«Це справжній письменник, мабуть, найбільше зараз явище після Буніна». Альфред Бем
І якщо захоплення тенісом, велосипедом, боксом, футболом, шахами… для нього виявилося тимчасовим явищем, то література та ентомологія залишилися його пристрастю на все життя. В.Набоков був блискуче освічений. Змалку він мав доступ до домашньої бібліотеки. Твори світової класики становили основу його читання, а вивчення статей у випадково їм виявлених журналах з ентомології, зумовили виникнення величезного і, як згодом виявилося, довічного інтересу Набокова до цієї наукової дисципліни. Удосконаленню освіти чимало сприяло навчання в престижному Тенішевському училищі, а надалі в Кембриджському університеті.
Захоплення революційними військами Криму поставило під загрозу життя родини Набокових. Тому в 1919 році вони втекли з України назавжди, через Туреччину та Грецію, до Центральної Європи. Тема втечі знайшла свій відбиток у творах Набокова. У Берліні, де вони опинилися, їм вдалося налагодити стерпний побут, користуючись грошима, вирученими за вивезені коштовності. Володимир же, вступивши до Кембриджського університету, в якому вивчав французьку літературу та ентомологію, продовжував писати вірші. До цього ж часу відноситься і його переклад українською мовою «Аліси в країні чудес» Л.Керрола. Відомо також, що у Кембриджі він заснував Слов'янське суспільство, перетворене згодом на Товариство Кембриджського університету.
Берлінський період життя та творчості Набокова, який тривав 15 років, був особливо плідним. Про це свідчать вісім романів, що становить майже половину творів, написаних ним у цьому жанрі; повість «Субачай», двавиданих збірки оповідань, вісім із десяти написаних ним п'єс; п'ять збірок віршів… При цьому багато творів було підписано його псевдонімом – В.Сірін. ***
1938 року Набокові бігли до Парижа. Привід для цього був більш ніж серйозний: виникла пряма загроза життю його сина та дружини. Ще 1936 року її звільнили з роботи, оскільки вона була єврейкою. Тим часом, пропаганда антисемітизму в Німеччині, що підігрівається нацистами, переросла у форму не лише обмеження євреїв у правах, а й їхнього фізичного знищення. Забігаючи наперед, зауважимо, що за два роки перебування у Франції їм довелося знову втекти від гітлерівців, які захопили частину території цієї країни. Цього разу вони переїхали до Америки.
Про вісімнадцятирічний період його життя та творчість у США (1940-1958) написано багато. Вибравши з цієї рясної інформації основне, згадаємо головне.
Треба визнати, що після сорокаріччя від дня його смерті істотно змінилося ставлення критиків до нього та його творчості. Воно стало ще позитивнішим, ніж за життя. Про нього говорять і пишуть як про талановитого письменника, наголошуючи при цьому, що у творчості він – оригінальний, цікавий, є новатором – стилістом, яскравим явищем у літературі.
Вище вже було згадано, що спочатку Набоков визначився як поет. Розглядаючи у ретроспективі його поетичні твори, не можна не підкреслити, що вони посіли чимале місце у його творчості. У результаті, у його скарбничці опинилися сотні віршів. Як сказано у передмові до збірки його віршів «Володимир Набоков. Лірика» (Мінськ, Харвест, 2000), «Віршам Набокова властивий релігійний настрій, людське існування постає в них включеним у видимий і невидимий світи, що ґрунтується на ірраціональному знанні прообумовленості долі людини у духовному світі та повторюваності втілення душ. Лірика Набокова відзначена глибиною, лаконічністю та ясністю». І ще: «У поезії Набокова велике місце посідає тема Батьківщини». «Пам'ять про Україну», – пишуть інші, – особливо відчувається у віршах. Тут і чарівний український пейзаж, і уявне повернення у щасливе та безтурботне дитинство, і просте визнання любові до Укаїни»… Автор зі своїх …бачень вирощує та оформлює самостійний світ… Він послідовно розвивав ідею людини особливого типу, здатної матеріалізувати свої мрії».
Але, як би добре критики і читачі не ставилися до поезії Набокова, більшість із них дійшла незаперечного висновку, що рівень прози вищий за його поетичну творчість. Вони наголошують, що «у набоківської прози навчаються прекрасної української мови та людської шляхетності…». Багато хто з них підкреслює, що проза, в якій розкидані його вірші, була натхненницею його поезії, застерігаючи при цьому, що його поезія не може існувати поза створеною ним прозою. Немає необхідності наводити повний список його творів. Однак не можна не сказати, що з його романів, повістей, оповідань і п'єс найчастіше називають найвідомішими «Машеньку», «Захист Лужина», «Дар», «Запрошення на страту», «Лоліту», автобіографію «Інші береги». З них «Захист Лужина» та «Запрошення на страту» відносять до шедеврів української літератури.
Кінематограф виявив до його творів підвищений інтерес. Починаючи з 60-х років минулого століття і до наших днів, створено щонайменше десяток фільмів, сюжетом для яких послужили його твори. На екранах кінотеатрів демонструвалися такі кінокартини, як "Лоліта", "Машенька", "Захист Лужина", "Подія" та ін. Глядачі мали змогу дивитися телеверсіїтеатральних постановок: "Лоліту", "Машеньку", "Короля, жінки, валета". Крім того, створено фільми про самого Набокова: «Мадемуазель О.» (1994), «Володимир Набоков. Таємна пристрасть» (1997), «Набоков: Щасливі роки» та ін.
Було б несправедливим оминути його вельми вагомий внесок у ентомологію. І справа тут не лише у відкритті їм 20 видів метеликів. Він розробив нову класифікацію роду Polyommatus, що відрізняється від загальноприйнятої та підтвердженої аналізом ДНК. Науковим питанням ентомології він присвятив 18 статей. Набоков протягом 7 років був куратором колекції метеликів у музеї порівняльної зоології Гарвардського університету. Цікаво, що частина колекції, зібраної ним самим під час подорожей США, знаходиться у музеї цього ж навчального закладу. А його колекцію метеликів, яка налічувала 4324 екземпляри, дружина Набокова, Віра, подарувала університету Лозанни. І, нарешті, тема ентомології знайшла свій відбиток у творах письменника.
Хоч як дивно, але він був удостоєний лише однієї нагороди – стипендії Гугенхейма. На Нобелівську премію з літератури його номінували чотири рази, але Набоков її не отримав.
Але пам'ять про нього жива. Крім пам'ятника Монтре, її підтримує петербурзький музей Набокова. Його ім'ям названо астероїд №7232.
ПРИМІТКИ
* В.Д.Набоков був відомий своїми сміливими виступами проти кишинівських погромів та справи Бейліса. Цікаво, що коли Набокові втекли з Франції у травні 1940 року на лайнері, зафрахтованому єврейським агентством ХІАС з метою порятунку єврейських біженців, на згадку про шляхетні вчинки його батька, їм надали каюту першого класу.
** Зі своєю майбутньою дружиною В.Набоков познайомився на костюмованому балу. Їхній єдиний син, Дмитро (1934-2012), віддав багато сил та часу впорядкуваннялітературної спадщини батька, перекладом та виданням його творів.
*** Cірин (з грецької – «сирени). У давньоукраїнському мистецтві та легендах – райський птах з головою діви.
**** Йому також належать переклади англійською мовою «Слова про похід Ігорів», «Героя нашого часу» М.Ю.Лермонтова, творів Н.В.Гоголя, Ф.Тютчева та ін.