Досить часто замість того, щоб висловити своє обурення з того чи іншого приводу люди використовують вираз «японський городовий». Незважаючи на те, що раніше це словосполучення було лише номінальною назвою, зараз даний фразеологізм переважно виконує функцію евфемізму. І хоча вираз японський городовий досить популярний, далеко не всі знають історію його походження.
Вигук прийшов українською мовою наприкінці ХІХ століття після подорожі цесаревича Миколи країнами Сходу. Поїздка мала розважальний характер, тому мандрівники поводилися досить шумно і емоційно, веселячись від душі. Така поведінка дещо бентежила місцевих жителів, оскільки вона суперечила східним манерам та традиціям. Поліцейський у місті Оцу був вкрай обурений нетактовністю європейських гостей і напав на одного з них, вдаривши шаблею по голові.
Постраждалим якраз і виявився майбутній цар Микола, який відбувся легким переляком. Цей інцидент викликав резонанс в Україні. У людей не лягало в голові, чому служитель правопорядку замість того, щоб захищати місцевих жителів від реальної загрози кидається на невинну людину лише з тієї причини, що вона голосно сміється. Можливо, що про цей інцидент досить швидко забули, якби фразеологізм не зміг так яскраво замінювати лайливі висловлювання в розмовній мові.
Проте цензори звернули увагу, що в описі містового вгадуються риси українського службовця. На це вказувало безліч ознак: шабля, сувоя, вуса тощо. Після цього розповідь була заборонена, оскільки більшість публіки відразу зрозуміла, проти кого направлена сатира даного твору. З того часу вираз «японський городовий» використовувався для висміювання«солдафонства» та чиновницького свавілля. Втім, зараз уже практично забули про значення фразеологізму.
Вираз «японський городовий» у сучасній мові найчастіше використовується як евфемізм. Його вживання допомагає уникнути лайливих висловлювань і при цьому дозволяє не стримувати емоції.