Моя серія статей про вступ до військового училища не буде повною, якщо я не напишу сьогоднішню. Точніше, все вже написано, ще влітку 2003 року.
Довелося написати докладний лист.
За текстом: все як було (коми та помилки), скорочені прізвища. Я з мого містечка їхав не один, з товаришем, він не вчинив того разу, бо на початку листа «ми».
Товариш П. — ще один наш, тільки він поїхав заздалегідь, і був проплачений — це сто пудова інформація, він згодом сам зізнався. До речі, зараз ми дуже дружимо.
Привіт мама, тато, Мишко та Юля.
Пишу листа лежачи, чого робити не можна. Тому поспішаю. Мамо, ти пишеш мені щоб я написав усе з приїзду до Брянська, так слухай.
Вилізли ми на вокзалі і пішли до найближчої зупинки. Дізналися куди їхати і десь за півгодини були вже у військкоматі. Там був великий натовп і все у військове, але в ППО «всього» 23 особи. Чекали там години 4 невідомо чого, а потім дали на всі проїзні і ми поїхали на залізничний вокзал.
У касі не було квитків на плацкартний вагон і довелося доплачувати за безкоштовний проїзд 140 грн. Чекали ще години зо три і поїхали поїздом Брест — Адлер. Їхали годин 6, а коли на вокзал тут я відчув вага сумки, тому що довелося йти пішки до самого університету. Люди було багато побудували колону і пішли в табір. Це кілометрів зо три. Коли прийшли сюди, всіх розподілили по наметах.
Нас вийшло 10 людей. Тож першу ніч спали як кільки у банку. Наступного дня підйом о 6:00 і помчав…
До їжі звикав три дні, а раніше відвідував будинок глибоких роздумів по 5 разів на день. Цього ж дня нам дали зрозуміти, де ми знаходимося. Робили руками газон. У понеділок повели на співбесіду. Про нього докладніше
Медалістів було 8 людей. По дорозікурсант розповів, що на першій співбесіді відсіялося 1/2 медалістів. Щоправда, їх було четверо.
Коли ми прийшли до університету, підполковник Я. Ігор Володимирові пояснив умови співбесіди: здається 3 предмети по двадцять хвилин підготовки до кожного. Якщо не проходиш один із них — не пройшов. Навіть це було сюрпризом. Я йшов здавати ФІЗИКУ. Ну, гаразд увійшов. (Входив останнім-це вже було погано). Взяв квиток і готуватися.
Пройшло хвилин 15 направили здавати українську. Картку я зробив: треба було вставити пропущені літери та розділові знаки. Стали перевіряти знайшли 3 помилки, не писатиму які, тепер після диктанту навіть смішно згадувати. А тоді мені не було весело.
Вчителька запитала: «Скільки тобі було українською у школі». Кажу: "П'ять". Тоді вона покликала цього підполковника (він був головою приймальної комісії) і почала виправдовувати всі помилки.
Я сиджу здивований, якщо не сказати більше. Ну, загалом, пройшов я українську.
Тепер я розумію, що треба було йти до математика, але тоді я взявся за фізику, мою кохану. Квиток попався як на зло такий, якому я приділяв найменше уваги: «Залежність провідності напівпровідників від температури. Власна та домішкова провідність». І завдання, щоправда, легке.
Я швидко вирішив завдання і сиджу, не знаю з чого почати. Тут до мене підійшов викладач фізики К. Гарний дядько, одразу кажу.
Перевірив завдання — правильно, а куди воно подінеться. "Ну, каже, давай питання". Я йому сказав, що ще треба готуватись, а сам не знаю. Він каже: «Добре, давай намалюй графік залежності і все з першого питання». А графік — це й усе, що я знав. Намалював пару додаткових питань і пройшов. Дод. питання були такі легкі, що фізик сказав: «Більше запитаньні». Ось так.
І, зрештою, математика. Я коли побачив картку одразу зрозумів – не пройду.
12 завдань, 20 хв., тригонометрія, логарифми і таке інше. Втім іспит, тільки на 4 завдання менше і всього 20 хв. часу.
Одне добре, треба було вирішити 10. Я зміг (тоді) лише 6. Забігаючи наперед скажу, що на основному іспиті потрібно було на «три» вирішити 12 завдань. Пішов відповідати, він перевірив і одразу підписав, що я не пройшов.
Ось тут було найсумнівніше у цій співбесіді. До мене там уже відповідав цей П. Я точно знаю що з 10 завдань він вирішив 9, а в них зробив як мінімум 3 помилки. Але за цим столом він сидів і вирішував.
Я не говорю, що він не вирішив те, що потрібно, але не з першого разу це точно.
За підсумками співбесіди не пройшло лише троє людей. І вже в коридорі, відразу П. розповідав, що все пройшов відразу і без церемоній, хоча він щось довго розмовляв з фізиком, та й з русичкою теж.
А те, що нібито сидів з ним за одним столом, це взагалі його хвора фантазія.
Ну, що я звичайно засмутився. Нас відпустили в місто і я вирішив зателефонувати додому з пошти, але не додзвонився, а так би ти вже багато знала вже 14 числа.
Ну та гаразд пішов спільним потоком.
1 Профвідбір
Його результат я не знаю і зараз, хоча багато хто в таборі ходить і каже» «Мені чотири» «Мені п'ять» звідки вони знають не розумію, тут взагалі все гладко і тихо і якщо йде якийсь закулісний рух то його не видно. Хоча є тут відверто «мазані», ну та гаразд.
Вже у вівторок конкурс став зменшуватись; за підсумками профвідбору пішли два, що-небудь людини, і 12! написали рапорт із табору. До речі, про конкурс.
Коли ми приїхали було 1,5 особи на місце, за тиждень 1,2. Один пацан пішов написати рапорт післядвох іспитів, обидва на два, але йому і то не дали.
Я пишу про свою групу, у ін. Іспити йшли в ін. порядку і наступне «випробування».
2 Медкомісія
Яку я боявся навіть більше, ніж профвідбору. Нічого минув. І на мою родимку звернув увагу більше психолог! ніж дерматолог. Порадила дізнатися, що це і, наскільки можна, видалити.
3 З іспитів з предметів перший бувфізика. Його я здав без жодних проблем.
4 Наступного дняфіз. п-ка.
підтягування - «5» 13 разів
5 Математика
З можливих 16 завдань я зробив 12. Інші 4 ... Втім я не зміг і все. Коротше "три".
6 українська мова
Тут диктант і всупереч прогнозам на співбесіді, а тітка сказала, що я навряд чи зможу написати там «п'ять».
Ви хвилюєтеся за їжу. Даремно. Годують тут добре. Все розраховане так, що встигаєш зголодніти якраз впритул. Зараз нас у наметі 4 особи, тож місця багато. Компанія підібралася хороша, навіть шкода, що на КМБ нас розформують, а може, й ні.
Одне погано — спекотна погода, а вранці тут холодно. З речей та медикаментів нічого не треба, їжу теж не передавай, її все одно вилучають, якщо зловлять. А ось гроші - це справа, звичайно, по можливості.
Гаразд, більше сказати нічого, справа за мандатною комісією, дзвонитиму за зручної нагоди. Всім привіт і поки що! до зустрічі на присязі