Процес - реалізація - продукція

Готова продукція, що виробляється організаціями, реалізується на ринку покупцям і замовникам. Цей процес реалізації продукції (робіт, послуг) є завершальною стадією кругообігу сукупного товару. [31]

Готові вироби призначаються для реалізації за встановленими державою оптовими цінами. У процесі реалізації продукції підприємство виробляє ряд витрат - з упаковки продукції, з доставки її покупцям та ін. За реалізовану продукцію підприємство-постачальник за пред'явленими рахунками отримує через Держбанк за безготівковим розрахунком з підприємства-покупця вартість проданої готової продукції. [32]

Ризик управлінський - характеристика управлінської діяльності, здійснюваної ситуації тієї чи іншої ступеня невизначеності, наприклад внаслідок недостатності чи ненадійності інформації, під час виборів менеджером альтернативного рішення, критерій ефективності якого пов'язані з ймовірністю прояви негативних умов реалізації втрат чи з ймовірністю нейтралізації чинників невизначеності та збільшенням прибутку. Ризик проявляється у процесі реалізації продукції виробничо-господарської системи та виступає одним із кінцевих результатів управління. [33]

Процес формування прибутку включає дві стадії: створення додаткового товару і перетворення їх у грошову форму. Реально підприємство отримує прибуток у процесі реалізації продукції, але оскільки нова вартість створюється тільки у сфері виробництва, то за прибутком, створеним тут, можна судити про ефективність виробництва та резерви зростання прибутку. [34]

Фонди є матеріальні та грошові кошти соціалістичних промислових підприємств, необхідні для випускупродукції відповідно до плану. Фонди поділяються на фонди виробництва, що забезпечують безперебійність процесу виробництва, та фонди звернення, що обслуговують процес реалізації продукції. [36]

Виручка від продукції ( робіт, послуг) характеризує завершення виробничого циклу підприємства, перехід авансованих виробництва коштів у грошову форму та початок наступного кругообігу оборотного капіталу. Зміна в обсязі реалізації істотно впливає на фінансові результати підприємства, отже постійне спостереження за процесом реалізації продукції, здійснення оперативного контролю, проведення факторного аналізу прибутку від реалізації продукції вкрай необхідні. [37]

Об'єкт управління у кожен окремий час перебуває у певному стані. Припустимо, об'єкт має чотири можливі стани: а, б, в, г, де а - процес технічної підготовки виробництва; б – організація технологічного процесу; в - процес комплектації та технічного контролю; г - процес реалізації продукції. Ці послідовні стани можуть змінюватися під впливом певних факторів, що управляють. [38]

Усі розрахункові операції носять або товарний, або нетоварний характер. Розрахунки за товарними операціями пов'язані з рухом тих матеріальних цінностей, тобто. супроводжуються зустрічним рухом товаророзпорядчих документів. Прискорення процесу реалізації продукції та оборотності оборотних коштів багато в чому залежить від раціональної організації розрахунків. [39]

У процесі заготівлі купуються матеріальні цінності, основні засоби та ін для процесу виробництва. У процесі виробництва витрачаються оборотні кошти, зношуються кошти, нараховується оплата праці працівникам, випускаєтьсяПродукція. У процесі реалізації продукції організація отримує грошову виручку від покупців, замовників. Результатом процесу заготівлі та виробництва може бути економія або перевитрата коштів, а процесу реалізації - дохід (прибутку) або збиток. [40]

Витрати промислового підприємства виробництво і реалізацію продукції за своїм функціональним складом неоднорідні. Значна частина їх входить у виробничі витрати. Разом про те витрати, зумовлені процесом реалізації продукції і на послуг, у складі комерційних витрат входять у їх повну собівартість. [41]

Поділ витрат за основні ( виробничі) і накладні ( періодичні) полягає в тому, що у собівартість продукції повинні включатися лише виробничі витрати. Вони, як необхідні, формують виробничу собівартість вироби й у розрахунку собівартості одиниці виробленої продукції. Накладні (періодичні) витрати використовуються для забезпечення процесу реалізації продукції та функціонування підприємства як господарської одиниці, у зв'язку з чим мають списуватися на зменшення прибутку від реалізації продукції. [42]

Швидкість обороту характеризує рівень виробничого споживання оборотних засобів. Це може бути досягнуто як за рахунок прискорення процесів реалізації продукції, так і за рахунок зменшення витрат на виробництво та зниження собівартості продукції. [43]

Господарська (комерційна) форма кредиту має низку особливостей. Насамперед його джерелом є як зайняті, і незайняті капітали. При товарній формі господарського кредиту відстрочка оплати служить продовженням процесу реалізації продукції , позичається не тимчасово вивільнена вартість, а стандартний товар з відстрочкою платежу. При грошовій формі господарськогокредиту його джерелом виступають кошти, тимчасово які з господарського обороту. Важливо при цьому і те, що при товарному господарському кредиті власність на об'єкт передачі переходить від продавця-кредитора до покупця, при грошовому господарському кредиті власність на позичену вартість не переходить від кредитора до позичальника, останній отримує її лише у тимчасове володіння. По-різному здійснюється платність користування кредитом. При товарному господарському кредиті плата за відстрочку платежу входить у вартість товару, при грошовому господарському кредиті плата за користування позикою стягується у відкритій формі - крім розміру кредиту, що повертається кредитору, позичальник додатково сплачує позиковий відсоток. [44]

Одна з помітних тенденцій організаційної перебудови підприємств у період переходу до ринкових відносин полягає у суттєвому підвищенні самостійності окремих ланок структур управління та створенні на цій основі дочірніх фірм. Навколо великих підприємств формується мережа невеликих мобільних фірм, здатних швидко перебудовуватися стосовно змінного попиту. Завдяки цьому відбувається зближення підприємств – виробників продукції із споживчим сектором, прискорюються процеси реалізації продукції. При розвитку цих процесів необхідно враховувати виробничу та організаційну структуру багатьох великих підприємств, що склалася протягом багатьох десятиліть, з виділенням підрозділів, що мають повний і закінчений виробничий цикл. Такі структурні побудови дають реальну можливість, з одного боку, виділяти самостійні господарюючі суб'єкти, орієнтовані певних споживачів, з другого - зберігати цілісність виробничо-технологічного комплексу, загальну спрямованість іпрофіль своєї діяльності. [45]