Порушення слуху, що викликає дискомфорт тією чи іншою мірою у виробничих і життєвих ситуаціях, відбивається на якості життя.

Правильно поставлений діагноз, своєчасне та відповідне лікування у поєднанні з профілактичними заходами є запорукою успіху у боротьбі зі слуховими та вестибулярними порушеннями.

У широкому значенні СНТ (звуковосприймаюча) – це ураження різних нейросенсорних відділів слухового аналізатора – від кохлеарних рецепторів до слухової зони кори головного мозку. Перед СНТ припадає близько ¾ всіх хворих на розлад слуху хворих. Залежно від рівня ураження (нейросенсорного відділу) слухового аналізатора розрізняють кохлеарну (рецепторну, периферичну), ретрокохлеарну (ураження спірального ганглія або VIII нерва) і центральну (стволова, підкіркова, і коркова) приглухуватість. Часто спостерігається змішана приглухуватість, коли поєднується порушення звукопроведення та звукосприйняття, тобто. має місце одночасно кондуктивна та сенсоневральна приглухуватість. У цих випадках важливо встановити переважання тієї чи іншої форми приглухуватості та визначити причинно-наслідкові відносини між собою. Існують уроджені СНТ, причина яких можуть бути генетичні та негенетичні. Відомі такі варіанти вроджених аномалій внутрішнього вуха: повна аплазія лабіринту (аномалія Michel); загальна порожнина равлика, передвіра та півокружних каналів; кохлеарна аплазія (напередодні та півокружні канали збережені); кохлеарна гіпоплазія; неповний поділ або аномалія Mondini (відсутність кісткової спіральної платівки між апікальним та середнім завитками равлика), а також аномалії передодня, напівкружних каналів та водопроводів.

Для практичних цілей важливе розмежування видів СНТна:

- Раптову (з початку виникнення пройшло не більше 12 ч.);

-гостру (до 1 міс.);

-хронічну (понад 1 міс.).

За ступенем втрати слуху приглухуватість ділиться на:

I ступінь-втрата слуху, при якій пацієнт не сприймає звуки мовного діапозону, що не перевищують 26-40 дБ

II ступінь - втрата слуху, при якій пацієнт не сприймає звуки мовного діапазону, що не перевищують 41-55 дБ

III ступінь - втрата слуху, при якій пацієнт не сприймає звуки мовного діапазону, що не перевищують 56-70 дБ

IV ступінь - втрата слуху, при якій пацієнт не сприймає звуки мовного діапазону, що не перевищують 71-90 дБ

Причини СНТ різноманітні. У виникненні СНТ численними клінічними спотвореннями та науковими дослідженнями доведено роль інфекційних захворювань (грип, ГРВІ, інфекційний паротит, сифіліс), при яких переважно уражаються рецепторні клітини внутрішнього вуха та слуховий нерв. Різні види інфекції відрізняються своєрідністю патологічних змін. СНТ дисциркуляторного генезу частіше пов'язана з порушенням кровообігу в судинах вертебробазилярної системи, оскільки харчування равлика здійснюється з басейну передньонижньої мозочкової артерії, що відходить від а.basilaris або a.vertebralis. Спазм, тромбоутворення або геморагічний інсульт може розвинутися внаслідок серцево-судинної патології (АГ), при обмінних порушеннях, на фоні підвищеної агрегації тромбоцитів та гіперкоагуляції, судинних розладів (вертебробазилярна дисциркуляція, церебральний атеросклероз).

Інтоксикаційне ураження слухового аналізатора є причиною СНТ приблизно у 20% хворих. Пошкоджуючий вплив на слуховий аналізатор мають різні лікарські препарати: в першу чергу ототоксичні.антибіотики (стептоміцин, гентоміцин, мономіцин, неоміцин, канаміцин, тобраміцин, амікацин, нетилміцин), цитостатики (ендоксан, цисплатин і т.д.), хінін та його похідні, «петлеві» діуретики (лазікс, бринальдікс, , похідні ацитілсаліцилової кислоти. Причиною ураження слухового аналізатора можуть бути побутові (нікотин, алкоголь) та промислові (бензин, ртуть, миш'як) токсичні речовини. Ототоксичний ефект проявляється насамперед у хворих з порушенням печінки та нирок, а також у дітей перших років життя та осіб похилого та старечого віку.

Часто СНТ розвивається при запальному процесі в середньому вусі. Це пояснюється тим, що анатомічний зв'язок середнього та внутрішнього вуха, спільність лімфо- та кровопостачання зумовлюють відповідну реакцію на запальний процес у середньому вусі. Тимчасова приглухуватість може виникнути при гострому середньому отіті або хронічному загостренні за рахунок інтоксикації внутрішнього вуха; при цьому уражається переважно основний завиток равлика (високі частоти сприйняття). Адгезивний процес, рубці в області вікон у ряді випадків призводять до порушення гідродинаміки та кровообігу у внутрішньому вусі, що у свою чергу веде до порушення функції нейроепітелію. При отосклероз нейросенсорні розлади можуть виникати як результат поширення отосклеротичного процесу у внутрішнє вухо і як наслідок впливу токсичних продуктів на чутливі утворення равлики.

Різноманітні травматичні впливи (механічна, аку-, вібро, баротравма, повітряна контузія) так само можуть бути причиною нейросенсорної приглухуватості. При механічній травмі може виникнути перелом основи черепа з тріщиною піраміди скроневої кістки, при цьому ушкоджується VIII черепний нерв. Інтенсивнийшум і вібрація при тривалому впливі можуть призвести до ураження рецепторних клітин насамперед в основному завитку равлика. Поєднана дія обох факторів дає сприйнятливий ефект у 2,5 рази частіше, ніж один шум чи вібрація. Вікова приглухуватість (пресбіакузис) розвивається як наслідок дегенеративних та атрофічних процесів у равлику та у спіральному ганглії, у равликових ядрах, а також у слуховій зоні кори головного мозку. Велику роль у розвитку процесів вікової інволюції грають атеросклеротичні зміни, зокрема в спіральній зв'язці.

Сучасний підхід до діагностики уражень органу слуху диктує необхідність проведення багатопланового обстеження хворого, що включає дослідження функції звукопровідної та звукосприймаючої систем, вестибулярного аналізатора, вивчення показників згортання крові та функції печінки, оцінку стану серцево-судинної, видільної та ендокринної систем, що дає можливість. найефективнішу лікувальну тактику. Проведення камертональних проб, запис тональної граничної аудіограми, аудіометрія, виконана в діапазоні понад 8000Гц. дозволяє уточнити вид приглухуватості. Необхідно включення до плану обстеження хворих з НСТ імпедансометрії, як методу виявлення розриву ланцюга слухових кісточок, наявності ексудату в барабанній порожнині, порушення функції слухової труби. Достовірно встановлено, що переважна більшість випадків НСТ протікає з вестибулярними порушеннями за наявності суб'єктивних проявів (системного запаморочення, порушення статики та координації, нудота та блювання). Однак у ряді випадків порушення вестибулярної функції виявляється лише при проведенні специфічного отоневрологічного обстеження у поєднанні з КТ, МРТ, УЗД, РЕГ, що дозволяєдіагностувати арахноїдит мостомозжечкового кута запальної та травматичної етіології, встановити порушення гемодинаміки в системі артерій, що живлять лабіринт, виключити невриному VIII пари черепних нервів, як причину кохлеовестибулярних порушень, аномалії кісткового лабіринту, генетичний та генетичний. Диференціальна діагностика периферичного ураження внутрішнього вуха та подібних до нього судинних та запальних захворювань ЦНС дуже важлива для правильної лікувальної та профілактичної тактики. Прогнозувати ефективність призначень хворим з шумом у вухах дозволяє пальце-пальцевий тест (ППТ), який легко виконаємо і вимагає мінімальної витрати часу: пацієнт сидить на стільці з нахиленою на 30 вперед і головою вниз, очі його закриті. Лікар, що стоїть навпроти досліджуваного, щільно закриває своїми долонями вушні раковини пацієнта і притискає їх до скронево-соскоподібної області, розташовуючи пальці рук на потиличній ділянці. Нігтьовий фалангою середнього пальця правої руки лікар виробляє 60 ритмічних погойдування по середньому пальцю лівої руки. У разі зменшення або зникнення вушного шуму (за суб'єктивними відчуттями хворого) тест оцінюється як позитивний у прогностичному відношенні. Якщо ж інтенсивність шуму не змінюється, то тест розцінюється як негативний, що свідчить про малу переспективність лікувальних заходів.

Нейросенсорної приглухуватості притаманні такі симптоми:

-суб'єктивний шум у вухах різної висоти внаслідок запально-дегенеративного процесу та судинних порушень

-зниження слуху, що характеризується поганим сприйняттям звуків, переважно високої частоти, при повітряному та кістковому їх проведенні

-постійний або періодичний дзвін у вухах

— переважна більшість випадків протікає з вестибулярними порушеннями за наявності суб'єктивних проявів (системне запаморочення, порушення статики та координації, нудота та блювання). Іноді порушення вестибулярної функції виявляються лише під час проведення специфічного отоневрологічного обстеження.

Всебічне обстеження хворого має проводитися терапевтом, невропатологом, отоневрологом, окулістом. Усе це потребує певної витрати часу. Однак лікування приглухуватості має бути розпочато негайно. Надалі (у міру обстеження) вноситься необхідна корекція у схему лікування приглухуватості. Загальний принцип-необхідність термінової госпіталізації за вітальними для органу слуху показаннями. У стаціонарі створюється охоронний режим, дотримується безсольова з обмеженням рідини дієта, а також оцінюється індивідуальна переносимість того чи іншого препарату. Лікування має бути спрямоване насамперед на усунення або нейтралізацію причин захворювання, у зв'язку з чим показано застосування терапевтичних засобів.

Терапія інфекційної приглухуватості – вплив на процес запалення. Призначають антибіотики неглікозидного ряду: пеніцилін по 1 млн. ОД 4 рази на добу; олететрін у табл. по 250 тис. ОД 4 рази на добу.

Застосовуються лікарські засоби, що покращують кровопостачання внутрішнього вуха, церебральну гемодинаміку та реологічні властивості крові. Трентал, наприклад, знижуючи периферичний опір судин, посилює кровообіг, призводить до утворення та розкриття колатералів, поліпшення венозного відтоку, попереджає агрегацію еритроцитів. Кавінтон покращує мікроциркуляцію, мозковий кровообіг. Трентал і кавінтон вводять за схемою (внутрішньовенно крапельно 7-10 вливань, збільшуючи дозування тренталу зі 100мг до 300мг,кавінтону з 10мг до 30 мг). Вінпоцетин, пентоксифілін, церебролізин, пірацетам застосовують протягом перших 10 днів внутрішньовенно, збільшуючи дозу препарату з 1-го по 4-й день і зберігаючи постійну лікувальну дозу з 5-го по 10-й день. Далі продовжується перорально до отримання стійкого поліпшення. Н.Є. Плотніков і А.А Захаров (1969р.) повідомили про ефективність застосування кокарбоксилази, яка покращує метаболізм у нервовій тканині, знижує тонус судин, покращує венозний відтік і сприяє збільшенню насичення перилимфи киснем (по 50 мг щодня протягом 30 днів у поєднанні з апілаку). Відновлення кохлеарних потенціалів прискорюється при введенні аденазинтрифосфорної кислоти (внутрішньом'язові ін'єкції), що відзначали Н.А Преображенський (1971р), Я. Гапонович (1977р.), І.А.Курилін (1982р.). Одночасно з ним вводять віт.групи, нікотинову кислоту, аскорбінову кислоту. Невідкладні заходи при гострій СНТ повинні бути спрямовані на усунення набряку та зниження внутрішньочерепного та внутрішньолабіринтного тиску. З цією метою застосовують діуретики (тріампур, гіпотіазид, верошпірон, бринальдикс) з урахуванням особливості кожного препарату (фуросемід, етакринова кислота ототоксичні). З метою дегідротації та дезінтоксикації вводять декстрани: реополіглюкін, манітол. На початку 90-х років. розроблений проф.В.Т.Пальчуном та проф.А.І.Крюковим метод ендоурального фоноелектрофорезу, також використання голкорефлексотерапії дозволили прискорити відновлення слуху. Пацієнтам з СНТ, які страждають на ІХС призначається триметазин.

В умовах поліклініки спостерігалася група з 20 осіб віком від 25 до 74 років. З них 5 пацієнтів звернулися з гострою СНТ, а решта щодо хронічної СНТ. Позитивний ефект від лікування досягнуто у 72%. У 2 хворих слух відновився повністю, у 5випадках позитивного результату був. В інших пацієнтів із хронічною СНТ отримано значне поліпшення, що було підтверджено інструментальними методами дослідження.

У деяких випадках необхідно вдаватися до імплантації електродів у равлик з метою електричної стимуляції волокон слухового нерва при глухоті, обумовленої деструкцією спірального (кортієва) органа при збереження функції слухового нерва; також хірургічне лікування показано при болісному шумі у вухах та неефективності консервативного лікування.

Таким чином, медикаментозне лікування НСТ включає комплекс різних за дією препаратів. Прогноз залежить від термінів початку лікування, рівня ураження слухового аналізатора, етіологічного чинника. При адекватно підібраному лікуванні та дотриманні заходів профілактики (правильна організація праці та відпочинку, відмова від куріння, прийому алкоголю та наркотиків, раціональне харчування, достатня рухова активність, оволодіння навичками подолання нервово-психічного перенапруги та стресових ситуацій, своєчасне лікування та профілактика) сприятливий.

Прийняті скорочення:

СНТ - сенсоневральна приглухуватість

АГ-артеріальна гіпертензія

ІХС - ішемічна хвороба серця

КТ-комп'ютерна томографія

УЗД- ультразвукова діагностика

Література

1.Преображенський Н.А. Приглухуватість.- Москва 1978р.

2.Козлов М.Я., Левін А.Л. Дитяча сурдологія. 1989р

3.Солдатов І.Б. Посібник з оториноларингології Москва 1995р.

Сенсоневралді кереңдік

Түйін Құлақтиң естуі нашарлауи қайбір сатисинда болмасин өнеркәсіп ті және өмир сүру саласина та әсер етеді. Єсту және тепе-теңдікті сақтауди қалпина келтіру немесе жақсарту үшін дерПроводиться під час повного лікування та профілактичних заходів.