В результаті ретельного змішування цементного порошку з водою, взятої в кількості 25-45% по масі, одержують цементне тісто, яке називається інакше пастою. Зі збільшенням кількості води тісто стає рухливішим.
Тісто, виготовлене з цементу або будь-якої іншої в'язкої речовини, являє собою концентровану водну суспензію, що характеризується певною структурою і відповідно підвищеною в'язкістю. Такі системи називають в'язкопластичними, структурованими.
Виникнення підвищеної в'язкості відносять за рахунок ван-дер-ваальсових сил, що тією іншою мірою пов'язують окремі високодисперсні частинки в суспензії. Руйнування таких структур настає, зокрема, при механічних впливах на систему (вібрація, поштовхи, струшування, перемішування тощо). При цьому структурна в'язкість падає і суспензія набуває здатності текти. При припиненні механічних впливів структурні зв'язки в системі знову відновлюються, в'язкість суспензії підвищується і стан зникає.
Таке явище, характерне для структурованих сумішей, що в'яжуть з водою, називається тиксотропією. За деякими даними, у них повинні бути присутніми частинки розміром менше 4 мкм, здатні до броунівського руху та сольватації.
Нормально в'язкі системи починають текти за будь-якого перепаду тиску. Щоб викликати перебіг структурованих систем, необхідно додати додаткову силу, що відповідає граничній напрузі зсуву. Таким чином, для подібних систем існує граничне значення швидкості зсуву, що викликає перехід його з пружнопластичного стану в стан тимчасової плинності.
Структурна в'язкість у великіймірою залежить як від властивостей цементів, так і від концентрації, температури та тривалості витримування суспензії. Важливо, що в залежності від В/Ц та тривалості витримування тесту значно змінюються характер і час наступного застуднення при припиненні механічних впливів, а також структурна в'язкість. Для визначення структурної в'язкості цементних паст і розчинів користуються вібровіскозиметром А. Є. Десова. В'язкість у ньому визначають за швидкістю спливання кульки діаметром 20,1 мм і масою 2,82 г у трубці, що піддається вібрації із заданою частотою та амплітудою.
На 39 наведено результати деяких визначень в'язкості (Па-с) тесту із звичайного цементу, а також тесту з добавкою пластифікатора-омиленого пеку в кількості 0,05-0,1% маси цементу. Пек, будучи поверхнево-активною речовиною, сприяє значному зменшенню в'язкості цементного тіста, а також розчинних і бетонних сумішей, кращої їх зручності, підвищення щільності і, отже, їх якості. Таким же чином на в'язкість діють дода-^*!
2Ь£д ки СДБ та інших ПАР.
У цементному тесті вже в момент його виготовлення починаються складні і різноманітні процеси, що зумовлюють поступове перетворення пластичної маси в затверділий цементний камінь. Структурна в'язкість тесту під час твердіння різко зростає. Одночасно тісто набуває деякої пластичної міцності. Її можна характеризувати значенням граничної напруги зсуву, що виникає в тесті при зануренні в нього під тим чи іншим постійним навантаженням конічного пластомера МГУ.