• Угода СІФ отримала свою назву від початкових літер англійських слів: вартість товару, страхування та фрахт (cost, insurance, freight). Це особливий вид контракту, у якому на спеціальних підставах вирішуються основні питання купівлі-продажу: момент переходу на покупця ризику випадкової загибелі, пошкодження або передачі товару, сумлінної дії продавця; порядок розрахунків та інші питання.
При продажі товару на умовах СІФ продавець зобов'язаний доставити вантаж у порт відвантаження, завантажити його на борт судна, зафрахтувати тоннаж та сплатити фрахт, застрахувати вантаж від морських ризиків на весь час перевезення до здачі його перевізником покупцю та надіслати покупцю всі необхідні документи про відправку.
По угоді СІФ від продавця не потрібно фізичної передачі товару покупцю, достатньо пересилання йому всіх товаросупровідних документів за цією угодою. Маючи документи, покупець може розпоряджатися подальшою долею вантажу до отримання.
Широке поширення угод СІФ у міжнародній торгівлі призвело до необхідності вироблення спеціальних міжнародних правил щодо їх тлумачення.
Такі правила, розроблені міжнародною Асоціацією міжнародного права, спочатку були прийняті на конференції у Варшаві у 1928 р., а потім у 1932 р. в Оксфорді (Великобританія) вони були перероблені та остаточна редакція отримала назву Варшавсько-Оксфордських правил.
Правила обов'язкової сили не мали і застосовувалися лише тоді, коли це узгоджувалося між продавцем та покупцем під час укладання торгової угоди.
Разом про те будь-яке розширення умов могло здійснюватися, але з допомогою покупця.
В Англії, Німеччині, Франції та інших країнах у процесі застосування правил буливироблені у вигляді доповнень відповідні рекомендації, які враховували звичаї цих країн, деякі особливі умови угод виходячи із специфічних властивостей тих чи інших вантажів (наприклад, борошно, олія, зерно, бавовна тощо).
Ці рекомендації часом оформлялися офіційними урядовими актами. Однак вони мали в основному рекомендаційний диспозитивний характер, що зробило юридично можливим застосування в міжнародній торгівлі різних проформ угод та типових умов, у тому числі різних тлумачень умов угоди СІФ.
Так, асоціація з торгівлі олією мала до 40 типових проформ, Лондонська асоціація торгівлі зерном — до 70 типів різних проформ типових запродажних контрактів. Свої проформи були в асоціації з торгівлі бавовною тощо.
У 1936 р., а потім у 1956, 1980 та 1990 роках. Міжнародна торгова палата виконала велику роботу з уніфікації, неофіційної кодифікації та інтерпретації умов міжнародних торгових контрактів, звичаїв, загальноприйнятих тлумачень, поширених зовнішньоторговельних термінів і комерційних понять. Внаслідок цієї роботи вийшов зведений довідковий матеріал, що називається«Інкотермс 1990»(документ міжнародної торгової палати № 350), який знаходить широке застосування в практиці міжнародної торгівлі, у тому числі і при угодах на умовах СІФ. До 1980 р.«Інкотермс 1980»