Офіційний Душанбе повідомив, що до кінця 2018 р. у Таджикистані можуть запустити відразу три агрегати Рогунської ГЕС, що будується. Узбекистан вкрай скептично налаштований щодо будівництва ГЕС. На думку узбецької сторони, зведення греблі призведе до забруднення води, а також негативно вплине на стан сільського господарства. Чи є шанси врегулювати суперечки? Які важелі необхідно задіяти у вирішенні конфлікту? Які можливості несе у собі відновлення повноцінної роботи єдиного центральноазійського енергокільця? На ці питання кореспондентові «Євразія.Експерт» відповіла Зульфія Марат, експерт міжнародного громадського фонду «Інститут з дослідження проблем водокористування та водно-енергетичних ресурсів Центральної Азії» (Бішкек, Киргизстан).
- Наскільки обґрунтовані претензії та побоювання Узбекистану щодо будівництва Рогунської ГЕС?
- Будь-які побоювання, занепокоєння найближчих сусідів мають бути завжди почуті, обговорені неодноразово і зрештою зняті, оскільки йдеться про будівництво великого гидрообъекта за умов високогір'я, тобто. проект вже у собі несе певні, але контрольовані ризики, як із будівництві, і під час експлуатації.
- У 2012 р. перший президент Узбекистану Іслам Карімов говорив: «Все може погіршитися настільки, що це може викликати серйозне не те що протистояння, а навіть війни». Чи дійсно конфлікт може перейти у гострішу фазу?
- Останні зустрічі президентів двох країн Емомалі Рахмона та Шавката Мірзієєва вселяють надію, що за наявності їх доброї волі може і має відбутися новий раунд переговорів.
- Чи тількиінтереси Узбекистану торкається будівництва ГЕС? Як у сусідніх державах ставляться до проекту, зокрема у Киргизстані? У чому суперечність проекту?
– Єдина центральноазіатська енергосистема, так зване «енергокільце», було створено за радянських часів для потреб єдиного виробничо-територіального регіонального комплексу. Система працювала як справний годинник, що заводився у водонапірних вежах Середньої Азії – у Таджикистані та Киргизстані. Ця аксіома багатьма нині забувається. Ми всі – єдине ціле, енергосистеми наших країн були невід'ємним складовим елементом один одного.
Регулювання частоти енергокільця неможливе без киргизького Нижньо-Наринського каскаду ГЕС, а всі перетікання води та електроенергії неможливі без участі узбецької енергетики. Енергосистеми чотирьох країн потребують взаємних перетікань електроенергії в зимовий та вегетаційний періоди, щоб зберегти вологу високогірних потужних річок, на яких стоять ГЕС, для весняно-літнього поливу полів Казахстану та Узбекистану. А натомість, частковий розрив зв'язків по енергокільцю між країнами призвів до того, що протягом багатьох років після 1991 р. Киргизстан і Таджикистан змушені завантажувати взимку ГЕС, що веде до затоплень у країнах нижче за річковим стоком [Казахстані та Узбекистані – прим. "ЕЕ"].
- Чим загрожує така ситуація?
- Будівництво великих ГЕС без участі найближчих сусідів у регіоні призведе лише до ескалації конфліктного потенціалу, що в умовах можливої активізації різних екстремістських сил є вкрай небезпечним.
Ніякий можливий прибуток від продажу електроенергії не може замінити собою добросусідські відносини.
- Як можна вирішити дані протиріччя?
- Я вважаю, що лише об'єднані фінансові зусилля всіхдержав нашого регіону можуть ефективно вирішити проблеми будівництва і Рогунської ГЕС у Таджикистані, і Камбаратинської ГЕС у Киргизстані (заморожений нині проект після минулорічної денонсації договорів з Україною). У будь-якому разі, їх активи мають стати вирішальним внеском у будівництво ГЕС.
- Чи є вже якісь передумови для вирішення проблеми?
– Передумови успішного вирішення водно-енергетичних проблем регіону існують. Днями відбулося 26 засідання Координаційної електроенергетичної ради Центральної Азії в Алмати за участю керівників казахського АТ «KEGOC», таджицького ОАХК «Барки Точик», ВАТ «НЕС Киргизстану», АТ «Узбекенерго», Координаційного диспетчерського центру .
На засіданні обговорювалися технічні та економічні вигоди надійної та стійкої паралельної роботи електроенергетичних систем в Об'єднаній електроенергетичній системі Центральної Азії, очікувані режими роботи енергосистем у вегетаційний та осінньо-зимовий періоди та ремонтна кампанія у рамках підготовки до майбутнього опалювального сезону 2017-2. Також йшлося про комплексне використання паливно-енергетичних та водних ресурсів у Центральній Азії.
- Як необхідно діяти в цій ситуації владі та експертній спільноті?
- Є необхідність організації зустрічей не лише експертів та керівників енергетики, а й зустрічей на найвищому рівні, державного саміту країн Середньої Азії та Казахстану за участю України, яка має багатий історичний досвід будівництва ГЕС у нашому регіоні.
Слід, подолавши своєрідний енергетичний сепаратизм і навіть егоїзм національних еліт країн регіону, і незважаючи на різницю форм власності енергооб'єктів у країнах регіону, обговоритивідновлення повноцінної діяльності регіонального енергокільця з урахуванням введення нових енергопотужностей останніми роками, цінової політики, можливостей спільного ринку енергоресурсів ЄАЕС, членами якого є Казахстан та Киргизстан.
- Які можливості несе регіональне енергокільце?
- Єдина регіональна енергосистема дає потенційну можливість вести конкурентоспроможні переговори в недалекому майбутньому з Китаєм та з країнами Південної Азії щодо експорту електроенергії.
При цьому ми самостійно визначатимемо їх обсяги та ціни, а не клуб міжнародних кредиторів, які переслідують власні геополітичні інтереси, далекі від потреб народів Центральної Азії.
Майбутній розвиток Єдиної енергосистеми країн Центральної Азії вимагатиме уважного відстеження світових трендів, глобалізації енергосистем, для чого слід своєчасно вивчати ринки країн з інших регіонів світу. Експерти пропонують звернути увагу і на країни Близького Сходу.