Часовий пояс: UTC + 4 години
Просто будь… зі мною чи КОХАННИКИ /закінчено/
| Сторінка1 з78 | [ Повідомлень: 1555 ] | На сторінку1, 2, 3, 4, 5. 78 Слід. |
| Версія для друку | Попер. тема Слід. тема |
| Оленек |
Ні, все-таки чудова я людина! Ще не закінчила "Пам'ять кохання" і "ВЕРУ. НАДІЖ. КОХАННЯ", а переслідує, як нав'язлива ідея новий сюжет. здасться повтором чиїхось думок і слів, але ризикую. Як бути з продами, ще не можу сказати. Швидше за все – у вихідні – раз на тиждень. Через те, що серйозне щось у душі цей сюжет торкнувся.
Уявіть: Каті у компанії вже немає. Воропаєв – президент. Все як у НРК, тільки Андрій не скандалив удома у Пушкарьових. Опустимо це.
Востаннє редагував Леночек 30 Гру 2009, 00:33, всього редагувався 1 раз.
| Оленек |
Просто будь… зі мною чи КОХАННИКИ Жанр: мелодрама Пейрінг: (єдиний для мене - як у першоджерелі) Катя/Андрій
-1- Що ж ти такщемаєш серце? Саме щеміш, а не болиш... Вік чи все більше і більше дається взнаки... Того разу, коли з нападом до лікарні потрапив, і то простіше було... А так... Щемить, ніби щось передчує... І ниє, і ниє, як гниль у зубі! ...Зябко як удома стало... Пусто... Тихо... І повітря на одному місці стоїть... Як у нежитловій комірці десь... Лєнка всі пироги пече - заспокоюється по-своєму, а є їх кому? Геть, навіть Колька рідше заходить ... А якщо зайде, сидить як на сковороді! Вертиться, у вічі не дивиться, приховує щось, як пити дати… Їсть і то через раз! НІКА-моду один на собі тягне… Зі звітами в це їхнє «ZIMALETTO» щотижня, як на пост, їздить… І щоразу після цього сам не свій! Що ж таке робиться навколо? Що ж сталося за ці півроку? Скільки всього було, а він, наче й бачив усе, а чогось не вистачає, щоб весь калейдоскоп скласти... Звичайно, Ленка знає щось, але мовчить. Воно і, щоправда, у дочки з матір'ю стосунки ближче, ніж із батьком, але… Як же так можна, щоб повз нього якась частина життя проходила? А. І Катьку свою він любить, і хоче їй тільки щастя, і все, що хочеш, зрозуміє, якщо побачить, що все це ЇЇ кровне, що не можна їй без цього! Це досконала неправда те, що мужики чекають тільки на синів... Скільки себе пам'ятав, Валерка Пушкарьов хотів саме доньку! Маленьку дочку-розумницю, яка буде схожа на його Ленку. Адже дочка виросте і вийде заміж, а, значить, і син тоді з'явиться! Мріяв - здійснилося ... Катерина його - одна на мільярд! Розумниця, добра, сумлінна ... Ну, що не зовсім красуня (що ж у нього, очей немає чи що) - це нічого! Головне, їй каже, що вона найкраща у нього, щоб не засмучувати більше, ніж сама може. Адже знайдеться ж людина, яка побачить, яка уйого дочка там - у душі ... Був грішок ... Подумалося тут зовсім неможливе, коли з Катькіним начальником познайомився. Чоловік хороший, цей Андрій Палич! Подумалося, що Катюху на роботі так довго тримає, щоб з нею не розлучатися, а тут ось як все вийшло... Звільнилася його Катерина... Скандал цей із «ZIMALETTO» і НІКА-модою… Обман відкрився… Жданів цей у аферу її втягнув, гад! Тільки ... Ах-ти, що ж так серце-то коле? Коле і знає, що з дочкою щось не так! Зламалося щось у його дівчинці гарній... Очі погасли... Усміхатися перестала. В Єгипті була - а приїхала як вичавлений лимон! А Юліана Пилипівна і не завантажувала її там... Правда, з Мишком ось там познайомилася, тільки ... Хлопець він, начебто хороший. Плюс те, що в армії служив, тільки… Тільки у Катюхи і поряд з ним очі неживі… Ось з Андрієм Паличем вони так іскрилися, так іскрилися! Любо-дорого було дивитися! Отож і обдурився тоді... Красунею Катерина поряд з колишнім шефом здавалася! Як із казки вистрибнула і з собою її в цей світ принесла... А тепер... Ні казки, ні Катюхи поряд... Тільки серце щемить... ! Ех, дочко, дочко! Хіба втечеш від себе? Адже ти саме це й зробила, люба моя… Утекла… Тільки от якої СЕБЕ? Колишня то Катя мені відома була, як облуплена, а теперішня... Адже не знаю я про те, що з тобою трапилося, малятко... Не знаю, інакше гори б звернув, в корж розбився, моря б виплеснув, а зробив би так, щоби тобі знову стало добре! Все б зробив, навіть те, що думати боюся... Боявся б, а зробив! Тільки нема тебе поруч... Мовчиш... Не пояснила нічого... Поїхала... Втекла... Ось тільки серце ниє, ніби каже, що дізнаюся все скоро... Не тискажеш... У тебе хоробрості чомусь не вистачило... І не мати... І не Кілька... А хто тоді? Хто залишається? ... Або не здалося все тоді. Що ж ти так щеміш, серце?