Розвиток суспільства ставить нові завдання та проблеми перед сферою інформаційних технологій. Яке регулювання необхідне цій галузі і чи потрібне воно взагалі? Про нагальність проблеми розвитку інформаційних технологій, шляхи формування єдиного інформаційного простору, єдиного електронного округу говорили учасники 3-ї Міжнародної науково-практичної конференції «Інтернет та електронний округ-2005».
Ідея формування електронного округу законодавчо оформилася у 2004 році в момент створення робочої групи з реалізації проекту «Електронний округ» за розпорядженням повноважного представника президента України у Приволзькому федеральному окрузі Сергія Кирієнка.
— Незабаром ми зрозуміли свої помилки. Те, що приймає передове населення, не обов'язково поділяють усі інші. Виявилося, що чиновники не поспішають їх використовувати чи реалізують власні відомчі системи інформатизації. До 2004 року в суспільстві домінував саме такий підхід — впроваджувалися різноманітні, розрізнені системи, не схожі одна на одну. Спроби об'єднати їх єдиною програмою не принесли жодного економічного ефекту.
Заступник голови Експертної ради з проблем інноваційної політики при Раді ФедераціїУкраїна Євген Смирноврозповів, що до нього часто підходять люди з питаннями, що таке електронна держава та електронний округ, коли їх буде збудовано. За його словами, криється чимала небезпека в тому, що люди часто вживають ці поняття, не розуміючи їх значення. Вони насправді мають досить умовний характер. Поняття "електронна держава", "електронний округ" нав'язані західним суспільством. І бездумне їхнє застосування може дати неоднозначний результат.
Подбали учасники конференції і вужчими, але злободенними проблемами. Але не завжди їхні висловлювання однозначно приймалися та знаходили підтримку у колег. Так,Олександр Демидов, представник UNESCO, упевнений, що проблему доступу до інформації не вирішує просте збільшення місць доступу до Інтернету. Людей необхідно вивчати участь в інформаційних технологіях. Оснащення сільських шкіл у Татарстані Інтернетом — проект хороший, але як він існуватиме, що виноситимуть діти з мережі, хто їх навчатиме цього. Йому вторить Євген Смирнов, який вважає, що сьогодні гострішим є питання не що таке Інтернет, а чим його наповнювати.
Поруч із проблемою доступу до інформації стоїть проблема її захисту, збереження цілісності та достовірності. Так, у світі існує захист електронного підпису. Користувач має можливість здійснювати фінансові операції, оформляти документи через мережу. Для цього він має бути впевненим, що інформація особистого та комерційного характеру буде недоступна стороннім особам. А для того, щоб захистити громадянина в мережі, потрібні як юридична база, так і технічне оснащення та підготовлені кадри.
Всупереч іншим виступивІван Пашкевич, менеджер з розвитку бізнесу московського представництва компанії Microsoft. Він зазначив, щодержавні мужі, здається, вбачають у інформаційних технологіях якусь загрозу. Вони вважають своїм завданням «популяризувати їх серед населення», навчання людей роботі в Інтернеті та захист їх від того ж Інтернету. Він навів у приклад резолюцію саміту «Великої вісімки» в Окінаві, де йшлося про те, що держава повинна надавати послуги суспільству через Інтернет, робити життя людей простіше. У рамках цієї роботи органи держвлади могли б організувати оплату послуг ЖКГ через мережу, оформлення деяких офіційних документів, надсилання різноманітних запитів. Якщо такі послуги будуть, то люди почнуть ними користуватися. На його думку, інформаційні технології мають бути не самоціллю, а лише засобом надання послуг населенню.
