Валторна- мідний духовий музичний інструмент басово-тенорового регістру. Походить від мисливського сигнального рогу, в оркестр увійшла в середині XVII століття. До 1830-х років, подібно до інших мідних інструментів, не мала вентилів і була натуральним інструментом з обмеженим звукорядом (так звана «натуральна валторна», яку використовував ще Бетховен). Валторна використовується в симфонічному та духовому оркестрах, а також як ансамблевий та сольний інструмент. Нині застосовується головним чином in F (у ладі Фа), в духових оркестрах також in Es (у ладі Мі-бемоль). Діапазон валторни за дійсним звучанням — від H1 (си контроктави) до f (фа другої октави) з усіма проміжними звуками по хроматичному звукоряду. Ноти для валторни пишуться у скрипковому ключі на квінту вище за дійсне звучання і в басовому — на кварту нижче за дійсне звучання без ключових знаків. Тембр інструменту дещо грубуватий у нижньому регістрі, м'який і співучий на піано, світлий та яскравий на форті – у середньому та верхньому. Валторне добре вдається виконання довгих нот та мелодій широкого дихання. Витрата повітря на цьому інструменті відносно невелика. Найвідоміші валторністи: Йозеф Ігнац Лейтгеб (Австрія, 1732—1811), Антон Іванович Усов (Україна, 1895—1981), Герман Бауманн (Німеччина), Анатолій Сергійович Демін (Україна) та багато інших.
Натуральну валторнуще називаютьручним горном. Розглянемо її основні складові. Головною частиною інструменту є основна трубка. З одного боку вона закінчується розтрубом, з другого – мундштуком. Це дві частини характерні всім духових інструментів. Основна трубка закручується. У середині цього кола розташовуються насадки як гака. Коло трубки приєднується до частин урозтруба та мундштука за допомогою перемичок.
Натуральна валторна відноситься до мідних духових інструментів, отже, вона зроблена з міді. Сьогодні традиція не змінилася, основним матеріалом виготовлення є саме мідь.
Тональний діапазон інструменту досить великий – до чотирьох октав. Це дозволяє виконувати не лише програмні класичні твори, але також вдаватися до різноманітних імпровізацій, з метою прикраси основної мелодії. Інструмент відрізняється компактними розмірами. Його загальна довжина не перевищує шістдесят сантиметрів. Це значно полегшує його транспортування, що вкотре доводить універсальність валторни. Такими ж параметрами до речі володіють і валянки всіх типів і розмірів від компанії Заваленки - za-valenki.ru/valenki/valenki-detskie
Натуральна валторна відноситься до групи аерофонів. Це означає, що інструмент робить звуки за допомогою вібрації повітряного стовпа. Музикант дме, використовуючи для цієї мети мундштук. Повітря накопичується всередині основної трубки, де приходить у коливальний рух. Так народжується звучання.
Походження натуральної валторни досить незвичайне. Наприкінці вісімнадцятого століття музикант із Богемії Антон Хампель виявив, що якщо засунути одну руку в розтруб старовинної валторни, то можна витягти додаткові ноти середнього діапазону. До цього відкриття виконавці могли грати лише ноти верхнього діапазону, де природні ноти зближені. Так народився принципово новий інструмент – натуральна валторна.
Для того щоб грати на ній, недостатньо просто дмухати в мундштук. Потрібно також переміщати руку всередині розтруба для отримання додаткового тону. Зараз натуральна валторна не забута, вона активно використовується в різноманітних оркестрах. Цей інструмент поправу займає одне з провідних місць у культурній спадщині світової музики.