Для вивчення поля зорув кутових градусах, тобто. кута, протягом якого око може розрізняти предмети, за умови, якщо око перебуває у стані повної нерухомості, використовуються спеціальні прилади – периметри та кампіметри. З їх допомогою заповнюється зображення меж поля зору спеціальних бланках. Поле зору має певні межі та обумовлюється межею оптично діяльної зони сітківки. Нормальні межі поля зору білий колір такі: зовні 90°, зсередини 60°, знизу 65—70°, зверху 50—55°.
Орієнтовне уявлення про стан поля зору можна отримати за допомогою дуже простого «пальцевого» методу. Досліджуваний і досліджуючий сідають навпроти один одному на відстані витягнутої руки. При дослідженні правого ока досліджуваний лівою долонею закриває ліве око, а досліджуючий - правою долонею закриває своє праве око і при цьому дивляться один одному в неприкриті очі. Ліву руку з витягнутим вказівним пальцем (інші пальці зігнуті в кулак) перевіряючий витягує на всю довжину вправо і ззаду від випробуваного, а потім поступово переміщає її по горизонталі у напрямку до його обличчя до того моменту, поки він побачить палець. Так визначається зовнішня межа поля зору. При русі руки з лівого боку до обличчя досліджуваного визначається внутрішня межа поля зору, під час руху знизу вгору — нижня, під час руху зверху вниз — верхня. Аналогічно перевіряється ліве око правою рукою досліджуючого при закритому лівому оці його та правому оці досліджуваного.
Зміни поля зору у виглядіконцентричного звуження його меж, випадання окремих ділянок або цілої його половини спостерігаються при ураженнях сітківки, зорових нервів, зорових трактів та зорових центрів у хворих зневрологічними та деякими ендокринними захворюваннями. Великурольу вивченні функціонального стану органу зору грає дослідження колірного зору (відчуття кольору, відтінки кольору, хроматопсії).
Нормальнимвідчуттям кольору, згідно так званої трикомпонентної теорії колірного зору, вважається здатність зорового аналізатора розрізняти три основних кольори: червоного, зеленого і синього (нормальна трихромазія), що забезпечують сприйняття тисяч різних колірних тонів і відтінків. Відсутність сприйняття всіх кольорів - повна сліпота (ахромазія) - зустрічається вкрай рідко. При ній усі кольори сприймаються однаковими та відрізняються один від одного лише яскравістю.
Вродженірозлади колірного зоруносять характер дихромазії і залежать від ослаблення або повного випадання функції одного з трьох колірних компонентів (протанопія при аномалії червоно відчуває, дейтеранопія при аномалії зелено відчуває, тританопія при аномалії сине відчуває компонента). Набуті розлади колірного зору зустрічаються при захворюваннях щитовидної залози, статевих залоз, при ураженні сітківки у хворих на цукровий діабет. Зустрічається розлад колірного зору, що виражається у баченні всіх предметів у якомусь одному кольорі. Так, бачення у червоному кольорі (еритропсія) спостерігається після засліплення очей яскравим світлом при розширеній зіниці. Бачення у синьому кольорі (ціанопсія) нерідко спостерігається після екстракції катаракти. Бачення в зеленому кольорі (хлоропсія) та жовтому кольорі (ксантопсія) може виникати при жовтяниці, при отруєнні акрихіном, нікотиновою кислотою тощо.
Особливість набутихпорушень колірного зоруполягає у зниженні чутливості ока до сприйняття всіх основних кольорів, її мінливості талабільності.Е.Б.Рабкінимбув запропонований ще один вид класифікації порушення колірного зору: різке порушення відчуття кольору - тип А, помірне - тип В і легке - тип С.
Найбільш поширеним методом дослідження кольорового зору є визначення його за допомогою спеціальних таблиць, зокрема поліхроматичних таблиць Рабкіна. Складаються вони з різнокольорових кружечків, розташованих так, що утворюють цифру або геометричну фігуру, що ясно розрізняється при нормальному сприйнятті кольорів. При порушеному відчуття кольору деякі зображення не розрізняються, а замість них проглядаються так звані приховані фігури і цифри, невидимі при нормальному колірному зорі.
У педіатричній практицізастосовують так званий німий метод дослідження колірного зору - відбір однакових за тоном мозаїки або ниток муліне. Використовуються у виявленні розладу відчуття кольору, як вродженого (дальтонізму), так і набутого, спеціальні прилади - спектральний аномалоскоп Рабкіна (АСР), фільтровий аномалоскоп Раутіана (АН-59) та ін.