Література: «Актуальні питання променевої діагностики захворювань суглобів та хребта», м. Омськ, МРТ-Експерт 2013р.
«Метод МРТ у візуалізації запальних, інфекційних та дегенеративних захворювань суглобів» (методичний посібник для лікарів-ревматологів, травматологів та лікарів загальної практики), м. Воронеж, МРТ-Експерт 2011р.
Спочатку цитата: «Існуючі класифікаційні критерії АС (модифіковані Нью-Йоркські критерії АС у більшості випадків не дозволяють встановити достовірний діагноз на ранній стадії внаслідок відсутності обов'язкового рентгенологічного критерію – сакроілеїту. Рентгенівська комп'ютерна томографія. іта Підвищує її надійність і дозволяє виявляти перші структурні зміни (ерозії, субхондральний склероз) набагато раніше, ніж стандартна рентгенографія таза. стандартних рентгенограмах та даних КТ» - див. скрін №01.
Однак давайте розмірковувати практично: «Хворим з анкілозуючим спондилітом (АС) діагноз встановлюється вперше в середньому через 8,1±6,0 років (min 6 міс., max 26 років) від початку захворювання» - див. скрін №02. Тобто застосування МРТ насправді ніяк не вплинуло на ситуацію та терміни виявлення захворювання, а тим більше, якщо за статистикою називаються терміни від 8 до 26 років (нагадаю, що МРТ увійшло в широку діагностику з 80-х років минулого століття, а це близько тридцяти років тому).
Далі – ще цитата: «Існуючі критерії для СПА: - модифіковані Нью-Йоркські критерії 1984 р. - Європейськікритерії для СПА 1991 (ESSG) - Критерії Amor 1995 р. Всі критерії засновані на рентгенівських змінах у КПС створені в період до розвитку МРТ» - див. скрін №03. І знову дивна ситуація: в цих умовах називаються терміни, коли МРТ-діагностика у світі вже була досить широко відома, але зважаючи на все, ніякої серйозної згадки про МРТ у них не зазначено. Потрібно розуміти, всерйоз МРТ тоді ніхто не сприймав, а всі вищезазначені діагнози достовірно ставилися без її участі - причому по всіх без винятку міжнародних класифікацій!
Ну зрозуміло, я пам'ятаю - МРТ єдина, хто взагалі може визначити ознаки набряку субхондрального кісткового мозку (остеїту). Але й тут вони ставлять собі дуже цікаві обмеження: «Дефініції сакроілеїту за даними МРТ: визначення достовірного сакроилеита необхідна наявність околосуставной зони набряку кісткового мозку однієї анатомічної області щонайменше ніж у двох послідовних зрізах; або наявність зони набряку кісткового мозку двох і більше анатомічних областей хоча б на одному зрізі» - див. скрін №06. Отже, визначення ознак остеїту однією зрізі, чи, наприклад, однієї анатомічної області недостовірно навіть із погляду МРТ? І це незважаючи на те, що вона єдина, хто бачить подібні зміни, тобто виходить, що тут вони не довіряють навіть самим собі. Нікому це не здається дивним, окрім мене?-))
Тепер плавно переходимо до другого згаданого в заголовку методичного посібника. Там хоча б зізнається в першому рядку, що сакроілеїт це найбільш рання ознака анкілозуючий спондиліт, тобто хоча б ставляться всі крапки над «I». А ось далі вже благополучно і нікчемно вагаючись все валяться в купу, тобто всі симптоми та прояви цієї хвороби – див.склерозування та анкілозування, з позначкою «працює у просунутих стадіях хвороби» (Питання: хто працює? Чи це просто вільний гугловський переклад з англійської?) Далі розбирається значимість гострих та хронічних запальних змін для діагностики, але акценти вже дещо інші: найбільш значущими змінами називають набряк та субхондральні ерозії – див. скрін №09. Це не цілком стикується з першим посібником, де обов'язковою умовою сакроілеїту є наявність набряку кісткового мозку, без ерозій. Але дивно і з іншої причини: набряк та ерозії за цією класифікацією ставляться до різних стадій хвороби (тобто гострої та хронічної відповідно), але тоді про яку стадію тут йдеться? Далі ще веселіше: виявляється, анкілоз не такий важливий, т.к. "зазвичай діагностика спондилоартритів відбувається до цієї стадії" (ну слава богу!); а "жирова інфільтрація субхондральних відділів неспецифічна" (тоді навіщо про це взагалі було писати?).
Коротше кажучи, на тлі ось такого уповільненого роздратування в сучасній діагностиці сакроілеїтів/спондилітів і діагностика розвивається вже клінічна, за класифікаціями Келлгрена – Дейла – Косинської. Звичайно, потрійна класифікація одного й того самого захворювання – випадок унікальний навіть для комп'ютерної діагностики: хочеш, за рентгенівськими критеріями (за проф. Косинською від 1961 року), хочеш – за сучасними МРТ-шними; хочеш – за радянськими стандартами, хочеш – за нью-йоркськими. Але враховуючи все вищесказане, особливого подиву це не викликає: створюється відчуття, що робиться це не так заради діагностики, як заради дипломатичності описів, щоб можна було підвести їхній постфактум під будь-яку стадію з будь-якої схеми. Про це ми й поговоримо наступного разу.
О. Копенкін, лікар-мамолог-рентгенолог, завідувач рентгенслужбиОкружного гарнізонного шпиталю (м. Кострома) – філія №3 ФДКУ «422 ВГ» Міноборони України