Опції теми
Відображення
- Лінійний вигляд
- Комбінований вигляд
- Деревоподібний вигляд
Жорстока помста батькові. Хочу набрехати йому що я - гей
Добридень, шановні. Мені 21 рік. Коли мені було 8 років, батько пішов із сім'ї і через рік померла мати на нервовому ґрунті. Я залишився жити із бабусею, при цьому тато практично не спілкувався зі мною. Точніше, він вдавав, що спілкується: все цікавився навчанням, моїми планами, але це було якось на півроку і "для галочки". Серйозною була лише його критика з приводу моєї надмірної м'якотілості, добросердечності та місцями навіть "жіночності". При цьому дорікала моя переважлива все інтелектуальність і філософське світорозуміння, що виражалося у перевагі книг спілкуванню і "чоловічим" захопленням. Хоча, треба сказати, що зовні я не схожу на "книгочервя": нормально одягаюсь, хороша статура, навіть очок не ношу)) Взагалі, від нього було дуже багато проблем, краще б він просто згинув на віки тоді, але ж ні, батько завжди якось зачіпав і мимоволі принижував, збивав мене зі шляху. Як результат – не та професія, не те коло спілкування. У цьому колі всі вважають мене іграшкою, яку й ображати не хочеться, але й нагороджувати особливою увагою не личить,не царське. Це стосується і емоцій та грошей. Так, розважитись ОК, не більше. Але це все моя вина, ясна річ. Всіми прийнято за замовчуванням, що у мене немає жодних претензій і в доп. уваги я не потребую.
У 17 років він "всерйоз" зайнявся за мене, намагаючись робити мене справжнім мужиком. Як не дивно, це у нього виходило так само успішно, як у п'ятирічної дитини виходить рухати танк голими руками. Вже багато років мені хочеться остаточно порвати стосунки зним. Але щоразу, спілкуючись з ним, вступає в хід моя вкрай миролюбна натура, що не дозволяє конфліктувати з людьми ні в якому разі. Ця натура ж і визначає всі мої успіхи та провали у житті.
Навіщо це треба? Від ненависті? Ні, немає такої сильної ненависті до нього. Він зробив свій вибір, і я це ціную. Але просто людина повинна зрозуміти, що за все треба платити. Хоч чимось. Його душу (та й кар'єру) чекає те саме, що й родину Варнави із "Замку" після вчинку Амалії. Мені це потрібно в першу чергу через те, що тепер я збираюся покінчити зі старими "безконфліктними" характерами і почати по-новому йти по життю, стати мужнішим, як він того й хотів. Хоча, швидше за все, залишуся самим собою, адже якби я був саме його ідеальним сином, то він давно вже спочивав би зі світом.
Але є й альтернативний варіант: примиритися із самим собою та забути все старе і незабаром просто виїхати, бо це місто та ці люди не для таких, як я. Без конфліктів, без з'ясування стосунків. А до від'їзду продовжувати терпіти і тримати марку, вицвілу марку все того ж сина-недотепи, але все ж таки джерела якогось задоволення для батька, який може будь-якої миті пред'явити самому собі: "Ну я ж все, що в моїх силах, зробив! Я намагався сформувати з нього мужика, дав йому ВСЕ, з мене попит малий тепер. Питання, власне, в тому, який шлях вибрати і які можуть бути альтернативні варіанти, дуже цікаво ваші думки дізнатися.
*щодо "всього", до речі, дуже смішно вийшло. ніякої реальної допомоги з боку О. топікстартер ніколи не відчував, хоча О. не втомлюється цим апелювати за будь-якого зручного (прим. ред.)