Адил АХМЕТОВ, заслужений діяч Республіки Казахстан Книга написана помічником Президента РК Нурланом Онжановим, який перебував поруч із Президентом у період його активної діяльності, що увінчалася досягненням перемир'я на сході України.
Основним мотивом, який спонукав казахстанського Лідера взяти таку жваву та діяльну участь у врегулюванні конфлікту в Україні – країні, що не належить до Центрально-Азіатського регіону та не має спільних кордонів з Казахстаном, стало насамперед чітке та ясне усвідомлення того факту, що українська криза по суті своєю щось набагато більше, ніж локальний конфлікт у проблемному регіоні однієї зі східноєвропейських країн. Це той випадок, коли можливість залишитися осторонь ілюзорна по суті.
Водночас, як зазначається у книзі, Україна не чужа країна особисто для Нурсултана Назарбаєва, який провів на українській землі свої молоді роки та де багато в чому відбулося його становлення як громадянина та фахівця.
Саме централізований характер казахстанської державності дозволив уникнути "українського синдрому" – нездорової ситуації, коли конфігурація парламентської коаліції нестабільна, а єднання президента та прем'єра вельми умовне, яке досі перетворює Україну на корабель без керма і без вітрил, навіть у період де-факто військового часу нездатний чітко функціонувати як єдине ціле, виявляючи єдину і чітку політичну волю, хоч як неприємно це не звучало.
Не менш важливим є і прагнення керівництва незалежного Казахстану завжди знаходити у своїй зовнішній політиці такий напрямок руху, при якому різноспрямовані вектори розвитку (наприклад, економічні та інші зв'язки Казахстану з Україною, з ЄС,США, Китаєм) виявляються не такими, що суперечать один одному, а взаємодоповнюють.
Сумний контрприклад є відомим рішенням екс-президента України В. Януковича, який, справедливо розцінивши умови асоціації з ЄС як невигідні для України, при цьому "дав по гальмах" в останній момент, практично напередодні підписання відповідної угоди, спровокувавши цілком резонне сприйняття цього кроку частиною населення як "обман". Особливо це стосується населення сільськогосподарського заходу України, яке бачило в асоціації з ЄС вихід зі свого тяжкого становища.
Як відомо, ця суто тактична чи навіть технічна помилка в процесі ухвалення рішення колишнім главою української держави виявилася тим "спусковим гачком", який запустив початок трагедії, яка досі розгортається на наших очах.
Автор книги справедливо називає Нурсултана Назарбаєва миротворцем глобального масштабу, бачачи у цьому його призначення. Яскравою ілюстрацією цієї тези може бути відверта і чесна відповідь Глави казахстанської держави на питання канцлера ФРН Ангели Меркель, чи є проведення другої зустрічі зацікавлених сторін саме в Астані принциповим.
Президент РК тоді чесно і ясно відповів: "Ні, не є", незважаючи на те, що з погляду міжнародного піару Казахстану "Астана-1", безумовно, звучало б набагато ефектніше, ніж "Мінськ-2". Однак казахстанський Лідер чітко усвідомлював глобальний рівень вирішеного питання і поставив практичну доцільність і загальне благо вище такого роду нагальних міркувань.
Загалом у всіх починаннях Нурсултана Назарбаєва, чи то створення СВМДА чи скликання з'їздів лідерів світових та традиційних релігій, чи участь у євразійській інтеграції чи у проектіНового шовкового шляху, миротворчі акції на міжнародній арені або створення успішної моделі міжетнічної та міжконфесійної толерантності у себе вдома завжди чітко проглядаються два принципово важливі моменти.
По-перше, облік усіх сучасних тенденцій та прагнення глибоко вникати у зміни, що відбуваються у світі та у регіоні. По-друге, глибоке усвідомлення нерозривності внутрішньої та зовнішньої політики для такої країни, як Казахстан, – багатої ресурсами та розташованої в самому центрі Євразії, на стику інтересів глобальних центрів сили.
Саме цим визначається і пояснюється активна діяльність Президента Казахстану на міжнародній арені, покликана забезпечити стабільність по всьому периметру республіки, починаючи з найдальших підступів: очевидно, без стабільності навколо нас буде проблематичною і стабільність усередині країни.
Яскравим прикладом конкретного підходу казахстанського Лідера до вирішення масштабних проблем може бути його метод "складання в один кошик" всіх вимог і побажань зацікавлених сторін з подальшим їх аналізом і приведенням в мінімально необхідну відповідність один з одним. Цей простий метод неодноразово зарекомендував себе у процесі українського врегулювання та був високо оцінений європейськими лідерами.
Нарешті, слід зазначити, що, крім свого внеску безпосередньо у врегулювання української кризи, Нурсултану Назарбаєву вдалося одночасно з цим зміцнити й міжнародні позиції своєї країни. Зокрема, відбулося переосмислення Європою ролі та суті процесів економічної інтеграції на євразійському просторі, перехід до більш конструктивного його сприйняття – не як "відтворення СРСР" та "закриття дверей до Європи", але, навпаки, як розширення можливостей для співробітництва вмасштабах великого Євразійського материка – від Шанхаю до Лісабона. Зокрема, вже зазвучали заклики до налагодження діалогового формату ЄС – ЄАЕС. Президент Казахстану неодноразово заявляв, що альтернативи мирному вирішенню конфлікту в Україні не існує, і Казахстан послідовно продовжуватиме свою участь у роботі світової спільноти задля досягнення миру. "Будь-яка війна рано чи пізно закінчується миром" – ці слова Глави держави мають служити нагадуванням усім.
Нурсултану Назарбаєву довіряють. Світова спільнота знає його як "чесного менеджера" з чіткими принципами та ясним баченням ситуації – у всіх її аспектах, локальних та глобальних.