Ку Чи (Cu Chi) – сільська місцевість приблизно за 70 кілометрів на північний захід від Сайгона, що стала скалкою в дупі спочатку французів, а потім і американців. Той самий випадок, коли земля горіла під чоботами окупантів. Розгромити місцевих партизанів так і не вдалося, навіть незважаючи на те, що впритул до їхньої бази розмістили цілу американську дивізію (25 піхотну) і чималу частину 18 дивізії армії Південного В'єтнаму.
Справа в тому, що партизани викопали цілу мережу багаторівневих тунелів загальною довжиною понад 200 кілометрів, з безліччю замаскованих виходів на поверхню, стрілецьких осередків, бункерів, підземних майстерень, складів та казарм, зверху густо прикритих мінами та пастка.
Екскурсія передбачає активну участь туристів у тому, що відбувається. Наприклад, можуть запропонувати знайти замаскований вхід у тунель на маленькому п'ятачку в джунглях, а потім протиснутись у цей люк. Дивно, але це цілком можливо, пролазять навіть досить великі туристи, хоч і важко.
Бункери виведені на поверхню, а плоскі дахи замінені на високі скати,
так що стає досить просторо для комфортного розглядання манекенів у формі в'єтконгу, що зображають партизанів у природному середовищі.
Як і багато іншого, метал був страшним дефіцитом, тому партизани збирали численні бомби, що не розірвалися, і снаряди (а їх на крихітний п'ятачок вивалили якусь зовсім неймовірну кількість, джунглі килимовими бомбардуваннями з B-52 просто знесли, перетворивши округу на місячний пейзаж. , вибухівку пускали на виготовлення самопальних мін, а метал перековували на шипи та списи для пасток у джунглях.
Крім майстерень, були їдальня, кухня (зі спеціально влаштованим зовнішнім бездимним осередком, який не видавав місце готування стовпом диму), цех з пошиття форми і, зрозуміло, зал для проведення політінформацій.
Тепер про тунелі: трирівнева система тунелів, таємно видовбаних у твердому глинистому ґрунті примітивними інструментами численними групами по три-чотири людини. Один риє, один відтягує землю з тунелю до вертикальної шахти, один піднімає її нагору, і ще один виносить кудись і ховає під листям або викидає в річку.
Коли команда пробивається до сусідньої, у вертикальну шахту вставляють для вентиляції товсту трубу з порожнистого бамбукового стовбура, шахту засипають, а бамбучину зверху маскують під термітник або пеньок.
Американці використовували для пошуку входів у тунелі та вентиляційні шахти собак. Тоді там стали ховати трофейну форму, як правило, куртки М65, які американці часто кидали при наданні першої допомоги та евакуації поранених. Собаки чули знайомий запах, брали його за своїх і пробігали повз.
Якщо вхід таки знаходили, його намагалися залити водою чи запустити туди сльозогінний газ. Але багаторівнева система шлюзів та водяних замків досить надійно захищала тунелі: губився лише невеликий сегмент, партизани просто обрушували його стіни з обох боків та забували про його існування, згодом вириваючи обхідний шлях.
Оскільки численні обстріли та бомбардування не приносили бажаного результату, американцям, зрештою, довелося самим лізти під землю. У «тунельні щури» ("Tunnel rats"), набирали невисоких відчайдушних хлопців, готових з одним пістолетом лізти в невідомість, в якій на них чекали не тінь, що не дає зітхнути,темрява, міни, пастки, отруйні змії, скорпіони і, після цього, якщо пощастить – злі партизани.
Зараз шістдесят метрів тунелів розширили та висвітлили, щоб туристи могли протиснутися крізь них. Навіть у них доводиться рухатися у вічній напівприсяді, одночасно дряпаючи стіни стегнами, ліктями, плечима та головою. Це як бігти всередині нескінченної тумбочки.
Джунглі в Ку Чи таїли в собі безліч неприємних сюрпризів, від вже згадуваних мін, на яких підривалися навіть танки, на кшталт цього М41,
до уславлених у кіно саморобних пасток, частину з яких можна побачити поблизу.
"Пастка на тигра". Йде собі Джі Ай спокійненько, раптом земля під його ногами розкривається і він падає на дно утиканої кілками ями.
Якщо йому не пощастить і він не відразу помре, а кричатиме від болю, то поруч зберуться його товариші, намагаючись витягнути нещасного. Чи треба говорити, що навколо пастки у кількох місцях із тунелів зроблено виходи на поверхню, на замасковані снайперські позиції?
Або більш гуманні пастки,
"В'єтнамський сувенір" - настає солдат на непомітну ямку, закриту зверху папірцем з листям.
. нога провалюється, штир знизу її протикає, штирі з боків не тільки протикають, а й не дають витягнути.
Як правило, солдат не гинув, але в результаті втрачав ноги, отримуючи потім витягнуті в сайгонському шпиталі з ноги штирі на згадку. Звідси й назва.
Наступна пара фотографій показує схожу конструкцію.
Як ви вже напевно помітили, особлива увага приділялася не тільки задачі проткнути супостата, а й пришпилити до місця, не дати знятися з гачка.
Ось цю"Кошик" ставили на затоплених рисових полях або біля берегів річок, приховуючи під водою. Вистрибує десантник із вертольота чи катера, ОПА! - Приїхали.
Втім, бувало, що завдання було не поранити, а нафіг замочити. Тоді ставили такі гриндилки, в яких Джі Ай швиденько сам себе фарширував під власною вагою.
Для любителів увійти в будинок без стуку, просто вибивши молодецьким ударом двері, у в'єтнамців був готовий інший сюрприз - над дверима підвішували такий пристрій.
Неквапливий вирушав одразу на той світ, кмітливий встигав виставити вперед автомат – для таких нижня половина пастки була підвішена на окремій петлі. Так що кмітливий, як висловився в'єтнамський екскурсовод, вирушав потім до Таїланду, рай для трансвеститів.
Ну і найпростіша, надійна та популярна в кіноіндустрії конструкція. Оскільки літає набагато швидше за «домашню», проблем із двома половинками вже не потрібно. І так змете.
Гіду вона подобається найбільше.
Після того, як на полігоні закінчаться гроші - настане довгоочікуваний безкоштовний обід, але не в дорогому ресторані, а в солдатській їдальні тих часів,
та їжа буде відповідна - тапіока (солодка картопля) з несолодким чаєм.
Схема в'єтнамських підземель і способи ведення підземної війни.
Схема в'єтнамських підземель.
Після закінчення екскурсії автобус везе всіх туристів до музею В'єтнамської війни, де крім експонатів та зброї представлено багато фотографій В'єтнамської війни, зроблених як військовими кореспондентами, так і незалежними фотографами з різних країн.Увага. Видовище не длявразливих і слабкодухих!
Докладно про програму "Тунелі Ку Чі та музей В'єтнамської війни"
Відстань Хо Ші Мін (Сайгон) — тунелі Ку Чі
70 км. (1.5 - 2 години шляху в один бік)
Вартість туру (середня)
Самостійно діставатися тунелів сенсу немає - обійдеться дорожче
Де придбати тур
будь-який туристичний офіс
- англомовний гід
- трансфер готель - тунелі Ку Чі - музей В'єтнамської війни - готель
- солдатський обід на території тунелів
- вхід на територію тунелів - 4 $
- постріли на полігоні (залежить від обраної зброї) - 1 патрон 1 - 1,5 $
- вхід на територію музею В'єтнамської війни - 1$
Час початку/закінчення туру
Години роботи: 7.30 – 17.00
Обід: 12.00 – 13.30 Без вихідних
28 Vo Van Tan, District 3, Ho Chi Minh Citi
Tel: (84.8) 930 2112, 930 6325, 930 5587
Задати будь-яке питання про В'єтнам:ТУТ.