Стародавні слов'янські свята вважаються одними з найцікавіших об'єктів для вивчення та розгляду не лише різними дослідниками, а й простими людьми. Вони допомагають краще зрозуміти наших прабатьків, поринути у минуле, дізнатися безліч цікавих та захоплюючих фактів про звичайне життя, традиції, які зуміли подолати тисячоліття та дійшли до наших днів. Все це та багато іншого може розповісти слов'янський календар.
Загальновідомо, що давні слов'яни були язичниками, вони поклонялися різним богам, проводили справжні ритуали з жертвопринесеннями, дарували. Саме тому у житті кожного слов'янина слов'янські свята посідали особливе місце та вважалися невід'ємною її складовою.
Як і в багатьох культурах світу, що поклонялися різним богам, у стародавніх слов'ян була особлива богиня кохання та юності – Леля, під заступництвом якої вони були аж до свого заміжжя. Наші пращури вважали її дочкою Лади Богородиці, яка в свою чергу була покровителькою всіх давніх слов'янок та материнства.
Свято богині Лелі - Лельник
У цей день усі давньослов'янські дівчата проводили різні таємні ритуали та обряди, звертаючись до богини Лелі, вони благали її про свою милість, про допомогу у щасливому та вдалому заміжжі, а також про розуміння з коханим.Ще одним досить небезпечним обрядом – весільним та любовним приворотом, займалися дівчата, які хотіли вийти заміж за певного, заздалегідь обраного хлопця.
Багато хто запитує, звідки ж узявся вислів «на шабаші у відьом»? Тож Лельник і є той шабаш, під час святкування наші предки проводили обряд, іменований Дівічником, під час якого присутність чоловіків була суворо заборонена. Природно, що чоловіки іноді свідомо чи ні, але порушували цю заборону, тоді порушника обряду могли принести в жертву, вчинивши на вівтарі ритуальне вбивство. Саме тому свято Лєльник і сама богиня не настільки популярні, просто наші предки – чоловіки боялися її через негативне ставлення до чоловіків. Але такі заходи вживалися не через кровожерливість жінок того часу, а через те, що виявляти цікавість у цей день вважалося ознакою злих сил.
Але все-таки спостерігати здалеку за цим дійством, було дозволено, тому чоловіки могли бачити молодих дівчат у гарних святкових сарафанах, які, взявшись за стрічки з атласу, водили хоровод навколо ритуального багаття.
Сила богині Лелі та моління наших предків
У чоловіків також був свій — Чоловічий День Ярили Весняного, так званий хлопчисьник. Проводився він наступного дня після Лєльника і його функції були схожі з Лєльником. Ярило це не просто язичницьке божество, він відповідає за здатність до продовження роду у чоловіків. Цього дня, а точніше рано, коли тільки перший промінь торкнувся землі, чоловіки збиралися на лісову галявину, де в цей час утворювалася пара від роси.
Ну а для тих, хто не має проблем із продовженням роду, святкування Лєльника було ще одним днем святкування богів, а зокрема Лелі. У цей день усі чоловіки піднімали тости за богиню та жінок,які вважалися одним із втілень Лелі. А щоб задобрити богиню в дарунок їй чоловіки приносили квіти і природно дарували їх своїм жінкам.
Чому Лєльник носить ім'я Червоної гірки?
Все через вшанування богині Лелі, адже святкувався перед Юр'євим днем – вони називалися Червоною гіркою. У ці дні центром того, що відбувається, ставала гірка, що знаходиться на невеликій відстані від села. Дівчата обирали найкрасивішу та найпривабливішу зі своїх односельчан, вона й виконувала роль богині Лелі.
Спеціально для цього дня виготовлялася дернова лава, що символізує зв'язок богині із землею. На лаву сідала обрана Леля з величезними вінками на голові, а поряд з нею розміщувалися різні підношення, які дарували богині. Праворуч від неї клали хліб – вірячи, що це принесе родючість та статки на весь наступний рік. Зліва від неї мали продукти тваринного походження – молоко, сири, яйця та сметана, а ноги Лелі обсипалися квітками та різними вінками. Наші пращури вірили, що таким чином задобрять богиню, вона до них буде прихильною і проявить свою милість.