Тому що річка Юрибей вважається для жителів ямальської тундри не якоюсь звичайною річкою, а річкою життя. Тут вони ходять на промисел муксуна та нельми, тут полярні гуси та качки висиджують і виходжують своїх пташенят, тут пасуться годувальники північних народів – олені. Річка Юрибей ще відома і тому, що майже щовесни тут знаходять історичні сенсації – останки стародавніх мамонтів, які загинули десять тисяч років тому. Мабуть, у свій час вони любили тут пастись так, як зараз це роблять олені. Уздовж річки розташовані стародавні святилища ямальців.
Для збереження цього багатствачерез Юрибей побудували міст за принципом одного шарніра. Його опори занурені у вічну мерзлоту, тобто у ґрунт, який на сімдесят відсотків складається із води. Надійність таких опор досягається за технологіями, багато з яких не мають аналогів у світі. Цей міст, до речі, був побудований у рекордні терміни – всього за 349 днів, а тим часом є найдовшим у заполярних широтах. Це диво-споруди на диво-ріці тримають 110 опор та 180 тисяч болтів. У будівництві використано понад тридцять тонн металоконструкцій. А у спеціальних місцях зроблено переходи для оленів.
Сама річка вконкурсі «Сім чудес України» у 2008 році стала півфіналістом. Ау 2009 році міст на річці Юрібей був оголошений «Сенсацією року». Незвичайна річка, унікальний міст – це все ж таки поняття для людей, які живуть там або знають про ці місця. Але місцева природа – виключно її мешканців. Тут гніздяться сапсан та червонозоба казарка птиці з Червоної книги. До гирла річки, буває, забредає білий ведмідь. Археологи знайшли в нижній течії річки стародавнє городище кінця ХІ – початку ХІІ століть. 340 кілометрів вод річки Юрибей дуже багаті на сигові, дуже цінні породи риб. У перекладі, до речі, з німецької її ім'я означає «житниця». Так воно і є насправді. І в прямому, і в переносному значенні.
У гирлі річки знаходиться факторія, куди оленярі прямують за вісімсот кілометрів, щоб придбати продукти харчування та здати м'ясо, рибу, морошку, лохину.Пійма річки Юрибей - частина священної для оленярів тундри. А загалом це диво за Полярним колом є суворим, але гарним краєм. Тут не тільки хуртовини та завірюхи, осіннє різнобарв'я, а й велика історія та втілення грандіозних проектів. І краса, краса, краса… Берегові урвища Юрибея досягають тридцяти метрів заввишки. На них можна побачити вічну мерзлоту в розрізі багатовікових порід і льодів.
Зазвичай жителі Ямала відвідують свої святилища двічі на рік, навесні та взимку. Тут у них 263 священні місця. Коротше як церква у православних. Вони поклоняються то незвичайному каменю, то самотньому дереву та просять різне. Багато чого збувається, але ще попереду. До речі, Юрибей можна побачити, тільки вертольотом діставшись із Салехарда. Або приїхати разом із місцевими жителями на нартах із оленями.Тож, кому вдається така подорож, радий буває безмірно. Така екзотика! АджеЮрібей, крім усього іншого, називають річкою мамонтів, що розтанули. Але головне, вона дуже потоваришувала із сучасниками, які, підкоряючи ці місця, намагаються ні в чому не обмежувати природу.