Навіщо ми вбираємо ялинку перед Новим роком? Для краси! Але головний сенс цього «обряду» сягає корінням у давні міфологічні традиції, які виникли ще в первісних племенах
Дерево здавна вважається символом вічності для багатьох культур: люди вмирали, а дерева жили та жили. Є окремі екземпляри, яким сьогодні понад тисячу років, наприклад, драконове дерево на острові Тенеріфе.
Людина боялася смерті, і тому «вічне» дерево було для нього божеством. А вічнозелене – вічно живим божеством. До наших днів дійшло чимало культів, пов'язаних із деревами: наприклад, вішати на них стрічки «з бажаннями», у багатьох країнах були священні гаї, у космології багатьох народів Всесвіт представляли як світове дерево.
Тут все логічно: якщо дерево живе вічно і Всесвіт вічний, то чому б їй не бути схожим на дерево і не поєднатися у різдвяній традиції. Виходить, вбираючи ялинку, ми прикрашаємо Всесвіт! Здорово, коли починаєш розуміти, навіщо тягнеш з базару цю колючу красуню.
Звичай вбирати ялинку на Новий рік прийшов в Україну з Європи за Петра I і має німецьке походження. Вважається, що прикрашені на Різдво ялинки з'явилися у Німеччині у VIII столітті. Проте шанування ялинки як священного дерева спочатку не німецьке, а кельтське. Перша згадка пов'язана з ченцем, святим Боніфацієм, який читав друїдам проповідь про Різдво. Переконуючи ідолопоклонників, що дуб не священне дерево, він зрубав один із них. Падаючи, цей дуб повалив своїм шляхом всі дерева, крім ялинки. Боніфацій витлумачив це як диво і вигукнув: «Нехай це дерево буде деревом Христа».
Жаль тільки, що тепер ялинки найчастіше синтетичні. Ну що ж, яке життя, такі й «божества»...
Чомуз усіх дерев була обрана саме ялина, а не береза, верба, сосна чи кипарис, наприклад? Відгадка в тому, що традиція пішла від германців, а в їх лісах нічого красивішого та зеленішого не було.