Колекція шпаргалок шкільних творів. Тут ви знайдете шпору з літератури та української мови.
Справді, смерть Базарова, як загибель трагічного
Справді, смерть Базарова, як загибель трагічного героя, його апофеозом. Проти нього озброєні найпотужніші стихії людського життя. Почуття любові, влада якої над собою він не визнає, обрушує на нього — саме тому, що він наділений сильною, вольовою, натурою, що чинить опір, — особливо руйнівні свої удари. Але бажаючи змиритися перед цією стихією, Базаров шукає опори у праці, у служінні людям, у цьому, що становить принцип життя і що може призвести до примирення із собою.
Таким чином, смерть Базарова, схожа зі смертю Рудіна в тому, що герой гине, виконуючи не головне своє історичне завдання, схожа і на кончину Інсарова. І тут революціонер помирає «напередодні», тоді, коли, здавалося б, люди його загартування та характеру можуть виявитися необхідними. Недарма питання Василя Івановича Базарова у тому, якому ж ниві діятиме його син, Аркадій Кірсанов відповідає: «Це важко сказати тепер, але він буде знаменитий» (VIII, 320). За цими словами стоїть упевненість у тому, що найближчим часом перед Базаровим може відкритись можливість активно діяти на арені політичної боротьби.
Базаров йде з життя, не завершивши своєї місії, він не залишає гідних себе послідовників, масштаб його особистості настільки великий, що поряд з ним усі здаються дрібними, але сама значущість цього героя свідчить про те, що подібний характер має зіграти свою роль в історичній. життя країни.
Розгром демократичних сил у 1862—1863 рр., арешти, розправа з Чернишевським, якунамагалися виправдати ліберали на кшталт Кавеліна, означали похід всіх «охоронних» сил суспільства проти діячів базарівського типу. Тургенєва нова хвиля реакції боляче вразила, і це виявилося насамперед у його творчості, в розчаруванні в історичному прогресі, що звучить у творах письменника, які пішли за романом «Батьки та діти».
Дія роману "Дим" (1867) відноситься до 1862 - році появи "Батьків і дітей", дія "Нові" (1876) - до 1868 року. Обидва романи зображують політичні обставини епохи, і вони висловлюють розчарування у плідності політичної діяльності. Це розчарування насамперед проявляється у відношенні письменника до середовища, причетного до політики урядових верхів. Вже в «Напередодні» Тургенєв висловив своє скептичне ставлення до ідеалу сучасного ліберального адміністратора, у «Дворянському гнізді» та «Батьках і дітях» цей мотив отримує менш ретельну, але своєрідну художню розробку, у «Димі» та «Нові» скептицизм переростає ненависть та зневага. Тургенєв виступає тут як як аналітик, а й як гнівний викривач і сатирик. Однак і середовище, що представляється письменнику осередком політичного протесту (в «Димі» особливо), не малюється як здатне висунути корисних, історично значних діячів. На ній лежить печатка подрібнення, відірваності від народу, авантюризму.