1 відповідь на запитання від юристів 9111.ru
Роботодавець має право знімати гроші за ремонт автомобіля з водія
ні, тільки за Вашою письмовою згодою
Стаття 16 Трудового кодексу України. Підстави виникнення трудових відносин Трудові відносини виникають між працівником та роботодавцем на підставі трудового договору, який укладається ними відповідно до цього Кодексу. У випадках та порядку, встановлених трудовим законодавством та іншими нормативними правовими актами, що містять норми трудового права, або статутом (положенням) організації, трудові відносини виникають на підставі трудового договору в результаті: призначення на посаду або затвердження на посаді; рішення про укладення трудового договору; визнання відносин, пов'язаних з використанням особистої праці та виникли на підставі цивільно-правового договору, трудовими відносинами. Трудові відносини між працівником і роботодавцем виникають також на підставі фактичного припущення працівника до роботи з відома або за дорученням роботодавця або його уповноваженого на це представника у разі, коли трудовий договір не був належним чином оформлений. уповноваженого цього представника забороняється. Стаття 80 Трудового кодексу України. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника (за власним бажанням) В останній день роботи роботодавець зобов'язаний видати працівникові трудову книжку, інші документи, пов'язані з роботою, за письмовою заявою працівника та зробити з ним остаточний розрахунок. Стаття 234 Трудового кодексу України. Обов'язок роботодавця відшкодувати працівникові матеріальнийзбитки, завдані внаслідок незаконного позбавлення його можливості працювати Роботодавець зобов'язаний відшкодувати працівникові не отриманий ним заробіток у всіх випадках незаконного позбавлення його можливості працювати. Такий обов'язок, зокрема, настає, якщо заробіток не отримано внаслідок: незаконного усунення працівника від роботи, його звільнення або переведення на іншу роботу; відмови роботодавця від виконання або несвоєчасного виконання рішення органу щодо розгляду трудових спорів або державного правового інспектора праці про відновлення працівника на колишній роботі; затримки роботодавцем видачі працівникові трудової книжки, внесення до трудової книжки неправильної чи не відповідної законодавству формулювання причини звільнення працівника. Стаття 236 Трудового кодексу України. Матеріальна відповідальність роботодавця за затримку виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику При порушенні роботодавцем встановленого терміну відповідно виплати заробітної плати, оплати відпустки, виплат при звільненні та (або) інших виплат, що належать працівникові, роботодавець зобов'язаний виплатити їх зі сплатою відсотків (грошової компенсації) ) у розмірі не нижче однієї трьохсот чинної у цей час ставки рефінансування Центрального банку України від невиплачених у строк сум за кожен день затримки починаючи з наступного дня після встановленого строку виплати до дня фактичного розрахунку включно. Розмір грошової компенсації, що виплачується працівникові, може бути підвищений колективним договором, локальним нормативним актом або трудовим договором. Обов'язок виплати зазначеної грошової компенсації виникає незалежно від наявності вини роботодавця. Стаття 237 Трудового кодексу України. Відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівниковізаподіяний працівнику неправомірними діями чи бездіяльністю роботодавця, відшкодовується працівникові у грошовій формі у розмірах, що визначаються угодою сторін трудового договору. У разі виникнення спору факт заподіяння працівникові моральної шкоди та розміри його відшкодування визначаються судом незалежно від майнової шкоди, що підлягає відшкодуванню. Стаття 391 Трудового кодексу України. Розгляд індивідуальних трудових спорів у судах У судах розглядаються індивідуальні трудові спори за заявами працівника, роботодавця або професійної спілки, яка захищає інтереси працівника, коли вони не згодні з рішенням комісії з трудових спорів або коли працівник звертається до суду, минаючи комісію з трудових спорів, а також за заявою прокурора, якщо рішення комісії з трудових спорів відповідає трудовому законодавству та іншим актам, які містять норми трудового права. Безпосередньо в судах розглядаються індивідуальні трудові суперечки за заявами: працівника - про відновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, про зміну дати та формулювання причин звільнення, про переведення на іншу роботу, про оплату за час вимушеного прогулу або про виплату різниці у заробітній платі за час виконання нижчеоплачуваної роботи, про неправомірні дії (бездіяльність) роботодавця при обробці та захисті персональних даних працівника; роботодавця - про відшкодування працівником шкоди, заподіяної роботодавцю, якщо інше передбачено федеральними законами. Безпосередньо у судах розглядаються також індивідуальні трудові спори: про відмову у прийнятті на роботу; осіб, які працюють за трудовим договором у роботодавців - фізичних осіб, які не є індивідуальними підприємцями, та працівників релігійних організацій; осіб, які вважають,що вони зазнали дискримінації. Стаття 392 Трудового кодексу України. Терміни звернення до суду за вирішенням індивідуального трудового спору Працівник має право звернутися до суду за вирішенням індивідуальної трудової спори протягом трьох місяців з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а щодо спорів про звільнення - протягом одного місяця з дня вручення йому копії наказу звільнення чи з дня видачі трудової книжки. Роботодавець має право звернутися до суду щодо спорів про відшкодування працівником шкоди, заподіяної роботодавцю, протягом одного року з дня виявлення заподіяної шкоди. При пропуску з поважних причин строків, встановлених частинами першою та другою цієї статті, вони можуть бути відновлені судом. Стаття 393 Трудового кодексу України. Звільнення працівників від судових витрат При зверненні до суду з позовом з вимогам, які з трудових відносин, зокрема щодо невиконання чи неналежного виконання умов трудового договору, які мають цивільно-правовий характер, працівники звільняються від сплати мит і судових расходов.
Стаття 145.1 Кримінального кодексу України. Невиплата заробітної плати, пенсій, стипендій, допомог та інших виплат 1. Часткова невиплата понад три місяці заробітної плати, пенсій, стипендій, допомог та інших встановлених законом виплат, здійснена з корисливої чи іншої особистої зацікавленості керівником організації, роботодавцем - фізичним , представництва або іншого відокремленого структурного підрозділу організації, - карається штрафом у розмірі до ста двадцяти тисяч рублів або у розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до одного року, або позбавленням права обіймати певні посади абозайматися певною діяльністю терміном до одного року, або примусовими роботами терміном до двох років, або позбавленням волі терміном до одного года. 2. Повна невиплата понад два місяці заробітної плати, пенсій, стипендій, допомог та інших встановлених законом виплат або виплата заробітної плати понад два місяці у розмірі нижче встановленого федеральним законом мінімального розміру оплати праці, скоєні з корисливої чи іншої особистої зацікавленості керівником організації, роботодавцем фізичною особою, керівником філії, представництва або іншого відокремленого структурного підрозділу організації - карається штрафом у розмірі від ста тисяч до п'ятисот тисяч рублів або у розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до трьох років, або примусовими роботами на строк до трьох років позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю терміном до трьох років чи ні такого, чи позбавленням волі терміном до трьох років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певної діяльністю терміном до трьох років чи ні такого. 3. Дії, передбачені частинами першою чи другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, - караються штрафом у розмірі від двохсот тисяч до п'ятисот тисяч рублів або у розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період від одного року до трьох років або позбавленням волі терміном від двох до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю терміном до п'яти років чи ні такого. Примітка. Під частковою невиплатою заробітної плати, пенсій, стипендій, допомог та інших встановлених законом виплат у цій статті розуміється здійснення платежу у розмірі менше половинипідлягає виплаті суми.