Як правильніше вчинити: подарувати нажиту власною непосильною працею квартиру, будинок чи інше нерухоме майно чи залишити за заповітом? Як убезпечити себе від можливості залишитися без даху над головою, спробувавши допомогти вирішити квартирне питання комусь із близьких? Про особливості договорів дарування та заповіту читачам «Гомельських відомостей» розповіла заступник начальника головного управління юстиції Гомельського облвиконкому Маргарита Жорова.
Дарю…
– Між договорами дарування та заповіту є суттєва різниця, – розповідає Маргарита Анатоліївна. – Формально дарування – це двосторонній договір, а заповіт – односторонній. Тобто заповіт залежить лише від волі самої людини, а дарування – від двох. Один дарує, а інший має прийняти. У договорі дарування сторони рівні, тобто один приймає те, що йому дарують, а інший безоплатно віддає те, що має. Право власності переходить із укладення договору дарування чи з реєстрації, якщо майно підлягає державної регистрации. З того часу власник, який подарував майно, припиняє нею право власності. А новий власник, набувач, стає власником цього майна.
Виходить, якщо бабуся-дідусь подарували онукові квартиру, то з моменту дарування та державної реєстрації вони втрачають право власності. І після того, як житло опинилося у онука, саме він їм розпоряджається.
- Тобто при даруванні не можна бути впевненим, що не опинишся без донедавна свого даху над головою?
– У договорі дарування можна позначити таку умову, як проживання у цій квартирі. Тобто пишеться, що дарувальникумає надаватися користування цією квартирою до кінця його життя. Такою умовою, в принципі, можна якось убезпечити себе. Однак у випадках, коли, наприклад, бабуся каже, що залишила дітям квартиру, а належного догляду не отримала, не потрібно плутати договір дарування з договором довічної ренти з утриманням, який передбачає інші обставини і відрізняється від дарування і від заповіту (про це в наступних номерах –прим.ред. ).
- Якщо онук не виправдав очікувань, чи можна бабусі оскаржити свій же подарунок? Чи можуть його оскаржити інші родичі?
– По суті будь-яка угода може бути оскаржена. Але лише на тих підставах, які є у законі. Наприклад, можливо, людина, яка укладала угоду, не розумів її сутності, або робив це під примусом, або був недієздатний, був у стадії якоїсь хвороби. Може, договір підписував неповнолітній без згоди законного представника, а може дарував той, хто не мав права це робити. Але заперечною угоду можна визнати у тому випадку, якщо є докази. А щодо договору дарування знайти їх дуже непросто.
- Чи вважається подароване житло спільно нажитим майном і чи ділиться воно при розлученні?
– Спільно нажите майно – це те, що нажите у шлюбі, придбано рахунок коштів, нажитих спільно, і за законом воно ділиться навпіл. Однак звідси виключається майно, яке було придбано до шлюбу та яке було подаровано конкретному чоловікові у шлюбі. Також виключається майно, отримане чоловіком у спадок. Тобто якщо договір дарування оформлений, це майно буде виключено при розділі.
Заповідаю…
– У разі заповіту право власності належить заповідачеві до закінчення його життя, – зазначаєМаргарита Жорова. – Тобто формально тут треба говорити про перехід права власності. Перехід права власності за договором дарування відбувається після укладання цього договору, перехід права власності за заповітом настає після смерті спадкодавця, який заповіт зробив.
– Чи можна заперечувати заповіт, коли заповідача вже немає?
– Існують певні терміни давності. Так, вступ у спадок відбувається протягом шести місяців з дня смерті того, хто цю спадщину залишив. За цей час слід подати заяву про вступ у спадок. Після закінчення терміну видається свідоцтво про право на спадкування. Якщо хтось має заповіт, але, крім нього, є ще спадкоємці за законом, які його заперечують, то робити це треба протягом шести місяців. І ще. Протягом трьох років від дня видачі свідоцтва про право на спадкування зацікавлені особи можуть оскаржити заповіт, якщо дізналися про порушення своїх прав, і водночас визнати недійсними видані свідоцтва. Але це також не так просто. По суті, треба довести, що людина, яка робила цей заповіт, якого вже немає в живих, не розуміла своїх дій або були інші умови, які можна визначити як порушення її прав.
– Подарунок тому повернути не можна, а заповіт переробити можна?
– Заповіт можна скасувати. Зробити це можна шляхом знищення, складання нового шляхом часткової зміни. Формально кожен наступний заповіт скасовує попереднє у тій частині, де вони збігаються. Наприклад, у першому будинок та квартира були заповідані синові, у другому – будинок заповіданий доньці. Значить, квартира, як і раніше, заповідана синові.
Найчастіше заповіт чи договір дарування визнаються недійсним самими дітьми на підставі статей, які говорять про те, що їхбатьки на момент складання документа не розуміли своїх дій, фактично були недієздатними. Такі випадки трапляються, коли одному щось дісталося, іншому – ні. Нещодавно був випадок. Приїхав із Москви чоловік, батьки якого жили у Гомелі. Після смерті батька він вступив у спадок і отримав четверту частину помешкання, а мати залишила заповіт на користь сина сестри. Ось він приїхав і каже: «Онук – взагалі чужа людина! Як вона могла йому щось заповідати? Я визнаа ю заповіт недійсним, тому що вона не розуміла, що робила!» Довести він не зміг. Заповіт мати зробила у віці близько 70 років, вона не перебувала на жодному обліку, у неї не було жодних захворювань, які могли б вплинути на дієздатність.
«Квартирне питання тільки зіпсувало їх…»
Михайло Булгаков
– На ваш погляд, що ж краще – дарувати чи заповідати?
– Все залежить від того, які стосунки у сім'ї. Якщо все в лад, все домовлено і всі розуміють, що і до чого робиться, то ні за дарування, ні за заповіту проблем не буде. Але якщо порівнювати взагалі, то у заповіті є певна прерогатива. Коли людина приходить оформити заповіт, ми йому пояснюємо, яким воно може бути і як його оформити, при цьому право власності на майно залишається у заповідача. Якщо людина приходить укладати договір дарування, ми пояснюємо його умови та настання наслідків договору. А саме те, що фактично він втрачає право власності. І що йому потрібно перш за все вирішити, чи хоче він його втратити, чи хоче розлучитися зі своїм майном.
На жаль, дуже часто, коли виникає питання нерухомості, зникають родинні відносини. Кілька років тому у Рогачові під час виконання службових обов'язків загинув судовий виконавець. За житло судилисябрат з сестрою. Чоловік настільки увійшов у раж, що вбив виконавця та завдав тяжких травм сестрі. Хоч і поодинокі, але є випадки, коли діти виселяють батьків, що подарували їм житло. Тому, коли бабусі, дідусі не можуть довго вирішити, як вчинити, я говорю, пишіть заповіт і живіть спокійно. Настане час, вас не стане, відкриється спадщина, і тоді ваші діти, онуки отримають ваше житло. Отримають згідно із законом, якщо навіть не буде написано заповіту.