Про його напружені турботи та подвиги під час Великої Вітчизняної війни, про його геніальне керівництво військовими діями, що дали нам перемогу над сильним ворогом і взагалі над фашизмом; про його багатогранні неосяжні повсякденні праці з управління, з керівництва державними справами — широке й переконливо говорили й у пресі, і, особливо, при останньому прощанні сьогодні, в день його похорону, його найближчі працівники. Його ім'я, як поборника світу в усьому світі, та його славні діяння житимуть у віках.
Пам'ять про нього для нас незабутня, і наша українська Православна Церква, оплакуючи його відхід від нас, проводжає його в останній шлях, «в дорогу всієї землі», гарячою молитвою.
У ці сумні для нас дні з усіх боків нашої Вітчизни від архієреїв, духовенства та віруючих, і з-за кордону від Глав та представників Церков, як православних, так і інославних, я отримую безліч телеграм, в яких повідомляється про молитви про неї та висловлюється нам співчуття з нагоди цієї сумної для нас втрати.
Мимолилися за нього, коли прийшла звістка про його тяжку хворобу. І тепер, коли його не стало, ми молимося за мир його безсмертної душі.
Вчора наша особлива делегація у складі Високопреосвященного митрополита Миколи; представника єпископату, духовенства та віруючих Сибіру архієпископа Паладія; представника єпископату, духовенства та віруючих України архієпископа Нікона та протопресвітера о. Миколи поклала вінок до його труни і вклонилася від імені української Православної Церкви його дорогому праху.
Молитва, сповнена християнської любові, доходить до Бога. Ми віримо, що і наша молитва про спочивання буде почута Господом. І нашому коханому і незабутньому Йосипу Віссаріоновичу ми молитовно, з глибоким, гарячим коханням виголошуємо вічну пам'ять.
Джерело: Журнал Московської Патріархії. 1953 №4. С.3