ВІА «Арай» був створений у 1979 році, як акомпаніаторський колектив молодої казахської співачки Рози Римбаєвої, яка стрімко набирає популярності. Керівником ансамблю став Т. Окапов, майбутній чоловік Р. Римбаєвої. Ансамбль брав участь у гастролях зі співачкою і зробив кілька серйозних записів на телебаченні. Зокрема саме цим складом було зроблено запис пісні «Сонячний світ» в Останкіно.
1982 року колектив розпався. Але Роза Римбаєва запропонувала клавішнику Байгалі Секербаєву зібрати новий склад ансамблю. З первісного складу залишилися лише Байгалі Секербаєв та гітарист Булат Сиздиков.
Новий склад «Араю» виглядав так:
Байгалі Серкебаєв – клавішні (пізніше в "А-Студіо").
Володимир Міклошич – бас-гітара (пізніше в "А-Студіо").
Наджиб Вільданов - вокал (пізніше в "Жетиген").
Булат Сиздиков - гітара (пізніше в "Мюзікола").
Батирхан Шукенов - саксофон, духові (пізніше в "А-Студіо", потім сольна творчість).
Сагнай Абдуллін – ударні.
Назву колективу музиканти вирішили зберегти колишню. Казаське слово «арай» не має прямих аналогів в українській мові. Так називають перші відблиски передсвітанного заграви, що передбачає схід сонця.
Нове звучання гурту сильно прозвучало у радянсько-чехословацькому фільмі-мюзиклі «До побачення, Медео», який вийшов на екрани 1982 року. 1983 року «Арай» та Роза Римбаєва виступали на міжнародному фестивалі «Гала» у Гавані, де Римбаєва отримала гран-прі. Була дуже яскрава поїздка до Угорщини, де місцева преса писала про них як про один із найкращих ансамблів Радянського Союзу. Того ж 1983 року "Арай" був удостоєний звання Лауреата сьомого Всесоюзного конкурсу артистів естради.
Результатом спільної творчості «Араю» та РозиРимбаєвою стали два вінілові диски-гіганти "Співає Роза Римбаєва" (1985), "З тобою, музика" (1986). Також було випущено збірку інструментальних композицій групи фірмою «Мелодія», але тільки на аудіокасетах. Мелодії з цієї збірки, «Аруана», «Спогад» та ін. протягом кількох років постійно звучали на радіо «Маяк», яке працювало тоді 24 години на добу, де часто робили півгодинні музичні паузи.
ВІА «Арай» у середині 80-х років став в один ряд із такими виконавцями джаз-рокової музики в СРСР як туркменський гурт «Гунеш», башкирський колектив «Дустар» п.у. М. Юлдибаєва, естонської групи "Радар", латвійською групою "Опус", московською групою "Арсенал".
Як говорив в інтерв'ю газеті "Московський комсомолець" у 1984 році, Б. Серкебаєв: "Ми намагаємося поєднати особливості казахського національного мелосу з гармонійним різноманіттям джазу та високою динамікою рок-ритмів. Особливий наголос робимо на інструментальну частину творів, залишаючи кожному музикантові простір і Але разом з тим нас дуже турбує, щоб музика була дохідливою і зрозумілою молодим слухачам. Наша співпраця з Р. Римбаєвою триває досі, проте до репертуару концертної програми включається все більше композицій самих членів гурту".
Можливо, що така зростаюча з кожним роком харизма музикантів колективу в результаті призвела до того, що музиканти з Розою Римбаєвою розлучилися. Римбаєва стала працювати зі своїм чоловіком Т. Окаповим та його складом музикантів, а виконавці «Араю» стали працювати самостійно. Ансамбль «Арай» у 1987 році припинив своє існування. Але музиканти невдовзі зібрали новий проект, який почав називатися «Аламата студіо», а з 1989 року назва скоротилася до «А-студіо». Саме під такою назвою ансамбль було запрошенопрацювати в Театр А. Пугачової до Москви. З цього періоду розпочався зірковий зліт блискучого «А-студіо», який існує й досі, і є одним із топових гуртів на пострадянському просторі.