Конституція України у статті 31 закріплює право громадян збиратися мирно, без зброї, проводити збори, мітинги та демонстрації, ходи та пікетування. Дане право нерозривно пов'язане зі свободою слова та вираженням думок.
У той час як у багатьох зарубіжних країнах прийнято дозвільний порядок організації публічних заходів, за якого санкціонування публічного заходу владою є обов'язковим, чинне законодавство Україна встановлює необхідність одного лише сповіщення місцевої влади організаторами заходу. Однак закон передбачає також і подальше за повідомленням «узгодження» з владою місця проведення заходу, яке використовується деякими представниками органів для довільного обмеження права громадян на мирні збори.
Федеральний закон «Про збори, мітинги, демонстрації, ходи та пікетування» регламентує організацію публічних заходів таким чином:
У встановлені терміни (не пізніше 3 днів до дня проведення пікету групою осіб, не раніше 15 і не пізніше 10 днів до дня проведення інших публічних заходів, а для одиночного пікету повідомлення зовсім не потрібне) організатор повинен письмово повідомити орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади суб'єкта про дату, час, місце та мету проведення заходу, його форму, передбачувану кількість учасників (частина 1 статті 7). Орган, відповідальний прийняття таких повідомлень, може бути призначений відповідним актом всередині окремого муніципального освіти.
При необхідності орган влади має право призначити свого представникадля участі у заході, а також зобов'язаний довести до відома організатора публічного заходу інформацію про встановлену норму граничної заповнюваності території (приміщення) у місці проведення публічного заходу;
Якщо в тексті повідомлення міститься інформація, що дає підстави вважати, що цілі та форми проведення заходу не відповідають Конституції та (або) порушують кримінально-правові чи адміністративно-правові заборони, орган влади виносить письмове мотивоване попередження про можливість притягнення організаторів та учасників заходу до відповідальності у у разі його проведення.
Розглянемо проблеми, яких можуть призвести не зовсім вдало підібрані законодавцем формулювання.
«Порядок подання повідомлення про проведення публічного заходу до органу виконавчої влади суб'єкта України або органу місцевого самоврядування регламентується відповідним законом суб'єкта України» (частина 2 статті 7).
Насправді у деяких випадках регіональні закони про проведення громадських заходів відступають від встановлених федеральним законом правил. А іноді й зовсім прямо суперечать їм. Так, федеральний закон не надає органу влади права не прийняти повідомлення про проведення громадського заходу. Але найчастіше законодавець у суб'єктах України намагається це право собі привласнити, включаючи у власні закони положення про "визнання повідомлення не поданим", про "нереєстрацію повідомлення", про "відмову у прийнятті повідомлення" тощо.
Як правило, повідомлення про проведення мирних зборів подається до органу місцевого самоврядування муніципального освіти. При цьому, однак, у більшості регіонів України структурний підрозділ або посадова особа в органі місцевого самоврядування, уповноважена здійснювати прийом, облікта розгляд повідомлень, нормативно не визначено (як, наприклад, у Єкатеринбурзі). Ця ситуація загрожує, в першу чергу, відвертим свавіллям муніципальної влади. Після подання повідомлення до неналежного органу проведення публічного заходу автоматично стає несанкціонованим і тягне за собою адміністративну відповідальність як для організаторів, так і для учасників.
Найбільше документів для повідомлення про проведення публічного заходу необхідно додати в Республіці Башкортостан. Повний список необхідних документів включає:
1. Копії паспортів організатора публічного заходу та осіб, уповноважених виконувати на ньому розпорядчі функції.
2. Письмова згода уповноважених осіб виконання розпорядчих функцій.
3. Рішення політичної партії (або іншого об'єднання) про проведення публічного заходу, скріплене печаткою та завірене уповноваженою особою.
4. Копію протоколу засідання політичної партії (або іншого об'єднання), скріплену печаткою та засвідчену уповноваженою особою.
5. Нотаріально засвідчену копію документа про реєстрацію політичної партії (або іншого об'єднання).
6. Нотаріально засвідчену копію статуту політичної партії (або іншого об'єднання) або нотаріально засвідчену копію документа, що підтверджує факт створення та діяльності об'єднання, що діє не на підставі статуту.
Здається, що обов'язковість подання додаткових документів необхідна регіональним властям утруднення здійснення громадянами права на мирні збори.
У зв'язку з невдалими формулюваннями і пробілами федерального законодавства про публічні заходи на практиці виникає безліч проблем, пов'язаних зі зловживаннями місцевої влади,зокрема, у використанні ними недотримання процедури погодження як фактичну заборону проведення заходу. Переконана, що така позиція представників влади не має під собою правових підстав і має заперечуватись у судовому порядку в кожному конкретному випадку.
Загалом очевидна недосконалість закону, що призводить до численних порушень конституційних прав громадян, має бути виправлена шляхом належної скрупульозної розробки та подальшого внесення змін до закону.
Якщо влада декларує про наявність в України статусу «правової держави», де-факто має бути хоча б прагнення на нього бути схожим.
Розглянутий у цій статті перелік проблем не є вичерпним. Поки діє існуючий закон, практика, зокрема й судова, поповнюватиметься прикладами муніципального свавілля та зловживання. Щиро сподіваюся, що така ситуація зміниться.