Поряд з широко застосовуваними та ефективними апаратами функціональної дії, такими як апарат Персіна, Френкля тощо, відомий такий апарат, як твін-блок. Але інформацію про застосування та виготовлення даного апарату ми знайшли лише у зарубіжних джерелах.
Цілями нашого дослідження були: освоєння клінічних та лабораторних етапів виготовлення твін-блоку для лікування дистальної оклюзії, підрахунок витратних матеріалів, розробка ескізу замовлення наряду для зубного техніка, впровадження апарату в клініку.
Апарат був розроблений William J Clark у 1977 році. Існує кілька модифікацій твін-блоку, але нами було розглянуто лише стандартний твін-блок для лікування дистальної оклюзії. Апарат характеризується: за принципом дії - функціональний або комбінований (при додаванні активних елементів). • за способом дії - міжщелепний; • за місцем розташування - внутрішньоротовий; • за способом фіксації - знімний; • на вигляд конструкції - пластинчастий.
Конструкція апарату
Апарат складається з окремих базисів на верхню та нижню щелепи, оклюзійних блоків із похилими площинами, кламерів та гвинта. При необхідності в конструкцію апарату можуть бути включені додаткові активні елементи (дуги, пружини та ін.).
У виготовленні апарату виділяють клінічні та лабораторні етапи. Клінічний етап полягає в отриманні якісних відбитків з щелеп та виготовлення робочих моделей. Для відбитків використовуються альгінатні маси.
При виготовленні робочих моделей зуби та альвеолярні відростки заливають високоміцним гіпсом (для цього достатньо у звичайний медичний гіпс додати 1/5 об'єму супергіпсу).
При визначенні конструктивного прикусу важливо уникнути перенапруг м'язів. Томувисування нижньої щелепи більш ніж на 10 мм повинне здійснюватися поетапно, шляхом додавання пластмаси на передню похилу площину верхнього твін-блоку для подальшого зсуву нижньої щелепи вперед.
Також при визначенні конструктивного прикусу необхідно врахувати і вертикальне роз'єднання між горби верхнього та нижнього зубного ряду в області премолярів або молочних молярів, яке має бути не менше 5-6 мм. Виконання цієї умови дозволить апарату бути активним під час сну, т.к. пацієнт не зможе усунути щелепу у стан спокою.
Для реєстрації роз'єднання нами було використано пластмасову ложку зі спиляними бортами товщиною 2 мм. До жувальної поверхні ложки фіксували розігрітий віск і, орієнтуючись на середню лінію, визначали конструктивний прикус. Користуючись шаблонами, встановлювали гіпсові моделі щелеп, перевіряючи правильність визначення прикусу. Далі моделі загіпсовувалися техніком в оклюдатор.
Лабораторні етапи виготовлення
Особливості моделювання похилої площини
У більшості випадків похилі площини знаходяться під кутом 70 градусів до оклюзійної площини і даний нахил зазвичай ефективний при напрямку нижньої щелепи в оклюзію в передньому положенні. Положення похилої площини визначається нижнім блоком. Похила площина повинна бути звільнена від контакту з мезіальною поверхнею нижнього моляра, який має бути вільним для прорізування. Нижній блок покриває оклюзійні поверхні нижніх премолярів або молочних молярів для змикання із похилою площиною верхнього твін-блоку.
Верхня похила площина проходить від мезіальної поверхні верхнього другого премоляра до мезіальної поверхні першого верхнього моляра. Плоска оклюзійна частина проходитьдистально через верхні задні зуби, що залишилися, у формі клина, скорочуючись в товщині дистально. Оскільки верхня дуга ширша за нижню, перекриваються тільки язичні горби верхніх задніх зубів, а не вся оклюзійна поверхня. Обмежений охоплення робить кламери більш гнучкими і відкриває доступ до міжзубних частин кламерів.
Для визначення вартості роботи з виготовлення твін-блоку було підраховано витратні матеріали: 1. Кламмера Адамса - 4 шт. (40 см дроту). 2. Гудзикові кламери - 4 шт. 3. Самотвердіюча пластмаса "Редонт" - 45 г.
Нами був розроблений ескіз замовлення наряду на стандартний твін-блок. На даний момент у нас на етапі лікування перебувають 5 пацієнтів. Пацієнтами було відзначено швидку адаптацію, зручність у використанні апарату, естетичність. Пацієнт Д., 9 років, з діагнозом: дистальна оклюзія, сагітальна різцева дизоклюзія. Сагітальна щілина становила 6 мм. На ТРГ відзначено зменшення розмірів нижньої щелепи та її ретроположення, і навіть зниження висоти нижнього відділу особи.
Було виготовлено твін-блок. Відвідування відбувалися з інтервалами 1,5 місяця, протягом яких проводилися корекція та активація твін-блоку. Через 9 місяців лікування оклюзія нормалізувалася. Як ретенційний апарат виготовлена пластинка з похилою площиною.
Безумовними перевагами використання цього апарату в порівнянні з іншими є: можливість носити його постійно, зокрема, під час їжі; мінімальне втручання у нормальне функціонування зубощелепної системи (за рахунок можливості вільного переміщення нижньої щелепи у передньому та бічних напрямках); найбільш швидка психологічна адаптація пацієнта до апарату через відсутність обмеження рухів губ, щік, язика; менш важко введення в процеслікування незнімної техніки.
Польма Л. В., Кисельова Є. В., Оборотисте Н. Ю.