Звернення до 70-річчя видачі козаків у Лієнці …
Цього року ми відзначаємо не лише ювілей Великої Перемоги над фашизмом, а й 70-річчя лиходійської зради англійцями українських козаків в австрійському Лієнці. Адже, як кажуть, «козаки народ не зраджували, козаки народу – не вороги». Пам'ятаючи Лієнц, всі жахи братовбивчих воєн, зживатимемо рани поділів. Як писав батько з фронту мамі: «Мине війна - пора лиха. //Надійся, віруй і кохай!» Ці слова ніби звернені до всіх вірних козаків та козачок.
В результаті революцій і Великого результату з рідної землі наш народ у Вітчизні та розсіянні був змушений підкоритися політичним режимам, найчастіше чужим традиційному державному устрою. Козацтво виявилося розколоте і затиснуте між молотом і ковадлом. Воно стало розмінною монетою у боротьбі політичних честолюбств. Англійці, які завжди зберігають власні інтереси, назвали операцію з видачі козаків і членів їхніх сімей в СРСР "operation keelhaul", тобто. - «Кілювання». В англійському флоті так визначається покарання, коли матроса, що провинився і пов'язаного мотузками, протягують під кілем корабля. Але ще раніше Британське Адміралтейство кинуло на «кілювання» легендарний конвой PQ-17, що йшов ленд-лізом у радянський порт Архангельськ. Тим самим задовго до Лієнца вони порушили закон Божий та людський. Воістину, як казав Імператор Олександр III, Україна не має союзників, тільки її Армія і Флот.
Відтепер тут молитимуться за всіх загиблих та закатованих козаків. Мати-Церква єдиним серцем і єдиними вустами піднесе молитви святим вождям Небесного козачого війська – Головнокомандувачу української Армії та Флоту, Царю-страстотерпцю Миколі II та Верховному отаману всіх козацьких військ України.Цесаревичу-мученику Олексію. Бог дасть, слідом за об'єднанням української Православної Церкви піде і примирення козацтва.
Пам'ятаючи уроки історії та заповіти старовини, спрямуємо погляд у майбутнє. Виклики двадцять першого століття під силу подолати лише сильній державі, всі стани якої діють «за одне». Не можна допустити, щоб Україну поділили на крихітні національні утворення чи землі козацьких військ, як американських індіанців. Пам'ятаючи Лієнц, згуртуємось під корогвами небесних покровителів українського козацтва – Царя-страстотерпця Миколи Другого та Цесаревича-мученика Олексія. Перед обличчям нових випробувань для Укаїни вони скликають з усього світу козаків-добровольців, у серцях яких горить вогонь любові до віри, до Вітчизни, до Святої Русі. Бо, як заповідав Государ Імператор Микола II, «не зло переможе зло, лише любов!».
Пам'ятаємо Лієнц! Віримо у козацтво! Любимо Україну!