часу, предметів речового світу) та художнього образу світу окремих оповідань, яке вперше проводилося на матеріалі малої прози Т. Толстой. Це дозволило виявити на матеріалі художньої прози специфічний для літератури епохи постмодерну художній образ-образ-метаболу.
У роботівперше описується мовленнєвий художній прийом семантичного синкретизму і визначається його світомоделюючий функція в малій прозі Т. Толстой.Вперше на матеріалі малої прози Т. Толстої описуються моделі конвергенції мовних художніх прийомів і робиться спроба опису ризоморфної структури художнього тексту як серії структурно-семантичних зрушень мовної художньої форми художнього прозового тексту.
уточнюється, доповнюється та конкретизується сформована система наукових уявлень про малу прозу Т. Толстої, про її письменницьку техніку та естетичну концепцію.
Практична значимість дослідження полягає в тому, що його результати можуть знайти застосування у роботах з вивчення творчості Т. Толстої, з поетики та лінгвопоетики української літератури XX-XXI ст. Матеріали дисертаційного дослідження та апробована в роботі методологія лінгвопоетичного дослідження художнього прозового тексту можуть бути використані в навчальному процесіпрактиці викладання курсів з стилістики української мови та художнього тексту, у підготовці спецкурсів та проведенні спецсемінарів з лінгвопоетики, у курсовому та дипломному проектуванні.
Дисертація складається з 4 розділів, вступу, висновків, списку літератури та додатку.