Розглянемо цю проблему з позиції набуття права власності на безгосподарні речі. До таких, як було зазначено раніше, належать ті, які не мають власника або власник яких невідомий, або ті, від яких власник відмовився. Нерухоме майно визнається безгосподарним, тільки якщо власник відмовився від нього, при цьому існує прописана легітимним правом необхідність подання власником до органу державної реєстрації прав на нерухоме майно та угод із ним заяви про відмову від права власності на об'єкт нерухомого майна. ст. 236 ЦК України, передбачає, що власник речі повинен "оголошити" про зречення права. Це положення також не дозволяє трактувати бездіяльність власника як підставу для припинення права власності.
Чинне цивільне законодавство передбачає можливість виникнення права власності на безгосподарне нерухоме майно, тобто майно, яке не має власника або від якого власник відмовився, або на яке власник втратив право власності. Відповідно до п. 3 ст. 225 ЦК України безгосподарні нерухомі речі приймаються на облік органом, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого перебувають. Після закінчення року з дня постановки безгосподарної нерухомої речі на облік орган, уповноважений управляти муніципальним майном, може звернутися до суду з вимогою визнання права муніципальної власності на цю річ. Безгосподарна нерухома річ, не визнана за рішенням суду надійшла в муніципальну власність, може бути знову прийнята у володіння, користування та розпорядження власником, що залишив її, або придбана у власністьсилу набувальної давності. Таким чином, законодавством встановлюється особливий порядок набуття права власності на безгосподарну нерухому річ. На першому етапі необхідне прийняття такої речі на облік як безгосподарний орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Потім закон передбачає річний термін, протягом якого безгосподарна нерухома річ може повернутися до власника або перейти до інших осіб за набувальною давністю. Тільки після закінчення цього періоду суд за позовом органу, уповноваженого керувати муніципальним майном, може визнати безгосподарне нерухоме майно муніципальною власністю. Тобто право власності на безгосподарну нерухомість може виникнути на підставі визнання цього права в судовому порядку, причому даний юридичний факт може спричинити виникнення лише муніципальної власності. У приватну власність безгосподарне нерухоме майно може перейти лише на підставі набувальної давності (п. 3 ст. 225 ЦК України).
10.Особливості набуття права власності на новостворені нерухомі речі.
Набуття права власності на новостворену річ є первісною підставою, оскільки раніше об'єкта права власності взагалі не існувало. Створення речі на придбання неї права власності вимагає дотримання низки умов. По-перше, йдеться саме про нову річ, яка стала результатом первинного виготовлення конкретною особою. З погляду права виникнення речі означає створення такої индивидуально-определенной речі, якої був досі*(770). При цьому створення включає і суттєву реконструкцію речі. По-друге, власником речі стає особа, яка виготовила її для себе (у своємуінтересі, задоволення власних потреб) (п. 1 ст. 218 ДК). Якщо річ створюється за договором іншої особи, то останнє і стає власником з умов договору. Наприклад, у межах договору підряду право власності на виріб від початку набувається не підрядником, а замовником (п. 1 ст. 702 ДК)*(771). Навіть якщо замовник має намір згодом продати виготовлену річ, проте остання вважається виготовленою для нього. Визначальним поняття об'єкта, створеного собі, є наявність у творця мети набуття права власності на об'єкт. Аналогічно, право власності юридичної особи на річ виникає у разі, коли у процесі її виготовлення беруть участь її працівники. По-третє, матеріали, у тому числі створюється річ, повинні належати її виготовлювачу; в іншому випадку застосовуватимуться правила ст. 220 ЦК про переробку. По-четверте, для виникнення права власності на нову річ остання має бути створена з дотриманням закону чи інших правових актів. Недотримання цієї умови, як правило, не дає виготовлювачу права власності, а призводить до різних наслідків залежно від характеру правопорушення (зокрема, ст. 220 ЦК – переробка матеріалів, що не належать особі, ст. 222 ЦК – самовільна споруда, ст. 223 КК - Незаконне виготовлення зброї). Створена річ може бути рухомою, так і нерухомою. Для рухомих речей момент виникнення права власності визначається фактом закінчення діяльності зі створення (саме в цей момент річ вважається виготовленою * 772.) Право власності на новостворену нерухому річ, що підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації (ст. 219 ЦК). При цьому виникає питання про природу новоствореного майна додержавну реєстрацію права власності на нього, а також виду права на нього. Очевидно, що це майно не може розглядатися як набір будівельних матеріалів через різницю в якісних характеристиках та вартості. Його міцний зв'язок із землею як одна з основних ознак нерухомості не підлягає сумніву. З урахуванням того, що у 2004 р. у п. 1 ст. 130 ЦК внесено зміни, згідно з якими навіть об'єкт незавершеного будівництва є нерухомістю*(773), нерухома річ повинна вважатися такою, що з'явилася не з моменту державної реєстрації права на неї і навіть не з моменту видачі дозволу на введення об'єкта в експлуатацію (ст.