Спільне поняття злочину. Злочин за українською Правдою іменувався «образою». українська Правда під злочином розуміла завдання будь-якої матеріальної, фізичної чи моральної шкоди окремій особі чи особам. Значним кроком уперед у розвитку поняття злочину за українським правом є поняття злочину, дане Псковською Судною Грамотою. Під злочином малася на увазі не тільки шкода, заподіяна окремій приватній особі, а й державі в цілому. Судебник 1497 трактував поняття злочину відмінно від української Правди, але в принципі тотожно Псковській Судній Грамоті. Під злочином розумілися всякі дії, які так чи інакше загрожують державі чи панівному класу загалом і тому забороняються законом. На відміну від Псковської Судної Грамоти Судебник дає термін позначення злочину, воно називалося «лихим справою».
Об'єкт злочину. Об'єктами злочину щодо української Правди були особистість та майно. Держава ще розглядалося як об'єкт злочину. Це було пов'язано з раннім періодом існування держави та відсутністю у зв'язку з цим абстрактного поняття про державу та державну владу. Псковська Судна Грамота значно розширює коло об'єктів злочину, порівняно з українською Правдою. Тепер крім таких об'єктів злочину як особистість та майно з'являються такі об'єкти злочину як держава загалом та окремі посадові особи. По Судебнику об'єктами злочину були особистість, майно, держава, посадові особи та державні органи.
Суб'єкт злочину. Суб'єктами злочину з української Правди, тобто.особами, що несуть відповідальність за скоєне, були всі вільні люди, крім холопів. За скоєне холопом правопорушення відповідав пан. У цьому вся проявляється класова природа феодального права. Псковська Судна Грамота не містить норм, що визначають коло суб'єктів злочину. На думку багатьох дослідників, Псковська Судна грамота, слідуючи за українською Правдою, також виключає з нього холопів. Розвиток феодалізму знайшло своє відображення у деякій зміні погляду на суб'єкт злочину, за Судебником 1497 р. холоп розглядався вже як суб'єкт злочину, на відміну від української Правди. Судебник 1497 р. вважав його здатним самостійно відповідати за свої вчинки та злочини.