Попереджаючи засідання, прем'єр-міністр Михайло Фрадков вказав на важливість цього питання: "Очевидно, що це завдання не тільки важливе, а й дуже складне з урахуванням масштабів та процесів розвитку федерального устрою країни". Він також виділив три основні напрями реформи: забезпечення доступності освіти для всіх верств населення, підвищення якості викладання та, звичайно, фінансування цієї сфери. За його словами, у 2004 році витрати на освіту можуть становити 4,9 відсотка ВВП, але й цей показник, як і рівень доходів громадян, зайнятих в освіті, не може вважатися задовільним.

Знизиться тижневе навантаження на учнів, а також старшокласникам нададуть право вибору предметів, що вивчаються. Такий захід, за словами Фурсенка, в принципі може вивести окремі курси зі шкільної програми, але які саме міністр не зміг сказати.

Натомість наголосив, що їх у будь-якому випадку можна буде вивчати за бажанням у рамках додаткових платних занять, що допоможе підвищити доходи вчителів.

Найзначніші зміни відбудуться у вищій освіті, яка має перейти на дворівневу систему – бакалаврат та магістратура. Сьогодні за такою системою працюють лише деякі виші. Як заявив Фурсенко, бакалавр - це повноцінний фахівець, який може працювати у низці напрямків, оскільки чотирьох років його освіти цілком достатньо для роботодавців. При цьому він може продовжити навчання в магістратурі будь-якого вишу, звідки вийде кваліфікованіший спеціаліст, здатний вирішувати високі завдання.

З цього приводу якраз і журився ректор МДУ, який відкрито заявив міністрам, що таким чином уряд просто вб'є всю систему освіти. Крім того, жорстка дворівнева система не передбачає ступеня доктора наук,що загрожує стати трагедією для української освітньої системи. Саме тому слід говорити про багаторівневу систему освіти. Фурсенко довелося піти назад і погодитися з доказом ректора - він запевнив, що за окремими спеціальностями все залишиться, як і раніше.

Садовничий також висловився проти повсюдного запровадження Єдиного державного іспиту як заходи щодо забезпечення доступності вищої освіти. "Ми завдамо шкоди тим дітям, - зазначив він, - які просунуті в якійсь окремій галузі - літературі, математиці, - переможцям різних олімпіад та конкурсів". На прес-конференції у перерві засідання Андрій Фурсенко спробував розвіяти побоювання ректора. Він виступив за збереження альтернативи під час атестації абітурієнтів, але при цьому від ЄДІ відмовлятися не збираються і, навпаки, з кожним роком розширюватимуть кількість регіонів, які беруть участь у експерименті.

Тим часом представники університетської спільноти та ділових кіл, які виступали перед міністрами, корінь зла незадовільного стану сфери освіти вбачають у недостатньому бюджетному фінансуванні. Звідси низька кваліфікація викладача, згортання наукових досліджень на базі університетів та непідготовлені до професійної діяльності випускники. За даними глави "Ділової України" Бориса Тітова, близько 50 відсотків випускників вишів не знаходять собі роботи. У цьому підприємствам доводиться самим займатися перепідготовкою кадрів.

Ректор Вищої школи економіки Ярослав Кузьмінов вирішив не втомлювати міністрів загальними фразами, а поставив конкретне фінансове питання. На користь підвищення видатків на освіту він навів приклад Польщі, де на ці цілі витрачається близько 7 відсотків ВВП. Для підвищення якості освіти в нашій країні до 2010 рокупотрібно до 4 мільярдів доларів - 2 мільярди на розвиток науки в університетах та ще стільки ж для розвитку самих університетів та програм навчання. "І тут потрібне якесь політичне рішення", - сказав Кузьмінов.

Ще однією проблемою назвали статус самих вишів у системі фінансування. Як відомо, багато університетів та інститутів у регіонах збираються "повісити" на місцеві бюджети. "Місцевий бюджет хороший там, де він великий, міцний і не підданий впливу зовнішньої кон'юнктури, як, наприклад, ціни на нафту", - зазначив Кузьмінов. Яким пунктом йде фінансування освіти в умовах нестачі коштів, уже показали 90-ті роки. При цьому регіонам заборонено співфінансування вузів, що стоять на балансі федерального бюджету, а це означає, що держава бере регіональне замовлення на свої плечі, при цьому не уявляючи, що насправді потрібно регіонам, зокрема, і економіці в цілому.

Головною помилкою останніх років став відхід держави зі сфери освіти. І вчора на засіданні було поставлено питання про можливість збереження та повернення навчальних закладів у відання конкретних галузей економіки. Єдина умова - галузевий зв'язок має бути чітко виражений, а установа справді готує фахівців для цієї галузі. А то іноді лише 20 відсотків випускників навчаються за напрямом, а решта йде в інші сектори економіки.

Керівник мінобрнауки також запевнив, що про приватизацію освітніх установ, як і про запровадження виключно платної вищої освіти не йдеться, і взагалі це могло спасти на думку тільки божевільному. Але за купою глобальних проблем осторонь залишилися набагато нагальніші питання. Наприклад, корупція у лавах викладачів вишів та добровільно-примусові побори у школах. "Дона жаль, комерціалізація заходить надто далеко", - констатитрував Фурсенко і пообіцяв із цим явищем боротися.

Олександр Адамський, ректор Інституту освітньої політики "Еврика":

- Мене цілком влаштовують пріоритети, які розставив міністр Фурсенко. Особливо мене вразила зацікавлена ​​дискусія між собою міністрів. Вони хочуть бути партнерами і це дуже важливо. Навіть опоненти міністерства освіти та науки заявили про підтримку основних векторів освітньої політики. Хоча роботодавці ясно дали зрозуміти: професійна освіта не влаштовує бізнес і потрібно будувати системне партнерство з бізнесом.

Пройшла ідея Фурсенка, що замовлення системі освіти треба давати ззовні, що система відкривається для зовнішніх впливів. Міністерство будуватиме політику не на жорсткому контролі, а на наданні різних варіативних можливостей: і за ЄДІ, і за іншими основними напрямками реформи школи.

Віктор Садовничий, ректор МДУ ім. М.В. Ломоносова:

- Ми маємо зберегти п'ятирічну систему вищої професійної освіти. Стати серйозним науковцем чи вченим за чотири роки, як це пропонує міністерство, неможливо. Рівень бакалавра – це "підспеціальність". Я запитував студентів, ким вони бачать себе після отримання ступеня бакалавра? Вони відповідали, що лаборантами у закордонних лабораторіях. Крім того, із запровадженням дворівневої підготовки бакалавр-магістр ми просто втратимо ступеня докторів наук, що також неприпустимо.

Потрібно докласти максимум зусиль, щоб зберегти наукові інститути, які існують у вузах. При Московському університеті працює Інститут ядерної фізики, де проводяться унікальні лабораторні дослідження. Проте фінансова підтримка від держави є мінімальною. Іякщо такі наукові заклади зникнуть - це буде величезною втратою.

Олег Смолін, перший заступник голови Комітету Держсудми з освіти та науки:

- Шкода від прийнятих документів буде набагато більшою, ніж користі. Реформувати систему освіти необхідно, але реформа – це те, від чого стає кращим, а в нас під реформою розуміють скорочення, закриття, руйнування тощо. Такі реформи не потрібні. Я противник того, щоб насаджувати двоступінчасту систему з бакалавріатом та магістратурою, як кукурудзу, і щоби при переході на другий рівень освіти влаштовували конкурс для студентів. Це призведе до позбавлення учнів рівних можливостей: повторні іспити відсічуть насамперед студентів із малозабезпечених сімей, яким складніше готуватися та утримувати себе у період навчання.

Мені не подобаються й плани міністерства щодо запровадження "передшкільної освіти". Якщо передбачається здійснювати це на базі школи, то це вимагатиме великих додаткових витрат, а школа і так зараз перебуває у бідному становищі. Якщо ж робити це на базі дитячих садків, то тут немає нічого нового. Треба нормально розвивати дошкільну освіту, збільшити доступність дитячих садків, яких зараз не вистачає, і повернутися до практики, коли абсолютна більшість дітей проходить через дошкільну освіту.

Євген Бунімович, голова Комісії Московської міської Думи за освітою:

- У Москві передшкільна підготовка є вже давно: батьки можуть віддати свою дитину до школи з 6 років. Є можливість підготувати дитину до школи в дитячому садку, якщо навіть діти не хочуть до саду: можна наводити їх туди на один день або кілька годин. Мені незрозуміло, чому це подається як якась незвичайна реформа. Що стосуєтьсяпропозиції здійснювати передшкільну освіту в ігрових формах з урахуванням школи, це зовсім неможливо. Маленьким дітям необхідний післяобідній сон, отже, будуть потрібні ліжка, окремий блок, спеціальні викладачі, які мають бути по-іншому підготовлені.

Позитивна динаміка є: у 2000 році на освіту витрачалося 2,8 відсотка від ВВП, до кінця цього року - 4,9 відсотка. Бюджетні витрати на школу зростатимуть. Серед головних принципів - нормативне (подушеве) фінансування, коли гроші "слідують" за школярем та студентом.

ЄДІ – перший приклад загальнонаціональної незалежної системи оцінки знань. Але треба зберегти альтернативні способи прийому до вузів. Низка вузів отримає право проводити додаткові випробування.

Державні іменні фінансові зобов'язання вручаються випускникам за наслідками ЄДІ. У 2005 році буде проведено широкомасштабний експеримент, який поки що обмежувався шістьма вузами. Система ДІФО потребує серйозних змін. Остаточне рішення вимагатиме принаймні двох-трьох років.

Надання держсубсидій на освіту передбачає, що фахівці мають або відпрацювати ці гроші в Україні, або повернути кредит. Однак жодних жорстких адміністративних заходів щодо запобігання від'їзду за кордон випускників українських вишів не планується. При цьому бюджетні місця у вишах збережуться.

Школа має сама вирішити, як навчати дітей. Структура державного освітнього стандарту буде переглянуто. Замість стандартизації змісту освіти пропонується запровадити стандарт на умови освіти.

До 2008 року пропонується сформувати двоступінчасту систему вищої освіти. Навчання в бакалавраті складе 4 роки, в магістратурі - 1-2 роки, залежно відспеціальності. Майстер виховуватиме "елітні кадри" - дослідників, менеджерів вищої ланки. Бакалаврат буде більш масовим.

Число організацій, які займаються перепідготовкою кадрів, має бути збільшено. Підготовлено поправки до Закону "Про освіту", які запроваджують інструмент суспільно-професійної атестації установ перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів.

За матеріалами доповіді міністра А. Фурсенко підготувала Маргарита Шіц