Інсулін це гормон, що виробляється підшлунковою залозою в момент підвищення рівня глюкози в крові.
Підшлункова залоза – це одна із залоз змішаної секреції. Екзокринна (зовнішньосекреторна) функція залози здійснюється за допомогою виділення панкреатичного соку та подальшої його активації в дванадцятипалій кишці. Ендокринна (внутрішньосекреторна) функція реалізуються за рахунок виділення в кров ряду гормонів, у тому числі інсулін.
Інсулін - це гормон, який виробляється -клітинами острівців Лангерганса.
Інсулін належить до гормонів білкової природи, йому характерний мембранний тип рецепції. Дія інсуліну багатогранна, він бере участь в обмінних процесах жирів, білків, вуглеводом, як анаболічний, так і катаболічний вплив. Але слід зазначити, що основною функцією є регулювання рівня глюкози в крові. Варто зазначити, що саме інсулін є тим ключем (за допомогою білка рецептора), який дозволяє глюкозі потрапити в клітину. Таким чином, інсулін – це єдиний гормон, який має гіпоглікемічний ефект.
Подивіться, як виробляється інсулін (дуже цікаво):
Інсулін. Показання до застосування
Інсулін призначається пацієнтам з порушеннями вуглеводного обміну, такими як: • цукровий діабет І типу; • цукровий діабет ІІ-го типу у стадії декомпенсації при неефективності інших видів лікування; • кетоацидотична, гіперосмолярна, гіперлакцидемічна коми, що розвиваються на тлі декомпенсації при цукровому діабеті.
Цукровий діабет І типу (інсулінозалежний цукровий діабет) – захворювання, що характеризується абсолютною недостатністю інсуліну у пацієнта,внаслідок аутоімунної атаки на клітини острівців Лангерганса.
Цей тип діабету також називають ювенільним, тому що проявляється це захворювання у віці до 30 років, проте в даний час є тенденція до підвищення цього кордону. Причини цього захворювання не розшифровані, але існують обставини, які збільшують ймовірність виникнення активної аутоімунної реакції, яка є основною патогенетичною ланкою в утворенні інсулінозалежного цукрового діабету. До них відносять спадкові фактори (наявність у батька, хворого на цей тип діабету) та фактори зовнішнього середовища, такі як віруси та хімікати.
Єдиний спосіб лікування ЦД I-го типу - це довічні ін'єкції інсуліну (гормонозамінна терапія).
Цукровий діабет ІІ-го типу (інсуліннезалежний цукровий діабет) – захворювання, що характеризується відносною недостатністю інсуліну в клітинах і тканинах, що розвивається внаслідок порушення механізмів мембранної рецепції. Цей тип діабету пов'язані з зниженою сприйнятливістю тканин до роботи інсуліну (інсулінорезестентністю). Інсулін, при даній патології, виділяється у нормальних чи підвищених кількостях, проте він не доставляється у тканини.
Інсуліннезалежний цукровий діабет асоційований з деякими факторами: вік – старший за сорок, наявність ожиріння, початкові ознаки метаболічного синдрому. При прогресуванні захворювання пацієнтам призначають інсулін, якщо інші препарати не дозволяють досягти необхідного ефекту. Інсулін при цукровому діабеті ІІ типу мінімізує ризики розвитку ускладнень.
При обох типах діабету обов'язковим є щоденний контроль рівня цукру в крові (норма рівня цукру в крові), щоб визначити динаміку захворювання.
Властивості препаратів інсуліну
Властивості препаратів інсуліну залежить безпосередньо від його виду. За тривалістю дії інсуліни бувають: ультракороткі, короткі, пролонговані (середньої тривалості, тривалої дії та надтривалої дії). Також інсуліни ділять на болюсні та базальні. До перших відносяться інсуліни короткої та ультракороткої дії, до другої інсуліни тривалої дії.
Правила застосування інсуліну
До інсулінів короткої дії можна віднести:
• Інсуман ГТ • Актрапід • Хумулін регуляр
Вони починають діяти через 30 хвилин після введення, досягають піку дії через три години, остаточно припиняють дію через 6 годин. Їх призначають за класичною схемою – за сорок хвилин до їди.
До інсулінів ультракороткої дії відносять:
• Апідра • Хумалог • Новорапід
Вони починають свою дію через 15 хвилин після введення, досягають піку дії за годину, закінчують дію через 4 години. Їх призначають за класичною схемою за 10-15 хвилин до їди.
До проміжних інсулінів (середньої тривалості) дії можна віднести:
• Хумулін НПХ • Інсулонг • Протафан
Вони починають свою дію через годину після введення, досягають піку дії через 5 годин, закінчують дію через 12 годин. Його призначають за класичною схемою 2 рази на добу (вранці та ввечері).
До інсулінів тривалої та надтривалої дії можна віднести:
• Лантус • Туджео • Левемір
Вони починають свою дію через 4-8 годин після введення, досягають піку дії через 8 годин, закінчують дію через 28-36 годин. За класичною схемою їх вводять раз на день, частіше перед сном.
Варто зазначити, що слід застосовувати лише одинпрепарат із групи болюсних та один із групи базальних і лише після консультації з лікарем ендокринологом, який стежить за динамікою вашого захворювання.
Протипоказання до інсуліну
Їх дуже мало, оскільки без нього діабетики не змогли б компенсувати порушення вуглеводного обміну, що зрештою призвело б до численних ускладнень і смерті.
До протипоказань відносять:
- Алергічні реакції на компоненти препарату, що вводиться - важкі гіпоглікемії, аж до коми
Побічна дія інсуліну
• Гіпоглікемія та гіпоглікемічна кома – внаслідок неправильного розрахунку дози • Порушення з боку підшкірної клітковини та шкіри у місцях введення (ліподистрофія) • Алергічні реакції – розвиваються дуже рідко