– Як провели відпустку?
– Які цілі ставите на передсезонню?
– Це мій останній рік у МХЛ, і зараз я розумію, що вже зараз мені потрібно прагнути більшого. Треба намагатися підніматися вище клубною вертикаллю СКА, пробиватися ВХЛ. Викладатимуся і показуватиму все, на що здатний. Звичайно, працюватиму над результативністю, намагатимусь набрати більше очок. Дуже чекаю на турнір у Череповці, це для мене принципово – колишня команда та місто, це буде дуже цікаво.
– Як оцінюєте свою фізичну форму зараз?
- Медогляд показало, що всі хлопці в «СКА-1946» готові до передсезонних навантажень. Я не виняток. Тести здав добре, вдалося вкластися у всі нормативи. Втома іноді відчувається, звичайно, але так і має бути. Зараз у мене одне завдання – добре попрацювати на передсезонних зборах, щоби прийти у свою оптимальну форму. Тоді в сезоні мені буде набагато легше.
- У вас вся родина хокейна. Батько - головний тренер "СКА-1946", але є і старший брат, теж професійний хокеїст. Він якось брав участь у становленні вашої кар'єри?
- А як тренуватися і грати під керівництвом батька? Вам, мабуть, найбільше потрапляє?
- Буває, що так. Я думаю, стежить він за мною трохи більше. Але до всіх гравців ставиться однаково неупереджено. Під рознесення ж потрапляю, іноді й удома. Однак, поза сезоном та за межами хокейної арени все-таки намагаємося поводитися як батько і син і не розмовляти про хокей. Якщо весь вільний час твоя голова буде забита хокеєм, і вдома ти не зможеш відпочивати від нього, можна просто збожеволіти. Іноді буває, що дивимося разом прямі ефіри матчів. Здебільшого це матчі КХЛ. Розбирати помилки, яких ми припускаємося в МХЛ,продуктивніше, якщо ти займаєшся порівняльним аналізом.
- Минулого сезону ви запам'яталися яскравою грою, і особливо хет-триком у ворота «Ріги», чим хотілося б відзначитися в наступному сезоні?
– Одним хет-триком справа не закінчується, потрібно розвиватися та добиватися постійної гарної результативності. Цього сезону хочу якомога більше забити, віддати якнайбільше передач. Нічого надприродного немає, потрібно просто працювати і намагатися щосили, щоб був якийсь результат. У всіх гравців одна мета – викладатися на повну, а решта прийде. Тому намагатимемося вигравати, наші перемоги – це головна радість для вболівальників.
- Так, це було дуже здорово, хороший досвід. З українців я туди полетів не один – був ще один хлопець, Павло Скуматов, минулого сезону він провів в «українських Витязях». Тільки з приємними спогадами відгукуюсь про цей час, адже все для мене було незвичайним та цікавим – і нова країна, і новий колектив, і зовсім інша мова. Спочатку мені було дуже важко спілкуватися, погано розумів мову інших хлопців, а сам міг сказати лише «yes» та «no». Вже через кілька місяців почав розуміти інших гравців, ось правда мене не всі розуміли. Були проблеми у складанні відповідей. Це я про ті моменти, коли розумієш усе, про що говорить співрозмовник, але правильно відповісти не можеш, тому що в тебе маленький словниковий запас іноземних слів і кульгає вимова. З приводу гри можу сказати одне - це був мій перший сезон після ЮХЛ в Україні, перейти на більш дорослий рівень виявилося на той момент важким для мене. Я не зміг ні фізично, ні морально перебудуватись. Був лише після випуску, до цього завжди грав із хлопцями свого віку, а там були хлопці U21. Хоч багато чого не вийшло, зараз явже не шкодую, це все одно великий досвід для мене. Були моменти, коли тренери спеціально не ставили гравців до складу, хотіли перевірити, як людина змінить становище, як працюватиме. Так сталося і зі мною, і я не впорався із цим завданням. Я лінувався, і це була моя головна помилка. Тренери хотіли мотивувати спортсменів, щоб вони намагалися більше працювати, але не всі показали належний результат. Виїхати звідти – не було моїм бажанням, зі мною розірвали контракт. І наступну половину сезону я відіграв уже у північноамериканській юніорській хокейній лізі, у клубі Minnesota Magicians. Там я теж отримав великий досвід, зміцнів. Але ця ліга справді була слабшою, мені там було набагато простіше, ніж у Канаді, і я повернувся до МХЛ, України. Вважаю, що коли повернувся назад, досвід гри у цих лігах допоміг мені закріпитись у «Алмазі». У мене вже не було такого хвилювання, страху, страху, як після ЮХЛ, я розумів, що і як треба робити, мені було набагато легше.
– Які загалом були відчуття після імпорт-драфту Канадської хокейної ліги?
- Хвилювався, в основному через те, що треба летіти до іншої країни. Були певні страхи, адже це мій перший дорослий досвід. Але загалом я просто був дуже радий, постійно розмовляв про це, адже спочатку хотів туди виїхати. Так як у таку лігу просто так не потрапити, у ухваленні цього рішення посприяв мій агент. Були переговори, потрібна була повна моя згода про те, що, якщо мене обирають, я беззастережно їду до Канади. Я не мав такого вибору: мене задрафтували, а я вирішив залишитися в Україні. Вважаю, коли ти ще юніор, треба сміливо скористатися шансом, який дається тобі один раз. Я так і вчинив, рішення було твердим та одноголосним.
– А чому ж повернулися з Міннесоти?
-Перша причина – матеріальна. Ми грали безкоштовно, а за проживання доводилося платити. У Канаді таки було інакше. Там нам платили зарплату та виділяли гроші на проживання. Друга – я розумів, що хочу до сильнішої ліги. На початку сезону я поставив себе перед вибором: або граю в Канаді з найкращими юніорами, або граю в МХЛ. Все-таки та ліга, в якій я закінчував сезон, виступаючи за Minnesota Magicians, була набагато слабшою. Я вважав, що в МХЛ мені буде краще та цікавіше, тут я отримаю більший досвід, і вирішив повернутися до України.
– Чи збільшує гра в системі канадських юніорських ліг шанси потрапити до НХЛ?
– Я думаю, так, тому що ці три основні ліги – ліга Квебека, ліга Онтаріо та Західна – вважаються найкращими юніорськими лігами у світі. Скаути з НХЛ регулярно переглядають матчі у цих лігах. українські хлопці прагнуть туди потрапити, бо великі шанси, що тебе помітять саме там, аніж в Україні. У нашій країні треба грати навіть яскравіше, ніж там, щоб тебе помітили. Звичайно, на найкращих гравців в Україні звертають увагу, але там – частіше. У Канаді та Америці їм простіше відслідковувати гру спортсменів, щоб задрафтувати у НХЛ.
– Багато хто говорить про принципові відмінності канадського хокею від українського, чи ви згодні з цим?
– У Канаді майданчик менший, тому хокей жорсткіший. Більше зіткнень, сумбуру, рішення потрібно приймати швидше. Те, що гравці у них більш швидкісні – це стереотип, скрізь є гравці швидше та повільніше, це залежить від спортсмена, а не від системи. Темп гри у нас трохи інший саме через розмір майданчика. Загалом, хокей в Україні нічим не поступається канадському, а в деякому - навіть перевершує. Наприклад, гравці у нас більш технічні, майстерні Мені вдалосяпограти і в Канаді, і в Америці, і в Україні, і я можу сказати одне: основні правила, вимоги та хокейні закони нічим не відрізняються. Немає такого, що десь я робив зовсім одне, а десь кардинально різне, все приблизно однаково в клубах. Щодо конкуренції – вона теж однакова. Всюди треба орати. А тренери вже дивитимуться, як ти справляєшся. Якщо ти не трудишся – тебе виганяють, хоч би яким талантом ти був.
– Ну а щодо МХЛ, важко було влитися до складу «СКА-1946»?
- Спочатку так, але особливих труднощів це для мене не склало. Я досить легко схожу з людьми, та й усі хлопці добре ставилися до мене. Звичайно, коли в колектив приходить нова людина, люди повинні до неї звикнути, але це природний момент. Дякую хлопцям, що нормально мене прийняли, це допомогло швидко освоїтися. Що стосується функціонального плану – навантаження скрізь приблизно однакові, одразу був готовий до них, не було такого, щоб я різко перебудовувався.
– Сезон розпочали в «Алмазі», як було йти?
– І не складно, і не легко – я сприйняв це як належне. Дуже дякую всім хлопцям, які мене підтримали на той момент і підтримували завжди. Вони все розуміють і поставилися до цього з доброго боку, а не зі злістю. Думаю, якби їм дали такий шанс, вони б ним скористалися. До тренерів «Алмазу» теж дуже добре ставлюся, поважаю, а згадуючи, відчуваю лише позитивні емоції. Коли йшов, побажали удачі і сказали лише добрі слова та багато важливого на майбутнє. Ніхто не знає, однак, як усе повернеться в кар'єрі, можливо, ми з ними ще спрацюємося і десь перетнемося в спільній роботі.
- Зараз відчуваєте СКА рідним клубом? Чи це лише черговий ступінь у кар'єрі?
– Якщо чесно, так.Дуже хотілося б тут надовго затриматися. Мені все подобається. СКА – престижний клуб, у нього чітка структура та організація, та й взагалі мені подобається вся система та перспективи. З клубом вже зродився, хочу прогресувати як спортсмен і розвиватись далі саме тут.
- А в Санкт-Петербурзі подобається? Чи є улюблені місця?
- Так, подобається, ось тільки досі не можу тільки звикнути до петербурзької погоди. Улюблені місця – Казанський собор та український музей. Тільки мені рідко вдається погуляти містом, вибираюсь лише тоді, коли приїжджає моя дівчина.
- Важко було у плей-офф усвідомлювати, що доведеться боротися з вашою колишньою командою?
- Знову ж таки, постарався сприйняти як належне. Звичайно, було трохи неприємно, але я намагався не зациклюватись на цьому. Мій перехід у СКА був також досить цікавим. Керівництво помітило мене саме на матчі в Санкт-Петербурзі, коли ми з Алмазом приїжджали грати проти місцевого Динамо. І все якось так закрутилося, що мене вирішили забрати. Зараз моя команда – це «СКА-1946», тому гра з «Алмазом» у плей-офф тільки підстьобувала мене на нові звершення, хотілося показати себе, не хотілося їм поступатися.
– У плей-офф ти відіграв 9 матчів, але відзначитись не зуміли, з чим це пов'язуєте?
- У мене всі сили пішли у сезоні, я сильно викладався, щоб закріпитися. У плей-офф у мене стався спад. Це стосувалося і емоційного стану та фізичного. Мені було важко, і я не зміг це подолати. Вважаю, що не впорався з навантаженням під час сезону, зараз, звичайно, неприємно це усвідомлювати, але висновок один – більше працюватиму.
– А чого не вистачило команді у цьому протистоянні?
- Націленості на ворота та спортивної агресії. Я вважаю, що ми багато в чомуперегравали суперника, але ставилися до деяких моментів абияк. Ми могли більше підійти до справи більш відповідально. Потрібно було реалізовувати більшість, забивати свої голи, а ми це упускали і не могли спокійно дограти матч. Саме до реалізації ми належали неналежним чином. У результаті багато пропускали і вже не могли нічого виправити.
– Відчуваєте, що тільки хлопці, що прийшли, – конкурентоспроможні і є гідною заміною гравцям, які пішли у ВХЛ?
- Так звичайно. Але їм все ж таки поки не вистачає впевненості та досвіду. Але це обов'язково прийде згодом. Просто потрібно багато працювати та бути зосередженими на хокеї. Конкуренцію відчуваю, але в мене така ситуація зараз, як то кажуть, чи то пан, чи то зник. Для гравців 97 року народження цей сезон у МХЛ – останній. У складі може бути не більше п'яти гравців віком 20 років. Тому працюватимемо на максимумі можливостей, адже є дуже багато гравців, які хочуть зайняти наше місце у складі.
– Загалом, задоволені минулим сезоном у складі «СКА-1946»?
– Я розумію, що з віком стаю кращим, зростаю у професійному плані, але статистикою минулого сезону я незадоволений. Справді, хотів досягти більшого, не все вийшло. Наступного сезону працюватиму над тим, щоб вийти на лідируючі позиції в команді. Цей сезон у МХЛ у мене останній, можна сказати, що багато в чому - вирішальний, тому він має стати найкращим. Виконуватиму свою установку - додавати з кожним сезоном і рости як хокеїст.