Звісно, всім нам колись читали казки. А тепер ми читаємо казки вже своїм дітям, онукам. А чим так важлива казка і чому живе ця традиція протягом багатьох і багатьох поколінь, коли до нас доходять перекази старовини глибокої у вигляді старовинних оповідей та легенд?
Діти краще сприймають інформацію у формі гри, а ще краще у формі казки. Емоційний настрій казки резонує з емоційним настроєм дитини, а образність інформації, що міститься в казці, дозволяє дитині не просто чути її, але ще й БАЧИТИ.
Всі коли-небудь помічали, що дитину цілком може не зацікавити складна і красива річ, а зі зламаною машинкою або ще якоюсь простою і непоказною річчю вона може грати дуже довго. Справа в тому, що важливо - які образи народжує той чи інший предмет у думках малюка. Саме образність і є ключем до розгадки сили казок.
У казках передаються знання, традиції та настанови через образи. У казках відображено менталітет кожного народу. Вони відбиваються стереотипи поведінки, які схвалюються (позитивні герої) чи схвалюються (негативні герої) соціумом
Варто врахувати, що змалку дитина як губка вбирає інформацію навколишнього світу. І ця інформація змінює його – дитина росте, розвивається її особистість. Тому дуже важливо, яка інформація надходить йому.
Найчастіше батьки не розуміють, навіщо вони читають своїм дітям ту чи іншу казку. А казки - це дуже потужний інструмент виховання, перевірений тисячоліттями. Як же виховувати дитину казкою?
У просторі казки дитина і дорослі стають ближчими один до одного, адже вони обоє поринають у цей чарівний світ образів, вони налаштовані на одну хвилю, говорять однією мовою і разом співпереживають головноюгерою.
І в цей час трапляється перше маленьке диво казки: зникає бар'єр між дитиною та дорослою, пропадає стіна, яка розділяє їхні світи. Дорослому треба цінувати ці моменти абсолютно щирого та теплого спілкування. Дуже важливо прислухатися до дитини, адже в тому, як дитина сприймає почуте можна побачити і багато дізнатися про свою дитину, про її таємні переживання і радощі, прагнення, бажання.
І завдання дорослого у цьому казковому просторі вести за собою дитину, вигадуючи казку, яка буде дзеркальним відображенням реальної ситуації з життя. І дитина піде за батьком у цій казці, адже вона знайде відгук у його серці. Адже якщо головний герой казки буде схожий на дитину і зіткнеться з тими самими проблемами, з тими самими ситуаціями, що й дитина, то малюк співпереживатиме цьому герою, він зможе оцінити його поведінку, побачити наслідки вчинків. А після того, як казка закінчиться, дитина зможе перенести той досвід, який він отримав у казці, на реальне життя та змінити свою поведінку.
Розповідаючи казку, ми не виховуємо дитину безпосередньо, а лише показуємо їй можливі, найбільш ймовірні наслідки її поведінки, це дозволяє дитині не закриватися від настанов, а робити висновки як би відсторонено від себе і вже потім, реалізовувати у своїх діях.
Скласти казки для своїх дітей може кожен. Головне – згадати своє дитинство, свої улюблені казки та відштовхуватися від них. На початку це важко, на початку «мозки скриплять», важко придумати казку. Але з часом, з досвідом і тренуванням, ви обов'язково натренуєте свою «казкову м'яз».