За офіційними документами на початок 2010 року у Борському районі налічувалося 1 місто (Бір із селищами) та 299 сільських селищ, сіл та сіл. Утворений 1929 року у сучасних кордонах Борський район сформувався 1965 року. На той час у його межах налічувалося 372 населені пункти, а до 1989 року кількість сільських населених пунктів скоротилася до 293, тобто майже за чверть століття зникло 79 населених пунктів, переважно малих сіл та селищ. Перш ніж розповісти про історію деяких зниклих сіл, вважаю за необхідне навести два списки.

КОРОТКИЙ СПИСОК НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ,припинили як самостійні своє існування

дер. Липове до м. Бор, дер. Панове до м. Бор, дер. Сторожилове до м. Бор - 1940 дер. Літнєво до сел. Неклюдове, дер. Рогунове до сел. Неклюдове, дер. Софронове до сел. Неклюдове, дер. Страхове до сел. Ситники - 1945 р. дер. Потеміне до сел. Неклюдове,дер. Толокінцеве до сел. Неклюдове - 1960 р. дер. Пікіно ( Мале Пікіно) до м. Бор - 1963 дер. Бабино до дер. Редькіне, дер. Горбунове до дер. Спаське, дер. Зименки до дер. Городища, дер. Зименки до дер. Оманове, дер. Капустіне до дер. Чорноліська Пустинь, дер. Купища до дер. Зуєво, дер. Ліньове до дер. Ямнове, дер. Лугове до дер. Спаське, дер. М'якотіно до дер. Івонькіно, дер. Осинки до дер. Редькіне, дер. Парашин до дер. Ватома, дер. Плосково до сел. Залізничний, дер. Реутово до дер. Ульянове, дер. Титове до дер. Ульянове, дер. Федякове до дер. Забір'я – 1965 р. дер. Головине до дер. Уткіно, дер. Сухарево до дер. Бубнове – 1974 р.

КОРОТКИЙ СПИСОК НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ,припинили повністю своє існування

дер. (До 1937 р. - село) Воробйово - 40-е - поч. 50-х pp. дер. Красногірка - 1960 р. дер. Філіха, дер. Налескіне -1965 р. дер.Боярське, дер. Віхорєво, дер. Камінці, дер. Малинки (до 1938 р. – дер. сверблячки), дер. Миронове, дер. Нікітіно, дер. Овсяннікове, дер. Світанок (до 1965 р. – дер. Рилово), дер. Рябове, дер. Содомове - 1974 р. дер. Бабине, дер. Житі, дер. Логове, дер. Некрасівка (до 1938 р. – дер. Кобелєво) – 1978 р. дер. Бірюкове, дер. Шпинєво - 1986 р.

Зупинимося на короткій історії деяких зниклих з цього числа поселень у місцевості, що зветься Юрасовською або Капустино, яка нині в основному входить до Червонослобідської сільради, а до 1929 року в Юрасовську волость Семенівського повіту. Ця територія географічно, історично та економічно завжди була основою та ядром борської землі. У цій місцевості в глибині Борського лісового Заволжя більшість сучасних поселень, за деяким винятком, утворилося в XVII столітті і до його кінця на цій території було 4 церковних парафії з 57 селами, селами та ремонтами. За більш ніж 3-річну історію цієї місцевості чимало поселень виникало і зникало з різних причин, а ті місця, де зовсім недавно були поселення, аж до початку XX століття називалися «пусткою». Так, наприклад, якщо у Троїцькому приході церкви села Городищі у цій місцевості за переписною книгою на 1692 рік налічувалося 17 поселень, то початку ХХ століття їх лише 12. Причини їх зникнення були різні: від внутрішньополітичних до ситуативних. Так на рубежі XVII-XVIII століть у реформаторську епоху Петра 1 з її рекрутськими наборами та масовими мобілізаціями у багатьох районах, у тому числі і Заволжя, скоротилася як кількість населення, так і кількість сіл. Серед інших слід назвати епідемії, пожежі, голод тощо. За радянських часів основною причиною скорочення сільського населення і як наслідок вимирання деяких сіл була загалом необдуманаполітика щодо селянства. Але були інші причини. У цьому показовою є історія невеликого села Воробйове, яке з ліквідацією в ньому церкви та арешту духовенства у 1937 році протягом деякого часу і саме припиняє своє існування. Ось короткі історичні нотатки про села Юрасівської місцевості, які припинили своє існування за радянських часів.

З Д О М О В О

Освіта поселення слід віднести до середини XVII століття і на 1692 р. в селі Рилово Симеонівського приходу церкви села Розвил'є 9 дворів із 17 мешканцями чоловічої статі. Найбільш ймовірно, що назва походить від слова «рило», що означає грубу форму назви особи, але з чим або з ким пов'язане походження назви невідомо. Село зберігається у XVIII-XIX століттях. У другій половині XIX- початку XX століть у селі Рилове кількість дворів зростає. Якщо 1859 р. у ній 13 дворів, 1880 р. 21 двір, то 1910 р. у ній вже налічується 37 дворів. Причому встановлено, що лише 18 травня 1897 року у «селі Риловій» згоріло 10 селянських будинків із надвірними спорудами. Збільшується село і чисельно: якщо 1859 р. у ньому 78 жителів ( 43 чоловічої статі), 1895 р. – 85 жителів (стільки ж чоловічої статі), то 1925 р. – 111 жителів. З 1924 р. село Рилово почало ставитися до Опаліхінського сільради. Під час проведення колективізації на селі було організовано колгосп названий імені Жданова. Це було досить міцне господарство і навіть під час Великої Вітчизняної війни отримували врожаї зернових вище, ніж в інших господарствах сільради: жито – у середньому 14,5 ц/га (інші – 12-13), пшениця – 13 ц/га (інші – 10-12), овес – 14 ц/га (інші – 10,5-13). У повоєнному 1947 року у районній газеті «Сталінець» зазначалося, що Риловський колгосп ім. Жданова передовий вОпаліхінський сільраді. Головою тим часом був Ф.А. Козлів. Вище вже говорилося, що село мало дещо неблагозвучну назву, тому за радянських часів на черговій хвилі перейменувань (перша пройшла в 30-40-ті рр.) у 1965 році село Рилове було перейменовано на повну світлу майбутню назву Світанок. Але, незважаючи на таке перейменування, життя в селі йшло до заходу сонця і воно припинило своє існування. На жаль, і на етапі цей процес триває. Так у 2008 р. офіційно припинили своє існування сел. Зоря, сел. Ключ, дер. Галанін, дер. Жовватиха.